81. Оберігайте своїх вихованців від марнослів'я

Я спеціально обертаю на цю увагу тому, що марнослів'я розбещує душу людини, як іржа роз'їдає колектив. Там, де є марнослів'я, по суті немає і не може бути ідейної єдності колективу. Марнослів'я — це безвідповідальне брязкання зброєю, перетворення зброї в іграшку, це духовне роззброєння людини.

Разом з тим, як наймерзотнішого побоюйтеся отрути брехні, лицемірства. Хай з дитинства, з отроцтва в плоть і в кров, в звичку хлопчиків і дівчаток входить правдивість: хай звичка називати речі своїми іменами перетворюється на характер, в натуру. Виховуйте у своїх вихованців непримиренність і нетерпимість до пустого, красномовству, тріскучій фразі, похвалянню.

Як же здійснювати на практиці ці золоті істини? Тут ми наближаємося до питання про самовиховання. Багаторічний досвід виховання юнацтва переконав мене в тому, що якщо слово живе в душі людини, якщо воно не перетворюється на лушпиння, — воно може стати могутнім засобом самовиховання. Учите хлопчиків і дівчаток не кидати слів на вітер, нічого не говорити «просто так», для червоного слівця. Я повчаю своїх вихованців: — Якщо ти хочеш зробити от так, але не упевнений, що зробиш, ніколи не говори: даю слово, зроблю. Краще скажи: хочу примусити себе зробити от так, примушу себе зробити от так. І примушуй себе. Як би ні було важко — добивайся поставленої мети. Десять разів перероби, але зроби так, щоб не було соромно перед людьми.

Не забувайте, що процес самовиховання ніколи не йде гладко, без труднощів. Немає більш доблесної перемоги, ніж перемога над власними слабостями. Пам'ятаєте, вихователі юнацтва, що правдивість — це перш за все чесність перед людьми і одночасно перед самим собою, перед власною совістю. Правдива оцінка самого себе: що я вже можу і чого не можу, як я просуваюся до тієї вершине самовдосконалення, досягнувши якої, я маю право сказати: я господар своєї волі, - правдива оцінка всього цього є наріжним каменем правдивості і чесності.

Дзеркало правдивості, що правильно відображає життя, відшліфовується працею. Прагнете до того, щоб думка і слово одухотворялися справою, працею. Щоб за звучанням слова стояла глиба справи. Ще раз доводиться повторити, що в справі виховання все взаємозв’язане. Правдивість і чесність, непримиренність до брехні і обману йдуть від великої правди праці. Недаремно старовинна українська мудрість говорить: правдиве слово у того на мові, у кого на долонях мозолі. Серце трудівника повстає, обурюється проти брехні і неправди. Коріння істини — в праці на загальне благо, в радості творіння для людей, в подоланні труднощів. Кому все легко, без труднощів, без напруги сил дається, у того і думка пурхає легко, як метелик.

А думка повинна бути твердою, як стовбур могутнього дуба. Сильною, як стріла. Яскравою, як вогонь. Твердість правди, непорушність думки, ясність істини — це джерела, що пробиваються з джерела, ім'я якому — важко. Юнацтво повинне знати, що таке важко. Знати з власного досвіду. Той, хто пізнав труднощі, дорожить словом і нетерпимо відноситься до марнослів'я.