Б) д. Чижевський

Академічний напрям у розвитку української філософії в діаспорі представлений Д. Чижевським (1894-1977). Він зробив значний внесок у дослідження не лише філософії, а й літератури, історії, естетики.

Чижевський зупиняється на аналізові таких понять, як нація і людство:

• він виходить з того, що в житті має сенс лише те, що можна зрозуміти та обґрунтувати за допомогою розуму;

• раціоналістичний підхід передбачає визнання національних особливостей у розвитку народів, хоча вони обмежені;

• вважає, що справжньою цінністю є не національно особливе, а загальнолюдське, наднаціональне;

• ставить питання про те, чи мало б сенс людське життя, яке проходило б серед ідеальних, але цілком схожих один на одного людей;

• має думку, що кожна конкретна філософія є усвідомленням абсолютно ціннісних елементів певної національної культури, наукового світогляду, певної релігійності, є піднесенням цих конкретних форм культури у сфері абсолютної правди;

• підкреслює, що всяка національна філософія страждає обмеженістю.

На думку Чижевського, значно більше значення має метод філософствування – емпіричний та індуктивний метод англійської філософії, раціоналістичний метод у німецькій, які накладають відбиток на саму сутність філософських систем цих націй.

На психологію народу відкладають свій відбиток зміни, які відбуваються в його житті - вплив зовнішніх факторів.

Чижевський підкреслює, щодо характеристики національного типу можна йти трьома шляхами.

Три шляхи до пізнання національного типу:

• вивчення народної творчості;

• характеристика найбільш «блискучих», яскравих, виразних історичних епох, які даний народ пережив;

• характеристика найбільш значних, «великих», видатних представників даного народу.

Серед історичних рис українського національного характеру Чижевський називає емоційність, сентиментальність, ліризм, веризм, індивідуалізм, стремління до свободи, цей характер формує специфічне світосприйняття українця.

В) о.Кульчицький

Серед тих, хто репрезентує цю течею, відзначимо насамперед О.Кульчицького. Особливістю його напряму, як і в цілому персоналізму, є те, що в центрі його – людина.

Мова йде не про людину взагалі, а про українську людину, українця.

Філософські погляди о. Кульчицького на націю та людину:

• він досліджує різноманітні фактори, що впливають на формування української національної психології, української духовності;

• зупиняється на методологічних аспектах формування національної психології, зокрема, на проблемі «геопсихічного впливу», про вплив «землі на думу»;

• вважає, що на формування української національної психології впливає не тільки свідома психологія життя, а й несвідома;

• пропонує дослідити аспекти, що мають першочерговий вплив на формування українця як особистості, тобто, української людини в своїй геопсихічній обумовленості, своєму географічному просторі, своєму історичному буванні, своєму суспільному житті, культурному буванні, у своєму глибинно-несвідомому психічному житті.

Звичайно, розглянуті напрями у розвитку української філософської думки в діаспорі не вичерпують всього розмаїття течій і думок, що в специфічних умовах буття в інонаціональному середовищі збагачують культуру рідного народу.