Глава 21

частково себе обслуговують (змішані за статтю); будинки-інтернати, де можуть одночасно функціонувати: 1) відділенняII профілю — для дітей з глибокою ро­зумовою відсталістю, які можуть самостійно пересуватись і обслуговуватись (роз­ділені за статтю); 2) відділення III профілю — для дітей з глибокою розумовою відсталістю, які можуть самостійно пересуватись і не можуть самостійно обслу­говуватись (розділені за статтю); 3) відділення IV профілю — для дітей різного ступеня розумової відсталості, які мають складні фізичні вади, не можуть само­стійно пересуватись та самообслуговуватись (змішані за статтю).

Основними завданнями будинку-інтернату є забезпечення належних умов для проживання, навчання, виховання та надання медичної допомоги дітям з психофізичними вадами розвитку. Забезпечення навчального, корекційно-ви-ховного та психологічно-реабілітаційного процесу дітей-інвалідів здійснюють педагогічні та медичні працівники будинку-інтернату.

До будинку-інтернату приймаються на державне утримання діти віком від 4 до 18 років з вадами фізичного або розумового розвитку, які за станом здоро­в'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги і яким згідно з медичним висновком не протипоказано перебування в цій установі незалежно від наявності родичів, зобов'язаних за законом їх утримувати. Якщо над дітьми, які влаштовані до будинку-інтернату, опікун­ство чи піклування не встановлено, адміністрація будинку-інтернату виконує обов'язки опікуна (піклувальника) та одночасно вживає заходів щодо встанов­лення опіки (піклування) над дитиною згідно з чинним законодавством. Вихо­ванцям, які досягли 16-річного віку, адміністрація будинку-інтернату оформ­ляє паспорт і документи про інвалідність. Дітям-сиротам та дітям, позбавле­ним батьківського піклування, які не мають опікунів (піклувальників), прн досягненні ними 16-річного віку адміністрація будинку-інтернату оформляє пенсійну справу, сприяє присвоєнню йому ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів і відкриттю особи­стого рахунку у відділеннях банку.

Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім'я, що створюється за ба­жанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як п'яти дітей-сиріт і дітей, позбав­лених батьківського піклування. Діє на підставі Положення про дитячий бу­динок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564. Батьки-вихователі — це особи, які беруть на ви­ховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, ви­щому навчальному закладі І—IV рівнів акредитації — до його закінчення, але не пізніше досягнення ними 23 років. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається ра­йонною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконав-

494

Соціальне обслуговування та діяльність соціальних служб

комітетом міської ради (міст республіканського Автономної Республікиі міст обласного значення) на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, та висновку відповідного відділу у справах сім’ї та молоді про наявність умов для його створення.

На підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між бать-ми - вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укла-дається угода за формою згідно з додатком (далі — угода). Дія угоди припиняється у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови виховання та спільного проживання дітей (важка хвороба батьків-вихователів, взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми), повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досяг­нення дитиною повноліття, за згодою сторін, з інших причин, передбачених уго-жа та за рішенням суду. У разі припинення дії угоди питання про подальше виховування вихованців вирішується органом опіки і піклування.

Після прийняття рішення про створення дитячого будинку сімейного типу батькам-вихователям надається поза чергою індивідуальний житловий буди-нок або багатокімнатна квартира за нормами, встановленими законодавством.

За вихованцями зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені зако­нодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і духовний розвиток вихованців.

Батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу виплачується гро-шове утримання, порядок визначення розміру якого встановлюється МОН.

21.4. Соціальні послуги для бездомних громадян і безпритульних дітей

Закон України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і без-трнтульних дітей"⁴ від 2 червня 2005 р. № 2623-ІУ визначає загальні засади соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію без­домними громадянами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцією України та чинним законодавством, створює умови для діяль­ності громадських і благодійних організацій, що працюють у сфері соціально­го захисту населення.

Законодавство України про основи соціального захисту бездомних грома-хял і безпритульних дітей ґрунтується на Конституції України і складається з зазначеного Закону, законів України "Про соціальні послуги", "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлен-

⁴Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 26. — Ст. 354.

495