5.2 Механізм здійснення проектного фінансування
Механізм здійснення проектного фінансування враховує такі елементи:
Форма забезпечення інвестицій.
Форма повернення коштів.
Використання різноманітних джерел фінансування.
При здійсненні проектного фінансування інвестор стає повноправним його учасником. Характер зміни його ролі в проекті наведений на рис. 5.3.
Інвестор
Замовник
Інвестор
Замовник
Керування проектом Керування проектом Інвестиції
Проект
Проект
А) Традиційна схема Б) Схема проектного фінансування
Рисунок 5.3 Схеми фінансування проектів.
При проектному фінансуванні проект стає безпосереднім об'єктом фінансування. Надаючи фінансові ресурси на його здійснення, інвестор погоджується розділити проектні ризики більш-менш нарівні з іншими зацікавленими особами проекту. З числа конкретних схем виділення фінансових ресурсів на здійснення проекту найбільш розповсюдженими є придбання цінних паперів (акції, облігації, векселі, диревативи), забезпеченням яких є майбутні результати проекту (прибуток, продукт).
У випадку невдачі проекту, права на його подальшу доробку і реалізацію переходять до інвестора. Він може або реалізувати активи, які придбані за час виконання проектних робіт або сформувати нову команду та продовжити реалізацію проекту.
Запам'ятайте:
Головним об'єктом
забезпечення правв інвестора в реалізації
проекту - є сам проект. В разі невиконання
обов'язків інших зацікавлених сторін,
інвестор стає його повноправним
власником.
У залежності від конкретних умов і перспектив проекту можуть використовуватися різні схеми розподілу ризиків. Звичайно, вони фіксуються в договорах між сторонами й оформляються у виді регресів.
У загальному плані під регресом розуміється вимога про відшкодування наданої в позику суми третьою стороною, якою найчастіше виступає замовник проекту. Для зниження свого ризику інвестор може виступити з вимогою про регрес. При цьому, природно, він повинен знизити свої претензії на одержання частки від продукту проекту.
Прикладом застосування регресу може бути така ситуація. Інвестор розглядає пропозицію про інвестування бізнес-проекту через придбання привілейованих акцій. Передбачається випустити в обіг акцій на суму 1 млн. грн. з дивідендом на рівні 25%. Зрозуміло, що в разі успіху доход інвестора складе сума дивідендів та курсова різниця від росту вартості цінних паперів. У випадку невдачі акції інвестора перетворюються на прості папірці.
В ході проектного аналізу інвестор відчув, що його ризик невиправдано великий. Тому він в якості основної вимоги щодо порядку фінансування запропонував застосування регресу. А саме: у випадку невдачі проекту материнська компанія зобов'язана викупити у інвестора акції за 70% від номінальної вартості.
Запам'ятайте:
Система
проектного є досить гнучкою. Вона
залишає право вибору сторонам, які
домовляються відносно ризику, який
вони згодні прийняти на себе та долі в
прибутках, які вони за це отримують.
Тобто ці дві речі є взаємопов'язаними
- "менший ризик - менші прибутки".
Для компенсації підвищених ризиків у системі проектного фінансування передбачаються специфічні схеми повернення коштів через участь у прибутку чи роялті. Вони, як правило, обіцяють значно більший доход, чим відсотки по позичках.
Конкретний доход, який передбачається за даними формами залежить від багатьох ринкових факторів, які розглядаються в курсі "Фінансовий менеджмент". Крім того, його рівень ставиться у відповідність до форми регресу.
В нашому прикладі інвестор не бажає приймати на себе 100%-ий ризик в очікуванні високих прибутків. Але така його позиція дає право виконавцю проекту наполягати на зниження рівня доходності за привілейованими акціями, наприклад, з 25% до 22%. Про остаточний розмір дивідендів домовляються під час переговорів.
Схеми проектного фінансування припускають також використання широкого кола інвесторів. Активні інвестори (насамперед інвестиційні банки) є класичними зацікавленими особами проекту, а пасивні інвестори – кредиторами. Активні інвестори приймають на себе основні проектні ризики, а також функції експертизи проектів (проектного аналізу). Частіше за все вони активно, через своїх представників, працюють в проектних командах, де мають достатньо високі права.
Їхній досвід в реалізації проектів є дуже цінним для тих хто впроваджує проект, а тому підтримка проекту з боку активних інвесторів сприяє підвищенню ймовірності їх успішного завершення. Разом з тим послуги активних інвесторів коштують дуже дорого. Вони в більшості випадків складаються не тільки зі ставки доходності на рівні вищому ніж за звичайними позиками, але і з оплати проведення експертиз, аналізу проекту, його юридичного супроводжування, тощо. За мировою практикою такі послуги інвестиційного банку складають біля 5% від сумарної вартості проекту.
Зниження загальних витрат на притягнення інвестиційних ресурсів вирішується за рахунок залучення до цього процесу пасивних інвесторів. До них відносяться пенсійні фонди, універсальні банки, та подібні ним фінансові інститути. Їхні вимоги до доходності значно нижче, що і дозволяє зменшити загальну вартість фінансових ресурсів.
В той же час залучення до фінансування проекту пасивних інвесторів неможливо якщо в їх реалізації не приймає участь активний інвестор. Не маючи досвіду щодо проектного аналізу та конкретики реалізації проектів, пасивні інвестори при вкладенні тимчасово вільних коштів цілком покладаються на висновки та безпосередню участь в проекті активних інвесторів. Тобто якщо активний інвестор, особливо маючи високий "бренд", проявив зацікавленість у проекті, пасивні інвестори довіряють його оцінці та теж схиляються до його інвестування.
Запам'ятайте:
Для одних
інвесторів участь в проекті може
обмежуватися лише наданням певних
коштів. Вони звуться пасивними. В той
же час існує достатньо велика кількість
структур для яки проекти є основним
джерелом прибутків. Ці, так звані,
активні інвестори зацікавлені в тому,
щоб проект завершився вдало. Для цього
вони використовують широкий арсенал
методів від аналізу проекту до прямого
керівництва здійсненням проектних
робіт. І хоча їхні послуги досить дороги,
ефект від залучення активних інвесторів
до проекту означає гарантію професійного
проходження стадій його розробки та
впровадження.
В таких обставинах задачею материнської компанії є отримання позитивної оцінки активного інвестора та на цій основі схилити до позитивного рішення щодо інвестицій пасивних суб'єктів ринка капіталу. Практично таке можливо, якщо надати активному інвестору долю у фінансуванні проекту на рівні 40-60%. На частку, яка залишилася, притягуються пасивні інвестори. В результаті вартість запозичені істотно зменшується (табл. 5.2).
Таблиця 5.2
Формування вартості запозичень при залученні до проекту різних типів інвесторів
|
Найменування показників |
Тип інвесторів |
Загалом | |
|
Активні |
Пасивні | ||
|
1. Розподіл інвестицій, тис. грн. |
3000 |
4000 |
7000 |
|
2. Очікувана доходність, % річних |
18 |
9 |
13 |
|
3. Витрати на експертизу та аналіз проекту, тис. грн. |
350 |
- |
350 |
|
4. Сума доходу інвесторів за відсотками, тис. грн. |
540 |
360 |
900 |
|
5. Загальна сума доходу, тис. грн. |
890 |
360 |
1250 |
|
6. Вартість інвестиційного капіталу, % |
30 |
9 |
18 |
Як видно із даних таблиці, вартість інвестиційного капіталу від активних інвесторів складає 30%. Але отримавши згоду від них на участь в проекті складаються умови для залучення в проект коштів пасивних інвесторів. В результаті загальна вартість запозичень зменшується до 18%.
Таким чином механізм проектного фінансування має два основні аспекти:
Це цільове кредитування щодо реалізації інвестиційного проекту при якому основним об'єктом забезпечення прав інвестора є безпосередньо сам проект. Додаткові гарантії інвесторів щодо проектних ризиків формуються за рахунок регресів.
Це засіб консолідації різноманітних джерел фінансування та комплексного використання різних методів фінансування конкретних інвестиційних проектів. В результаті відбувається більш-менш оптимальний розподіл ризиків, пов'язаних із реалізацією проекту.
На рис. 5.3 представлена схема щодо викладеного механізму здійснення проектного фінансування.
Рис. 5.4 Принципова схема організації проектного фінансування
Зазвичай фонд інвестицій під підприємницькі проекти формується за рахунок наступних джерел:
Фінансові ресурси активного інвестора.
Фінансові ресурси материнської компанії.
Фінансові ресурси пасивних інвесторів.
Приблизне співвідношення у загальній сумі інвестицій складає:
Фінансові ресурси активного інвестора – 15-20%.
Фінансові ресурси материнської компанії – 20-25%.
Фінансові ресурси пасивних інвесторів – 60-65%.
Таким чином доля активного інвестора у формуванні загального фонду інвестицій проекту не дуже значна, найбільш вагомий його внесок полягає в тому, що він сприяє вдосконаленню проекту; приймає участь у його реалізації, використовуючи при цьому свій великий потенціал; заохочує до участі в проекті пасивних інвесторів, чим знижує загальну вартість капіталу від запозичень.
Участь материнської компанії у формуванні загального фонду інвестицій має скоріше стимулюючий характер до її більш наполегливій праці при реалізації проекту. Тобто тут скоріше мова йде про справедливий перерозподіл ризику ніж про фінансову необхідність. Ризикуючи власними фінансовими ресурсами МК буде більш активно та цілеспрямоване здійснювати діяльність щодо здійснення проекту в інтересах всіх зацікавлених сторін.
Найбільш велика доля пасивних інвесторів визначається необхідністю зниження загальної вартості запозичень тому, що їх вимагання щодо дохідності власних складень найбільш стримані.
В ході реалізації проекту отримується певний результат. Він виражений у грошовій формі певною сумою доходів, які перерозподіляються між учасниками фонду інвестицій. Причому доходи учасників залежать від доходів проекту.
Таким чином механізм проектного фінансування вирішує проблеми, які виникають під час фінансування згідно традиційної схеми фінансування, а саме:
В наслідок перерозподілу ризику, МК можуть більш активно пропонувати власні підприємницькі проекти для виконання.
Кількість реалізованих проектів збільшується тому, що фінансування не потрібно відволікати активи МК для забезпечення застави під отриманні інвестиції.
Активна участь інвестора у реалізації проекту сприяє залученню для виконання проекту високо професійних кадрів, які є у його штаті. Особливо це стосується керівництва проекту та його юридичного супроводження. Це підвищує ефективність реалізації підприємницьких проектів.
Повернення інвестицій при застосуванні схеми проектного фінансування ставиться в залежність від отримання доходів, що знімає фінансову напругу для МК і дозволяє більш ефективно використовувати залучені кошти.
Ефективність використання схеми проектного фінансування не робить проекти менш ризикованими, тому в даному механізмі центральними елементами є додаткові засоби забезпечення зобов’язань та засоби повернення коштів інвесторами таким чином, щоб забезпечити їх більшу доходність у відповідності з більш високим рівнем ризику.
Ці питання розглядаються в наступних параграфах посібника.