Глава 13

Зрештою Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік"були внесені суттєві зміни до зазначених Законів у напрямі підвищення соці­альних виплат (додаткових пенсій, підвищень до пенсій, надбавок, доплат) шляхом визначення їх розміру у відсотковому співвідношенні до прожитково­го мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Такий механізм дав змогу суттєво збільшити розміри виплат.

Слід також взяти до уваги, що Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" від 18 травня 2004 р. № 1727-ІУ¹ соціальні пенсії, які були введені у 1991 р. Законом Украї­ни "Про пенсійне забезпечення", переведені у державну соціальну допомогу. Право на таку допомогу має особа, яка досягла певного віку (чоловік— 63. жінка — 58 років) та не має права на пенсію відповідно до чинного законодав­ства або визнана інвалідом в установленому порядку; не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяно: ушкодженням здоров'я на виробництві, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце­здатності"; є малозабезпеченою особою. Розмір соціальної допомоги визначаєть­ся у відсотках від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили пра­цездатність (від 15 до 100 %). Більш детально ці питання розглядатимуться у підрозділі 20.2 цього посібника.

Слід звернути увагу, що за новим Законом достроково призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працюю­чим пенсіонерам не виплачується.

13.6. Пенсії по інвалідності

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спри­чинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворю­вання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитин­ства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професій­ного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на ви­робництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності". Однак слід зазначити, що умови призначення таких пенсій встановлені

відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 33—34. — Ст. 404.

354

Пенсії у солідарній системі

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Призначення таких пенсій здійснюється Пенсійним фондом України, і. їх фінансування забезпечується за рахунок коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування від нещасного випадку на ви­робництві та професійного захворювання.

Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 р. визначається, що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необ­хідності в соціальній допомозі й захисті.

Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалід­ності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюєть­ся інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Інвалідність у повнолітніх осіб визначається шляхом експертного обстежен­ня медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК), підпорядкованими республіканському в АР Крим, обласним та міським у містах Києві та Севасто­полі центрам (бюро) медико-соціальної експертизи.

Правовий статус медико-соціальних експертних комісій визначається По­ложенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабі­нету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83.

Відносини щодо проведення експертизи, встановлення факту втрати пра­цездатності та визначення групи інвалідності регулюються Порядком органі­зації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. -V 221, Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою нака­зом Міністерства охорони здоров'я України від 7 квітня 2004 р. № 183, Поряд­ком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втра­ти професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушко­дження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 р. .V 212 (якщо особа отримала каліцтво при виконанні трудових обов'язків).

З метою об'єктивної оцінки стану здоров'я і ступеня обмеження життєді­яльності при огляді у МСЕК у кожному випадку проводиться комплексне об­стеження хворого: опитування, вивчення необхідних документів, комісійний огляд усіма членами МСЕК та оцінка стану всіх систем організму, вивчення всіх необхідних даних лабораторних та функціональних методів дослідження.

Інвалідність визначається як соціальна недостатність (дезадаптація) вна­слідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здо­ров'я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги. Залежно від ступеня обмеження життєдіяль­ності встановлюють І, II, III групи інвалідності, а також причини інвалідності: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; трудове каліцтво; професій­не захворювання; поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, по-

355