34. Виховуйте трудовими захопленнями

Десятиліття роботи в школі переконали мене в тому, що праця грає виключно важливу роль в розумовому розвитку. Розум дитини — на кінчиках його пальців.

Це педагогічне переконання виникло із спостережень. Я бачив, що у дітей із золотими руками, у тих, хто любить куп, формується ясний, допитливий розум. Йдеться не про всяку працю, а перш за все про складну, творчу працю, в якій, — думка, тонке уміння, майстерність. Факти з кожним роком все більше переконували, що тут є безпосередній зв'язок. Чим вище майстерність, якою опанувала і опановує рука, тим розумніше дитина, підліток, хлопець, тим яскравіше виявляється у нього здібність до вдумливого аналізу фактів, явищ, причинно-наслідкових зв'язків, закономірностей.

Я прагнув осмислити наукові основи цієї залежності, читав праці учених і в той же час вивчав різні сторони і явища учбово-виховного процесу. Прагнучи практично використовувати працю в цілях розумового виховання дітей і підлітків, що зустрічають утруднення в ученні, ми залучали їх до роботи, пов'язаної з оволодінням складними практичними уміннями і навиками. Характерною особливістю цієї праці була залежність між окремими його етапами і операціями, те, що він вимагав великої уваги, зосередженості, вдумливості. Між діями руки і думкою здійснювався постійний контакт: думка перевіряла, виправляла, удосконалювала трудовий процес, рука як би повідомляла її про деталі, тонкощах і працю розвивав розум, учив мислити логічно послідовно, заглиблюватися в ті залежності між окремими фактами і явищами, які недоступні для безпосереднього спостереження.

Залучення до складної, розумної праці учнів із сповільненим, хаотичним мисленням, тривалі спостереження над їх трудовою діяльністю — все це допомогло краще побачити шляхи формування мислення. Я зрозумів, що якщо в ученні чоловік зустрічає утруднення, то найголовніша причина їх криється в невмінні побачити відносини і взаємозв'язки, тобто в невмінні мислити від «фактів». Побачити ж відносини і взаємозв'язки швидше за все можна там, де вони предстають в наочному вигляді, —в трудової діяльності.

Досвід переконує, що для розумового розвитку школярів треба вибирати наступні види праці:

а) Конструювання і монтування моделей установок, механізмів, приладів, що діють. У нас не було жодного трудноуспевающего учня, який би не працював в шкільній майстерні над моделями хитромудрих машин, механізмів, приладів, установок. Першоджерелом, стимулом думки тут є осмислення відносин і взаємозв'язків. Протягом двох років один з кружків юних конструкторів-моделістів конструював універсальний верстат по обробці дерева. У кухлі працювали п'ятнадцять учнів, серед них — три трудноуспевающих. Найважливішою межею праці, що будить і розвиває розум, - був постійний розвиток задуму. Задум майбутнього верстата завжди був як би перед очима підлітків, хлопців і дівчат. Правильність, доцільність задуму перевірялася тим, що кружківці пробували, як взаємодіють вузли і деталі в різних конструктивних варіантах. Що може бути за такої-то умови, що було б за такої-то умови? — осмислення цих і аналогічних питань сприяло тому, що учні як би озиралися назад і заглядали вперед, аналізували, зіставляли.

Осмислення взаємодій в трудовому процесі — прекрасне, здається, нічим не замінимий засіб розвитку тієї найважливішої сфери мислення, яка зв’язана з причинно-наслідковими, функціональними, тимчасовими зв'язками. Виняткова цінність роздумів про взаємодії полягає в тому, що думка знаходиться в русі, у пошуках, перед уявним поглядом людини — декілька наочних уявлень, пов'язаних з узагальненою думкою. Тут відбувається той перехід від конкретного до узагальнювального, без якого неможливе мислення і яке якраз і не вистачає трудноуспевающим учням.

б) Вибір способів передачі, перетворення, трансформації енергії і руху. Йдеться про конструювання і монтування моделей і механізмів, установок, приладів, пристроїв машин, в яких, наприклад, електрична енергія перетвориться в механічну або теплову, прямолінійний рух — в обертальне або навпаки. Тут думка миттєво як би перемикається від абстрактного, узагальнювального до конкретного — до уявлення, образу, картини. Як утілити узагальнювальну ідею в реальну, конкретну дію? — поглиблення в це питання будить розумові сили, примушує шукати конструктивне рішення в тому, що вже було відоме. Вибір способів передачі, перетворення виховує спостережливість і допитливість розуму (якраз те, що не вистачає трудноуспевающему учневі): людина придивляється до деталей, частковостей, елементам єдиного цілого, шукає в конкретному загальне, вчиться переносити загальну ідею з одного конкретного випадку на іншій. Все це повинно знаходити своє віддзеркалення в майстерності руки, в умінні. Ми добиваємося того, щоб об'єкт праці, призначення которого— розвиток розуму, був рухомим, таким, що змінюється, щоб в людині об'єднувався творець задуму і майстер, що здійснює задум. Якомога більше експериментування, дослідів, якомога більше розумних рухів рук, пальців — ось один з принципів виховання розуму в процесі праці.

в) Вибір способів обробки матеріалів, вибір інструментів і механізмів, технологічних прийомів обробки. Ми прагнемо до того, щоб інструмент як би зливався з рукою, ставав частиною її. Не можна уявити собі виховання тонкого, творчого розуму без того, щоб людина не навчилася найтоншій дії своєї руки і своєї думки на об'єкт праці. У цій дії — реальне злиття думки і праці рук. Коли людина обробляє що-небудь руками за допомогою ручних або механічних інструментів, відбувається складне явище: у кожну мить багато раз передаються сигнали від руки до мозку і від мозку до руки; мозок вивчає руку, рука розвиває, учить мозок. Задум в цей час не тільки здійснюється, але і постійно розвивається, заглиблюється, змінюється. Нитка думки при цьому не може урватися. Обробка матеріалів ручними і простими механічними інструментами — прекрасний засіб «лікування» трудноуспевающих учнів, у яких немає уміння охопити уявним поглядом трудовий процес, що вимагає тривалого часу.

г) Створення середовища, необхідного для нормального розвитку життєвих процесів (у рослин і у тварин), управління цим середовищем. З такою працею учні повинні мати справу в сільськогосподарському опытничестве (рослинництво, тваринництво). Це прекрасний засіб переходу конкретних уявлень в узагальнення і переходу від висновків і узагальнень до практики. Виховна особливість цих видів праці полягає в тому, що людина в думках охоплює процеси, що протікають тривалий час в умовах, що змінюються, при цьому треба свідомо впливати на ці умови, змінювати їх. На моє тверде переконання, сільськогосподарська праця — це один з найрозумніших видів трудової діяльності. У кухлі юних рослинників, селекціонерів, біохіміків, агротехніків у нас включаються найбільш «важкі» учні, що зустрічають, здавалося б, непереборні препятствия на шляху до знань. Розумна сільськогосподарська праця учить їх мислити.У одному з кружків ных пытников, де вже понад п'ятнадцять років в творчій праці беруть участь трудноуспевающие діти і підлітки, вирішуються такі дві проблеми: вплив умов середовища на енергію проростання насіння і життєдіяльність рослини в перший період його розвитку; вплив грунту і зовнішніх умов на плодоношення.

Для того, щоб рука розвинула розум, необхідне, звичайно, постійне читання: книга формує не тільки розумну голову, але і розумні руки.