100. Остання порада — по секрету.

Все, що я в цій книзі раджу, треба знати тільки вам, педагогові, і необов'язково знати вашим вихованцям. Педагогічна обізнаність, педагогічна «обізнаність» учнів приносить, як правило, не користь, а шкоду. Річ у тому, що однією з умов високої ефективності педагогічної дії є обстановка ненавмисності цієї дії. Іншими словами, учневі не треба в кожен даний момент знати, що вчитель його виховує. Виховний намір повинен бути прихований обстановкою дружніх, невимушених взаємин.

Чому людина не повинна знати, відчувати, що його виховують? Тому, що справжнє виховання — це самовиховання. Треба створити таке спілкування вихователя і вихованців, щоб кожне слово, звернене до юного розуму і серця, будило внутрішні духовні сили, викликало внутрішню роботу розуму і серця, направлену на самопізнання і самовдосконалення. Якщо ж людина на кожному кроці відчуває і розуміє, що його виховують, здібність до самопізнання і самовдосконалення притупляється. У нього зароджується думка: яким мені бути і що мені робити — про це подумають дорослі. А моя справа — чекати рад і вказівок.

Видатний радянський педагог А. С. Макаренко не один раз говорив про те, як важливо для вихователя не показати вихованцям, що вони піддаються якимсь спеціальним педагогічним процесам. Я все життя вчився цьому у свого вчителя і переконався, що зробити свій виховний задум непомітним — один з дуже важливих елементів педагогічної майстерності.

Необхідно, щоб виховання дітей, любов і пошана до дітей, вимоги до них і дружба з ними, - щоб все це було самою суттю вашого духовного життя, мій юний друг.

109