Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Navchalny_posibnik.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
15.93 Mб
Скачать

3. Суспільство і потенціал особистості.

Потенціал особи є явищем складним по структурі, багатоаспектним по суті і по значенню для розвитку суспільства. Потенціал особи в теорії і практиці трактується не однозначно, але в узагальненому вигляді він представлений як кількісна і якісна підсумкова характеристика.

Якісно-кількісна характеристика потенціалу особи виявляється двояко:

– по-перше, з боку оцінки існуючого потенціалу,

– по-друге, з боку оцінки використовування цього потенціалу.

Виникаюча «різниця» між двома частинами потенціалу особи відображає ефективність її реалізації.

Методологічний підхід є основою для розгляду кількісного і якісного розширення структурних рівнів потенціалу. Цей підхід дозволяє розкрити роль кожного з них у формуванні і накопиченні сукупних якостей індивідів.

Ієрархія формування сукупного потенціалу особи в соціально-економічній структурі:

1) індивідуальний рівень потенціалу особи;

2) сімейний рівень формування сукупного потенціалу особи;

3) потенціал особи на рівні господарюючих одиниць;

4) регіональний рівень створення і реалізації особи;

5) сукупний потенціал особи в рамках нації і цивілізації.

Потенціал особи, як соціологічна категорія, відображає відносини з приводу формування сукупності творчих здібностей:

1) особисті якості індивідів;

2) мотивація діяльності індивіда.

Методологічні принципи соціально значущого потенціалу особи:

1) наявність потенційних здібностей протягом певного періоду;

2) збільшення накопиченого потенціалу;

3) потенціал особи не від’ємний від свого носія - людини;

4) продуктивні здібності людини;

5) потенціал особи, втілений в людях.

Таким чином, людський потенціал (капітал) на відміну від інших форм найменше ліквідний, оскільки він не може бути предметом купівлі-продажу, використовуватися в якості застави, дуже слабо піддається диверсифікації, інвестиції в нього є більш ризикованими.

Тема 18. Сенс людського існування. План

1. Проблема сенсу життя.

2. Філософія про сенс життя, про смерть і безсмертя людини.

3. Право на смерть.

1. Проблема сенсу життя.

У житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли вона задається питанням про закінчення свого індивідуального існування.

Людина – це єдина істота, яка усвідомлює свою смертність та може зробити її предметом роздуму.

Кожна людина – це неповторна індивідуальність, завдяки власним зусиллям, які спрямовані на розвиток і реалізацію природного потенціалу.

Такі питання як:

  1. Чи має життя сенс?

  2. Якщо так, то який?

  3. І взагалі у чому сенс життя? – турбують душу кожної людини.

Людина може забути о сенсі, погрузившись у повсякденні або особисті проблеми. Але з часом кожна людина починає замислюватись над сенсом життя.

В наші часи проблема сенсу життя людини набирає якусь особу гостроту. В умовах, коли діє глобальна переоцінка цінностей та традицій, все більш яскравіше виявляється нестійкість людського буття. І відсутність сенсу викликає у людини поганий стан і призводить до тяжких наслідків, тобто це може бути психічні розлади або навіть самогубство. Та щоб цього не сталося, людині потрібна життєва позиція, яка заснована на власному уявленні сенсу життя. Людина повинна вибрати конкретні цілі і цінності для себе, щоб правильно діяти для досягнення поставленої цілі. В іншому випадку життя буде здаватися без смислу і сенсу. Тобто можна зробити висновок про те, що сенс життя повинен бути більше, ніж ціль.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]