Глава 23

заходів враховуються заходи щодо захисту навколишнього середовища і заходищодо забезпечення безпеки продуктів харчування, зменшення забруднення повітря, ґрунту та води, для захисту від шуму; щодо лікування деяких захво­рювань (СНІДу, розумових відхилень, хвороб, пов'язаних з палінням, нарко­манією, алкоголізмом і т. ін.); відомості про рівень числа працюючих у сані­тарних службах, про число лікувальних закладів (лікарень, диспансерів, ме­дичних центрів) та про їх географічний розподіл. Також досліджуються питан­ня про консультативні й просвітницькі послуги та профілактику захворювань (практику щодо вакцинації, заходи, пов'язані з інфекційними захворювання­ми). Комітет прагне забезпечити, щоб Договірні Сторони мали медичні служби загального профілю у всіх початкових і середніх школах¹. Якщо держава при ратифікації Хартії бере на себе зобов'язання за статтею 11, у першій доповіді необхідно описати систему охорони здоров'я в країні, при цьому вказати на­явні проблеми та їх масштаб.

Стосовно зобов'язань за статтею 13 Хартії у виданні Ради Європи "Євро­пейська соціальна хартія: Довідник" зазначається, що медична допомога має включати безплатні або субсидовані медичні послуги або виплати, які дозволя­ють людям оплатити необхідні їм за станом здоров'я медичні послуги². Право на таку допомогу має бути чітко встановлено у законі, "базуватися на об'єктив­них критеріях і не залежати від будь-яких бюджетних можливостей". Особі має бути надано право оскаржити будь-яке негативне рішення влади.

В Україні створено законодавчу базу у сфері охорони здоров'я. Конституція України закріпила право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне стра­хування (ст. 49). Прийнято Основи законодавства України про охорону здоров'я, закони України "Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення", "Про запобігання захворюванню на СШД та соціальний захист на­селення", "Про донорство крові та її компоненти", "Про заходи протидії неза­конному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зло­вживанню ними"; "Про захист населення від інфекційних хвороб", "Про психі­атричну допомогу", "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз", "Про транс­плантацію органів та інших анатомічних тканин людині", "Про лікарські засо­би", підзаконні нормативно-правові акти у питаннях медичного та наркологіч­ного огляду, репродуктивної діяльності, корекції (зміни) статі тощо.

Для характеристики права громадян на медичну допомогу необхідно звер­нутися до Конституції України.

Конституція проголошує право кожного на охорону здоров'я, медичну до­помогу та медичне страхування (ст. 49). Зауважимо, що в цій статті передба­чено три права людини, і хоча вони тісно пов'язані між собою, все ж це окре­мі права і для них встановлено спеціальні гарантії. Зауважимо також те, що Конституція проголошує такі права для кожного, тобто для кожної людини, як громадян України, так і для іноземців і осіб без громадянства, біженців.

*С І 198 (Ірландія). ²Там само. — С. 181.

586

Основи законодавства України про охорону здоров'я у своїй преамбулі ви-знають, що "кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охо-зєну здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбут- поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, зпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, по­лишення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здо-3*ового способу життя".

Згідно зі статтею 5 Основ, охорона здоров'я — загальний обов'язок суспіль­ства та держави. Державні, громадські або інші органи, підприємства, устано-12. організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріори­тетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю заселення і окремих осіб, у межах своєї компетенції подавати допомогу хво­рим, інвалідам та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.

Стаття 6 Основ передбачає цілий комплекс конкретних повноважень грома­дян у сфері охорони здоров'я. Це, зокрема, право на:

а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та со­ ціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;

б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де лю- нина проживає;

г) безпечні та здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;

д) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір ліка­ ря відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я;

є) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі та можливі фактори ризику та їх ступінь;

є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони здоров'я;

ж) участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні громадської експер­ тизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;

з) можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охо­ роні здоров'я;

и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'яза­них зі станом здоров'я;

і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;

ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;

й) можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями пра­цівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права люди­ни і громадянина;

587