Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Navchalny_posibnik.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
15.93 Mб
Скачать

Тема 4. Філософія «Відродження».

План

  1. Поняття «Відродження» та характерні риси духовного життя цієї доби.

  2. Провідні напрями ренесансного філософствування: гуманістичний антропологізм, неоплатонізм, натурфілософія.

  3. Філософські ідеї пізнього Відродження.

1. Поняття "Відродження" та характерні риси духовного життя цієї доби.

Відродження ХV-ХVІ ст. – це посередницька ланка між середньовічною схоластикою і науково-філософським мисленням Нового часу. У багатьох відношеннях це перехідна розумова епоха із змішаними духовними прагненнями. Така синкретичність корениться у перехідному характері самого історичного періоду. Перед нами соціальний організм, що виростає, але ще не виріс із надр феодальної епохи. Для нього характерні незавершеність соціально-класової структури і невизначеність, аморфність, різноманітність ідеологічних орієнтацій.

Такою ж незавершеністю й неоднорідністю відзначається теоретична свідомість епохи Відродження. За своїм змістом вона є подвійною і суперечливою. У ній поки що відбувається "первісне накопичення" ідей та умонастроїв новоєвропейської філософської класики.

Філософія Відродження переборює схоластику і водночас успадковує безліч характерних її ознак. Епоху Відродження по праву називають часом звільнення думки від оков схоластичної мудрості.

З виникненням ренесансної культури змінюється методологічна стратегія мислення:

1) схоластичний раціоналізм поступається місцем безпосереднім, вільним від зовнішнього авторитету формам пізнання,

2) логіка формалістичної доказовості витісняється само очевидністю неупередженої інтуїції,

3) на зміну санкціонованому церквою схиляння перед Арістотелем приходить шанування Платона.

Водночас відбувається докорінний перелом у поглядах на природу, людину, Бога:

а) природа і земне життя людини мають реальну цінність;

б) світ і природа являють собою єдине, до того ж розумне творіння Бога;

в) найвище творіння Бога – людина;

г) людина здатна осягати процес творіння, наслідуючи Творця, навіть змагатися з Богом у творчому генії.

Вони виходили з того, що світ і природа являють собою єдине, до того ж розумне творіння Бога, і тому було б безглуздо відвертатися від них. Навпаки, пізнання світу дає змогу людині прилучатися до вищої мудрості, закладеної у творіння. Найвище творіння Бога – людина. Людиною завершується процес творіння, тому вона здатна осягти його і творити, наслідуючи Творця, навіть змагатися з Богом у творчому генії. Звідси випливає титанізм Відродження – піднесення людини до рівня Бога в деяких її можливостях і діях.

2. Провідні напрямки ренесансного філософствування: гуманістичний антропологізм, неоплатонізм, натурфілософія.

У розвитку світоглядних і філософських ідей європейського Відродження простежується тенденція переходу від ідей раннього гуманізму (XVI ст.) до ідей натурфілософії (кінець XVI ст. – початок XVII ст.). Якщо ж розглядати цю тенденцію докладніше, то можна виділити в її розвитку три періоди.

Періодизація періоду Ренесансу:

  • гуманістичний (антропоцентричний) період: XIV cт. – середина XV ст.

  • платонічний (онтологічний та пантеїстичний) період: середина XV – перша

третина XVI ст.

  • натурфілософський період: кінець XVI – початок XVII ст.

  • У формування антропоцентризму зробив свій внесок видатний поет і мислитель Італії

У формування антропоцентризму зробив свій внесок видатний поет і мислитель Італії Данте Алігєрі. Міркування Данте спрямовані на обґрунтування цінності і значущості життя людини. Хоч поет і визнає подвійну природу людини тілесну і духовну – він прагне довести, що корінь людського буття полягає у свободі, волі, а останню можна реалізувати лише через реальне діяння.

Цю лінію піднесення гідності людини в її земних, природних вимірах продовжували й розвивали:

Калюччо

Салютті

Поджо

Братчоліні

Лоренсо

Валло

Джаноццо

Манетті

1) За допомогою розуму людина завершує процес божетворіння;

2) Призначення людини - впізнавати і діяти.

1) Що притаманно в природі, те можна засуджувати;

2) У земному житті людина керується корисністю і бажанням досягти насолоди.

1) Високе піднесення знання повинно бути

водночас корисним;

2) Реальне буття належить лише окремим реальним речам.

1) Гідність людини – вона є вище творіння Бога;

2) Людське тіло наділене гармонією й красою;

3) Вище від нього стоїть злагодженість і гармонія розуму.

Отже, гуманізм Відродження мав яскраво виражений антропоцентричний характер.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]