18. Мати учення не повинна стати мачухою

Повторення — мати учення, затверджує народна педагогіка. Але нерідко буває, що добра мати стає злою мачухою. Це відбувається тоді, коли учень вимушений протягом дня або декількох днів зробити те, що робилося тижні і місяці, наприклад, повторити матеріал, що вивчався протягом десяти, двадцяти і більше уроків. Маса фактів і висновків обрушується на плечі учня, в голові у нього все перемішується. Адже разом з повторенням матеріалу по одному предмету треба вивчати і інші предмети! Нормальна розумова праця стає неможливою, сили учня надриваються. Як же педагогічно правильно організувати повторення? Перш за все, я раджу зважати на специфіку предмету і конкретного матеріалу. Повторити декілька параграфів по фізиці і декілька параграфів по історії, скажімо, в IX класі — далеко не одне і те ж.

Задаючи повторювати правила, закони, формули, висновки по таких предметах, як фізика, алгебра, геометрія, хімія, досвідчені педагоги беруть в основу виконання практичних завдань — вправ, завдань, малюнків, схем і ін. При цьому вчитель особливо піклується про те, щоб для виконання одного практичного завдання було потрібне знання два або більше узагальнень. При виконанні роботи такого характеру відбувається дуже потрібний для розумового розвитку процес трансформації знань — узагальнювальні істини переосмислюються в їх взаємозв'язках і взаимозависимостях. Учень дивиться на факти, предмети, явища з новою, невідомою раніше для нього сторони. Наприклад, викладач математики дає для повторення ряд завдань, вирішуючи які, учень в думках повторює і об'єм геометричних фігур, і тригонометричні функції. Багаторічний досвід переконує: якщо одне теоретичне узагальнення стикається, зв'язується, «зчіплюється» з іншим, відбувається як би стрибок в трансформації знань: обидві істини глибше осмислюються, учень бачить в теоретичних узагальненнях те, чого він раніше не бачив, ясність одного як би робить яснішим інше.

По таких предметах, як алгебра, геометрія, фізика раджу вдаватися до повторення, яке в практичній роботі кращих викладачів нашої школи називається комплексним. Воно може мати багато різновидів. Наприклад, кожному учневі дається завдання зробити модель геометричної фігури, за допомогою якої повторюють ряд важливих формул. Або за завданням вчителя учні роблять схематичні побудови геометричних фігур, на яких можна показати наочно декілька теорем.

Інший характер має повторення по гуманітарних предметах, наприклад, по історії, літературі. Повторити матеріал, вивчений на 7—8 уроках, — це означає прочитати 40—50 сторінок. Тут, звичайно, не можна повторювати з тією ж установкою, що і в процесі вивчення матеріалу. Повторюючи значний за об'ємом матеріал, треба як би віддалитися від нього з тим, щоб чіткіше було видно головне і непомітним стало другорядне. Якщо учні, повторюючи, перечитують все підряд, відбувається перевантаження, а головне — від уваги школярів вислизають ідеї матеріалу, що йдуть, знижується їх виховна дія.

Треба учити дітей віддалятися від матеріалу — не помічати деталей і придивлятися до головного. Присвячуйте окремі уроки повторенню тим, розділів по історії, літературі, показуйте, як повторювати без читання всього підряд. Чим значніше круг знань, що «зчіплюються» З повторюваним на уроці (а потім і удома) матеріалом, тим глибше його засвоєння.

Учите своїх вихованців, особливо старшокласників, відволікатися від другорядного і зосереджувати увагу на головному. Це уміння — одна з основ формування світогляду.

Є ще один вид повторення. Викладаючи математику, фізику, хімію, біологію, я завжди дотримувався одного важливого, на мій погляд, вимоги: у робочому зошиті по кожному предмету на спеціально відведеному полі червоним олівцем записується те, що назавжди треба запам'ятати. Ці правила, формули, закони і інші узагальнення учень повторює, проглядаючи робочий зошит (по математиці і фізиці — раз в тиждень, по хімії — раз в дві неділі, по біології — раз в три тижні).