Типи словесних опозицій предметних імен у науково-будівельному підстилі української мови

ТИПЫ СЛОВЕСНЫХ ОППОЗИЦИЙ ПРЕДМЕТНЫХ ИМЕН В

НАУЧНО-СТРОИТЕЛЬНОМ ПОДСТИЛЕ УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА

В статье анализируется система семантико-парадигматических связей в группе предметных существительных научно-строительных текстов, рассматриваются формальные и семантические словесные оппозиции на уровне минимальных парадигм.

Слова як самостійні одиниці лексичної системи мови в їх основній, номінативній функції пов’язані парадигматичними відношеннями між собою, сутність яких полягає у схожості одиниць за одними компонентами, формальними чи змістовими, і протиставленні за іншими.

Парадигматично структурований характер мають усі лексичні групи слів, включаючи терміносистеми і навіть тематичні групи, проте міра їх структурно вираженої системності, тобто ступінь регулярності протиставлень, що перебувають в основі системності, неоднаковий [1, 127].

Парадигматичні відношення між словами у СГГ предметних імен виражаються в існуванні словесних опозицій. Нашим завданням є характеристика СГГ предметних імен, які, утворюючи семантичну чи формальну опозицію, можуть бути пов’язані різними видами відношень. Відповідно до останніх опозиції можуть кваліфікуватися як опозиції тотожності, привативні та еквіполентні опозиції [2, 54].

Опозиція тотожності виявляється у зв’язку слів, схожих в одному плані (формальному чи семантичному), причому схожість ця є повною. Такі відношення відтворюються формулою АБ-АБ (пор.: формальна тотожність слів заготовка (матеріалу) і заготовка (предмет для подальшої обробки).

Привативна опозиція, або опозиція включення, передбачає таке співвідношення компонентів двох слів, коли одне зі слів ніби повторюється в іншому, “включається” в нього, і загалом виявляється подібність двох слів. При цьому у слові, що включає в себе інше, окрім спільної семи, є ще специфічна, диференційна, тому значення певного слова виявляється змістовнішим. Такі відношення укладаються у формулу АБ-АБВ, де АБ позначає спільні компоненти, а В - диференційні: пересуватись - летіти, де спільним компонентом слів є значення “пересування”, і воно повністю входить у значення дієслова летіти, але не вичерпує його (у змісті дієслова летіти є ще компоненти “за допомогою крил”, і “у повітрі”) [2, 48].

Еквіполентні опозиції, або опозиції перетину, схематично виражаються формулою АБВ-АБГ; ці опозиції пов’язують слова, в яких, окрім спільних, наявні специфічні компоненти, за якими вони протиставляються один одному. Слова ніби “перетинаються” одне з одним, частково співпадаючи і частково відрізняючись (освітлювач - затемнювач).

Окремого розгляду вимагають словесні опозиції тотожності за формою (омонімія), тотожності за змістом (синонімія), семантичні привативні опозиції.

Омоніми достатньо широко виявляються в лексиці науково-будівельного підстилю, що пояснюється впливом на лексичну систему законів словотворення, які зумовлюють наявність у словниковому складі наукової мови так званих словотворчих омонімів. Останні репрезентовані похідними словами, основи яких складаються із зовнішньо ідентичних морфем, але морфеми завдяки власній омонімічності або (частіше) багатозначності містять у словах різні значення.

Досить часто в будівельних текстах зустрічаються омоніми, утворені від однієї основи, але перше похідне слово означає дію або процес, інше похідне слово має предметне значення. Прослідкуємо, як виявляється предметність у значеннях похідних слів. В опозиціях, де перший компонент називає опредмечену дію або процес, омонімічний йому другий компонент має ширший семантичний діапазон. Так, слово зміна позначає дію і групу робітників; розшивка - дію й інструмент; прокладка - дію, проміжний шар чогось і конкретний предмет; сплав - дію (сплав лісу) і загальну назву матеріалу, який є результатом металургійного процесу виробництва, штукатурка - дію і розчин для виконання будівельних робіт, присипка - дію і масу, речовину для присипання (земляна присипка); насадка - дію і деталь інструмента (фільтрувальна, змінна насадка); викружка - це синонім слова галтель (назва інструмента) і вижолобок, дефект у дошці.

Повна омонімія наявна в опозиціях вал як земляний насип і вал як агрегат, механізм; ключ (арки) характеризує зовнішню форму предмета, а ключ (гайковий, електричний) називає інструмент; мат позначає конкретний предмет і ознаку предмета (матовість); форма буває бетонна, пересувна тощо і називає конкретний предмет, й архітектурна, яка стосується зовнішнього вигляду предмета.

З розпадом багатозначності пов’язані омонімічні опозиції майстер (посада на виробництві) і майстер (митець), панель (певного розміру предмет) і панель (тротуар) тощо.

Предметна науково-будівельна лексика, лише частково належачи до термінологічної, певною мірою репрезентована семантичними опозиціями тотожності, тобто синонімами. Словесні опозиції семантичної тотожності виражені так званими абсолютними, або номінативними, синонімами, які повністю збігаються у своїх значеннях, тобто співвідносяться з позамовним денотатом слів. Це слова - назви конкретних предметів (інструментів, об`єктів, речовин), наприклад: гострозубці / кусачки; кліщі / обценьки; крюк / гак; цвях / гвіздок; завіса / запона; купол / баня; балка / брус; бак / чан; комиш / очерет; жерсть / бляха; штукатурка / тиньк; воронка / лійка. Дерев’яний молоток позначають слова мушкель і киянка, тотожність значення спостерігається між словесними опозиціями помешкання / житловий будинок, мур / кам’яна огорожа, котельна / паровичня, зруб (колодязя) / ряж тощо.

Абсолютні, номінативні синоніми зустрічаються не тільки в суто семантичних опозиціях, але і в опозиціях формально-семантичного типу, коли семантична тотожність слів супроводжується їх частковою морфемною схожістю, наприклад: масло / мастило, рудник / рудня, дно / днище, дверці / дверцята, повсть / повстина, щебінь / щебінка, засув / засувка / заслінка тощо. Незначну кількість складають словесні опозиції, в яких одне із слів належить до запозичених, наприклад: демпфер / заспокоювач, думпкар / вагон-самоскид тощо.

Існування абсолютних синонімів у мові науки суперечить як загальним принципам побудови знакових систем, так і прагненню наукового стилю мови до точності, однозначності у номінації предметів об’єктивної дійсності. Їх наявність у мові зумовлена екстралінгвістичними і внутрішньомовними чинниками. До перших належать запозичення слів, у результаті якого у мові співіснують слова демпфер / заспокоювач, думпкар / вагон-самоскид тощо, значна кількість дублетних найменувань властива термінології. Внутрішньомовні чинники пов’язані зі зміною значення слова в процесі розвитку багатозначності.

Присутність у лексичній системі мови двох слів з тотожним значенням створює в ній певну надлишковість засобів, яка частково нейтралізується у процесі функціонування синонімів у мовленні. Одним із способів уникнення синонімії у мові науки є поступове обмеження вживання одного із синонімів, що з часом закінчується повним виходом його з лексичної системи стилю. Такий процес відбувається з лексемами бляха (синонім лексеми жерсть), ціва (тобто труба), линва (тобто трос), повзун (тобто движок), тиньк (тобто штукатурка), жорства (гравій) тощо.

У системі парадигматичних зв`язків слів СГГ предметних імен значне місце посідають семантичні привативні опозиції, відіграючи важливу роль в організації лексичної системи будівельного підстилю наукової мови і зумовлюючи ієрархічний характер його внутрішньої структури. Найчастіше привативні семантичні опозиції лексем спостерігаються у співвідношеннях слів, пов`язаних між собою смисловими родо-видовими відношеннями: огорожа - паркан, мур. Весь зміст родового слова огорожа включається в значення кожного видового (паркан, мур), але в останніх, наявні і специфічні компоненти значення: паркан - огорожа дощата, мур - огорожа кам`яна.

У цих опозиціях знаходять своє вираження відношення загального і часткового, подані відповідно основним і маркованим членами таких опозицій, пор.: об’єкт - будинок, споруда, приміщення, помешкання; підлога - поміст (дерев`яна підлога), долівка (земляна підлога), стяжка (цементна підлога); труба - ринва (водостічна), димар (димова). Кожне слово може входити до таких опозицій як у функції основного, так і в ролі маркованого, уточнювального члена, пор.: матеріал - деревина, деревина - тес, дошка, шпон тощо.

У науково-будівельних текстах типовою є тричленна семантична привативна опозиція, де діє схема родове поняття - видове поняття - підвидове поняття, останнє з яких може складати десятки підвидових назв предмета (матеріалу, конструкції, системи, речовини тощо), наприклад: смола - смола штучна - смола: 1) полімерна, 2) епоксидна, 3) конденсаційна, 4) сечовино-формальдегідна, 5) фенольна, 6) поліефірна, 7) поліхлорвінілова тощо. Слово за допомогою привативних опозицій, як зауважує Е.В. Кузнецова, уточнюється у двох напрямах: за рахунок співвіднесеності із загальнішим словом і за рахунок співвіднесеності з менш загальним, конкретизувальним словом (2, с. 70). У цьому реалізуються закономірності людського мислення, в якому тенденція до узагальнення органічно поєднується з тенденцією до конкретизації думки.

Еквіполенті семантичні опозиції предметних імен репрезентовані словами, значення яких осмислюються як протилежні, тобто антонімами. Семантичні антоніми пов’язані між собою відношеннями “перетину”, які виражаються об’єднанням обох членів опозиції спільними семами і протиставленням специфічними.

У СГГ предметних імен знаходить поширення один з типів антонімів, так звані антоніми-компліментативи, у змісті яких наявні взаємовиключні протилежні ознаки, між якими не може існувати градуальних переходів. Повна несхожість антонімів у формальному плані, а звідси - тільки семантична співвіднесеність компонентів опозиції зумовлює існування досить специфічних антонімічних пар у СГГ предметних імен. З цього приводу Ф.П.Філін зазначав, що “не мають антонімів слова предметного значення і лексичні одиниці, що не позначають якісних ознак чи протилежної спрямованості чогось” [3, с.222]. Погоджуючись з цим, слід наголосити, що варто виділяти семантичні антонімічні предметні імена, наголошуючи при цьому на своєрідності цих опозицій, семантичній специфіці еквівалентних відношень між членами опозиції.

До антонімічних пар предметних слів відносимо опозиції імен на позначення речовини, матеріалу за його функціональною приналежністю: затемнювач - освітлювач, ущільнювач - розпушувач, окислювач - відновлювач, утеплювач - охолоджувач, розчинник - адсорбент тощо. Антонімічні пари утворюють лексеми на позначення частин приміщення, будівель: підлога - стеля, фундамент - дах / покрівля, підвал - горище; верх - низ, поверхня - під, уступ - ніша; слово кут при протиставленні за принципом “внутрішній - зовнішній” реалізується в лексемах куток (у кімнаті) - ріг (будинка) тощо. Серед назв механізмів, пристроїв еквіполентні опозиції утворюють іменники збуджувач - демпфер / заспокоювач, заглиблювач - виштовхувач тощо.

Література

1. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика: учеб. пособие для вузов. – М.: Высш. шк., 1990. – 176 с.

2. Кузнецова Э.В. Лексикология русского языка. – М.: Высш. шк., 1982. – 152с.

3. Филин Ф.П. Очерки по теории языкознания. – М.: Наука, 1982. – 336 с.

Э.Д. Хаустова

Россия, Воронеж