Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
100_porad.doc
Скачиваний:
17
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
1.23 Mб
Скачать

35. Як добитися, щоб учні були уважні?

Я йду з двадцятьма сім'ю маленькими дітками на луг — треба показати їм, як різні рослини поширює своє насіння. Рослини, до яких йдемо ми з

малюками, ростуть десь в дальньому кінці лугу. Щоб утримати всіх біля цих рослин, я прив'язую хлопчиків і дівчаток до себе тоненькими шовковими ниточками уваги. Це справді символічні узи. Серед рослин, поряд з ними — десятки найрізноманітніших, дуже цікавих речей, і коштує дитині тільки попрямувати до якої-небудь з них, як шовкова ниточка розірвалася, і те, про що я розповідаю, що показую дитині, він вже не бачить, не чує — думка його вже десь далеко. Ось спурхнув строкатий метелик, до неї спрямувалися цікаві очиці Вані і Коли, Ніни і Наталочки — і вже лопнули чотири шовкові ниточки. З-під ніг стрибнуло жабеня — ще декілька ниточок розірвалося...

Таке дуже часто буває і на уроках. Як же утримати біля себе зграйку цих непосидючих, цікавих малюків, готових щохвилини кинутися за метеликом? Як розповіддю про нудні, нецікаві речі захопити підлітка, у якого у момент початку вашої розповіді на розумі щось цікаве, увлекательное, хвилює?

Управління увагою — одна з найбільш тонких і ще дуже мало досліджених сфер педагогічної праці. Щоб управляти увагою, треба глибоко знати психіку дитини, його вікові особливості. Багатьох років роботи в школі переконали мене в тому, що опанувати увагою дитини можна лише створивши, затвердивши, зберігши його певний внутрішній стан — емоційна підведена, інтелектуальне натхнення, пов'язане з відчуттям владарювання над істиною, з розумовою гордістю.

Цей стан треба створювати всією системою розумового виховання. Стан емоційної підведеної, про яку йдеться, неможливо створити тільки якимись спеціальними прийомами на самому уроці, наприклад, вдало підібраними засобами наочності. Цей стан залежить від багато чого — від культури думки і відчуття, від кругозору учня.

Оволодіння увагою — це дуже тонка, філігранна дія педагога на думці дитини. Я знаю, наприклад, що учні протягом року вивчатимуть по зоології багато, на перший погляд, нецікавого — будова організму черв'яків, їх життєдіяльність. При вивченні цього матеріалу ніяк не опануєш увагою дітей, якщо в їх свідомості не буде думок, за які, як то кажуть, «можна зачепитися». Уважність учнів тут обумовлюється знанням ряду істин, в світлі яких абсолютно нецікавий матеріал сприйматиметься як цікавий. Такими істинами в даному випадку є: роль корисних черв'яків (наприклад, дощового) в утворенні ґрунту, в життєдіяльності рослин, загальна рівновага між явищами природи, прихована від погляду залежність одних явищ від інших.

Готуючи потрібне мені емоційний стан учнів, необхідне для уважного сприйняття матеріалу про черв'яків, я даю підліткам цікаві книги про природу, про життя ґрунту. Мої розповіді і пояснення, пов'язані з нецікавим, з першого погляду, матеріалом, направлені до думок учнів. Я як би торкаюся до їх думок, і те, про що йде розповідь, викликає в їх свідомості інтерес. Інтерес цей викликається перш за все внутрішніми стимулами, спонуками: тим, що думка, що відклалася в свідомості школяра в процесі читання, як би оживає, оновлюється, спрямовується до моїх думок, - учень не просто чує, сприймає новий для нього матеріал, він витягує з глибини своєї свідомості факти, явища, думає над ними.

Мимовільна увага повинна поєднуватися з довільним. Це поєднання з'являється тоді, коли учень слухаючи думає, а це можливо лише за умови, якщо в свідомості вже є «приманка для мислення», тобто про предмет, що повідомляється, учневі вже дещо відоме. Чим активніше думка в процесі сприйняття учбового матеріалу, тим легше учневі вчитися. Увага, підготовлена читанням, - одна з найголовніших умов полегшення розумової праці. Там, де на уроках мимовільна увага учнів поєднується з довільною, немає виснаження, втоми.

Якщо вчитель не думає над тим, щоб створити у учнів внутрішній стан емоційної підведеної, інтелектуального натхнення, знання викликають тільки байдужість, а бездушну, розумову працю приносить втома. Навіть найдобросовісніший учень, навмисно зосереджуючи свої зусилля на усвідомленні і запам'ятовуванні матеріалу, незабаром «вибивається з колії» — втрачає здатність осмислювати причинно-наслідкові зв'язки. І чим більше він напружується, тим важче йому утримати думки. Ті школярі, які нічого, окрім підручника, не читають, дуже поверхнево опановують знаннями на уроці і всі перекладають на домашню роботу. Перенавантажені домашніми завданнями, вони не мають часу для читання наукової літератури, журналів. Так виходить «зачароване коло».

Загальновідомо, що інтерес до предмету і уважність учнів збільшуються засобами наочності. Але наочність як принцип навчання має ширше значення, і якщо убачати в наочній допомозі тільки засіб збудження уваги що вчаться, то це загрожує примітивізмом і в навчанні, і особливо в розумовому вихованні.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]