Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Navchalny_posibnik.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
15.93 Mб
Скачать

На основі такого розуміння в києво-руській культурі:

  1. Розробляється проблематика:

    • онтологічна,

    • гносеологічна.

  2. Обґрунтовується розуміння:

    • сутності людини,

    • сенсу людського буття,

    • погляд на закономірності історичного розвитку.

По християнському світобаченню має місце подвоєння картини світу:

  • світ наявний,

  • світ бажаний (Божествений).

Б) Теорія причетності світу земного до світу Божого.

Проте переважала інша тенденція. Спираючись на переосмислену в патристиці неоплатонівську ідею «кеносису» (сходження потустороннього в посюстороннє), вона обґрунтовує причетність світу земного до світу Божого. Світ земний зображується не як осереддя «зла», «гріха», що протистоїть ідеальному, творящому й абсолютно доброму началу, а як співпричетний до добра, що з’єднує світ цей з його творцем. Звідси притаманне численним пам'яткам давньоруської культури захоплення різноманітністю світу, прекрасного в своїй гармонії, який є гідним всемогутності й досконалості творця його. Такий настрій проймає «Повчання» Володимира Мономаха, він притаманний широко відомому на Русі «Шестодневу» Йоана, екзарха Болгарського. В межах цієї тенденції певний розвиток одержують натурфілософські ідеї як грунт, де зароджуються паростки наукового способу пошуку знань про природу. Знання про будову Всесвіту містить вже згаданий «Шестоднев» Йоана, екзарха Болгарського, «Ізборник Святослава 1073 р.», збірки «Пчела» тощо. В межах цієї продуктивної тенденції певного розвитку набувають вітчизняна географія, цікавою пам’яткою якої є «Ходіння» Ігумена Даниїла, яке містить опис подорожі, здійснений автором до Палестини.

В) Гносеологічна проблематика.

Одне із основних місць в системі світогляду філософських уявлень Київської Русі посідає гносеологічна проблематика. Яскравим виявом теоретико-пізнавальних орієнтацій у культурі Київської Русі є, зокрема, властиве їй розуміння ролі книги, писаного слова, книжного вчення в житті людини. « Книжність» осмислюється як одна з найвищих чеснот людини, як запорука мудрості. Оспівуванню «книжного знання» присвячено багато місць у «Повести временных лет». Сенс пізнавальної діяльності вбачається не в одержанні незнаних раніше істин. Істина, єдина і всеохоплююча, вважається давно проголошеною і викладеною в книгах. Способом такого пізнання є «притча».

Акцентуючи увагу на ролі розуму, давньоруські мислителі не заперечують і значення почуттів і волі в пізнавальній діяльності людини, спрямованої на спілкування з божественною істиною. Особлива увага приділяється органу, завдяки якому залучення людини до божої істини стає можливим. Таким органом вважається серце.

Серцеце така ланка, яка зводить воєдино розум, чуття і волю людини.

Це центр, завдяки якому людина прилучається до трансцендентного, сакрального, позаземного.

Становлення філософської думки в Україні у часі пов’язане з значними зрушеннями самосвідомості людини. Людина вже не сприймає себе лише як частину природного космосу, а як господар природи. Однією з головних, при з’ясуванні сутності людини, стає проблема співвідношення тіла й душі.

Опозиція душі і тіла – не єдина, що зумовлює характер підходу до розуміння людини.

Тіло як «природна» сутність єднає людину з природою. Душа людини – нематеріальна. «Державною силою» людської душі вважається розум. Він не лише володар душі, а й «цар» почуттів, саме тому він пов’язує воєдино душу і тіло. Принцип персоналізму суперечливо поєднується з принципом ієрархізму та корпоративності, з огляду на який осмислюється місце і роль людини в суспільному житті. Цей принцип певним чином приглушує інтерес до індивідуально – особистісного в людині. Людині пануючий світогляд відводив чітко визначене місце у соціальній структурі, і діяти повинна була вона відповідно до канонізованого сценарію.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]