9.4. Стратегії ризиків та їх розподіл у контрактах між учасниками проектів.

Інвестор (замовник) реалізуючи той чи інший проект підлягає ризикам. Ризикам проекту підлягає не тільки замовник, але і всі його учасники. При управлінні проектом виникає питання про необхідність максимального їх зниження і мінімізація, а також підвищення безпеки фінансової стійкості учасників проекту. З цією ціллю учасниками проекту і в першу чергу інвестором (замовником) розробляється стратегія для зниження ризику з двох основних напрямків:

- уникнути появі можливих ризиків;

- знизити вплив ризику на результати виробничо-фінансової діяльності підприємства до мінімуму.

При виборі тієї чи іншої стратегії менеджменту необхідно дотримуватися чотирьох основних принципів, в тому числі:

- передача ризиків третій стороні (страхування) в тих ситуаціях коли можливі збитки внаслідок несприятливих подій значимі, а ймовірність їх настання велика;

- уникнення ризику в ситуаціях, коли збитки внаслідок несприятливих подій значимі, а ймовірність їх настання велика;

- контроль ризиків в тих ситуаціях, коли величина збитків внаслідок настання несприятливих подій незначна, а ймовірність настання висока;

- ризикуйте в тих випадках, коли збитки внаслідок настання несприятливих незначні і невеликою є ймовірність їх настання.

Розглянемо стратегію ризику що найбільш зустрічну, за рахунок зниження впливу ризику на виробничо-фінансову діяльність. Для того щоб знизити вплив ризику цією стратегією передбачена два взаємодоповнюючих шляхи:

- заходи, що забезпечують виконання контрактних обов’язків на стадії узгодження контрактів;

- контроль управлінських рішень в виконанні контрактів в процесі реалізації проекту;

В процесі реалізації проекту його основні учасники узгоджують наступні контракти:

- замовник – з проектантами, підрядником та постачальниками матеріальних ресурсів і устаткування;

- підрядник – з замовником, субпідрядниками та постачальниками матеріалів;

- субпідрядниками – з підрядником та постачальниками.

Ризик кожного з цих учасників в реалізації проекту не однозначний. Більшість ризиків попадає на замовника (інвестора), який ризикує в виконанні обов’язків не тільки передбачених контрактом з учасниками, а і за кінцевий результат, що залежить від фінансування, якості та новизни технологій, устаткування форс-мажорних обставин та інше пов’язаних і впливаючих на своєчасний термін вводу в експлуатацію, а головне на попит споживачів.

Для боротьби з ризиками діє декілька способів з яких основними є:

- розподіл ризиків між учасниками проекту;

- страхування коштів;

- резервування коштів на покриття непередбачених витрат.

Розподіл проектного ризику між учасниками проекту є ефективним способом його зниження і оснований він на частки передачі ризиків партнерам по окремим інвестиційним ситуаціям. Таким учасником в більшості випадків є замовник, який розподіл ризику реалізує при розробці фінансового плану проекту і контрактних документів.

Але якщо інші учасники наміряються покласти більшу ступінь ризику на замовника, то це приводить до труднощів притягти досвідчених інвесторів до фінансування проекту. Тому іншим учасникам проекту, при проведенні переговорів і участі у тендерних торгах необхідно проявити максимальну штучність в частині взятої долі ризику на себе. Це відкриває доступ, до більш широкого діапазону інвесторів і може переконати опитних інвесторів знизити свої вимоги. При цьому логічно всього зробити відповідальним за конкретний вид ризику того учасника, який володіє можливістю більш точно і якісно розрахувати і контролювати ризик. Наприклад, в взаємовідносинах замовника з підрядником:

- замовник – в питаннях своєчасного фінансування, поставок обладнання і поставок матеріальних ресурсів та їх якості; своєчасного звільнення будівельного майданчика і видачі різних допусків; своєчасної видачі документації та внесення змін до неї та інше;

- підрядник – в питаннях своєчасного виконання календарного плану БМР; якості виконання БМР і своєчасної поставки матеріалів, конструкцій, деталей і виробів та їх якості; в відповідальності за порчу і крадіжку на будівельному майданчику матеріалів і устаткування, переданих йому замовником та інше [5].

В взаємовідносинах генпідрядника з субпідрядником:

- підрядник – в своєчасній передачі фронтів робіт і під’їзних шляхів для виконання календарних графіків робіт, а також своєчасно різних допусків та інше;

- субпідрядник – в питаннях своєчасного виконання графіку монтажних робіт і здачі їх по акту; якісну і своєчасну поставку матеріальних ресурсів і обладнання.

Розподіл названих ризиків і інших серед учасників проекту враховується при розробці фінансового плану проекту і оформлюється контрактними документами.

В взаємовідносинах замовника, підрядника з постачальником для укладання контракту виконують наступну підготовчу роботу:

- складають заявки на матеріальні ресурси і устаткування;

- після отримання узгодження від постачальника проводиться їх потенціальна оцінка з можливості виконання замовлення;

- до укладання контракту проводиться зустріч з постачальником;

- розробляються замовлення на поставку;

- вирішуються питання доставки та гарантії перевозок;

- узгоджуються питання контролю якості продукції, яка поставляється, і її координації до місця доставки.

Договір між ними може бути укладеним і підписаним, якщо між сторонами досягнуті умови по розподілу обов’язків (зниження ризиків). Такими основними умовами є:

- кількість, найменування і асортимент продукції, яка визначена замовленням і поставляється;

- терміни поставок продукції, які визначені замовленням;

- ціна на кожен вид продукції;

- якість поставляємої продукції відповідно до нормативної документації;

- майнова відповідальність;

- порядок припинення і розривання контракту.

Найважливішим інструментом захисту учасників проекту від ризиків, при управлінні проектом є штрафні санкції і відшкодування збитків, які передбачаються статтями контрактів. Вони дають учасникам як юридичні так і фінансові гарантії. Санкції можуть мати форму пені, неустойки, штрафу, що стягуються за порушення контракту щодо строків постачання, якості продукції, строків виконання робіт, умов платежу тощо. Головним правилом штрафних санкції договірних відносин повинно бути сприяння виконання контракту, проекту в установлені строки з досягнутими показниками, а не руйнівний характер з ціллю одержання прибутку за рахунок партнера.

Окремі порушення контрактів спричиняють такі збитки для окремих учасників проекту, що не компенсуються штрафами і неустойками. У цьому зв’язку контракти учасників передбачають компенсацію наперед узгоджених і оцінених збитків. Припускаються також застереження про втрачену вигоду.

Можливим способом зниження і компенсації ризиків є його страхування. Страхування здійснюється двома способами: страхується майно, в тому числі страхування ризику підрядного будівництва: будинки, обладнання, персонал, деякі екстремальні ситуації, а також страхування громадської і професіональної відповідальності. При підрядному будівництві страхується також незавершене будівництво, а обладнання з вимог генпідрядника і субпідрядника і замовника з ціллю зменшення серйозних порушень календарних планів із-за банкрутства останніх. В зарубіжній практиці використовується повне страхування інвестиційних проектів.

Резервування коштів на покриття непередбачених витрат – один з найбільших розповсюджених способів зниження ризику інвестиційного проекту. Воно передбачає установку співвідношення між потенційними ризиками, що змінюють вартість проекту, і розміром витрат пов’язаних з подоланням порушень в ході його реалізації.

Резерв не повинен створюватися для покриття всіх ризиків. При його створюванні користуються двома підходами.

Перший підхід полягає в розділенні його на дві частини – загальну і спеціальну. Загальна покриває зміну в кошторисі, добавки до загальної суми контракту, а спеціальний включає надбавки росту цін, підвищення витрат по окремим позиціям і оплату позовів з контракту. Якщо спостерігається значна інфляція, ріст цін рекомендується враховувати окремо від непередбачених витрат.

Другий підхід припускає визначення непередбачених витрат і втрат. Наприклад, на робочу силу, матеріали, субконтракти. Резерв не повинен використовуватися для покриття витрат, понесених внаслідок незадоволеної роботи. Він може направлятися на наступні цілі:

- виділення коштів на нову виявлену додаткову роботу з проекту;

- на підвищення вартості на роботу на яку було виділено недостатньо коштів;

- виділення коштів для компенсації непередбачених змін працевитрат непередбачених витрат, накладних витрат, цін і т.п., виниклих в ході реалізації проекту.

При виконанні роботи, для якої виділен резерв для покриття непередбачених витрат, порівнюються їх планові і фактично виконані, а при їх невикористанні, залишкова частина повертається в резерв на рівні проекту.

Резерв на непередбачені витрати знаходиться у розпорядку інвестора (замовника) і по контракту його частина передається підряднику і менеджеру проекту при управлінні проектом.