3.3. Елемент, структура і система.

Система – це впорядкована множина взаємозв'язаних елементів, володіючих структурою і організацією.

Елемент – не розложений далі компонент складних предметів, явищ, процесів. Він береться як відносне.

Структура – відносно стійкий спосіб зв'язку елементів того чи іншого складного цілого.

Структура відображає упорядкованість внутрішніх і зовнішніх зв'язків об'єкту, забезпечуючи їх стійкість, стабільність, якісну визначеність.

Об'єкт є системою, якщо він може бути розчленований на взаємозв'язані і взаємодіючі частини або елементи.

Типи поведінки систем залежать від характеру відносин з середовищем:

• реактивне,

• адаптивне,

• активне,

• системи із зворотнім зв'язком.

Якщо в системі можна виділити ряд структур, то такі системи називають багатоструктурними, багаторівневими.

4.1 Причина і наслідок.

Причина – це філософська категорія для визначення необхідного зв'язку явищ, з яких одне обумовлює інше.

Види причин:

1) повна – це сукупність всіх обставин, появлення яких веде до появлення наслідку,

2) Специфічна.

Джерело виникаючих у світі змін – явище (причина), яка спричинила за собою інше явище (наслідок).

Наслідок – це те, що виникає під дією певної причини.

Причина і наслідок асиметричні і відносини між ними необоротні. Причини викликають не будь-які, а визначені, відповідні їй наслідки.

Широко поширений тип причинно–наслідкових зв'язків, коли дія однієї причини викликає цілий ланцюжок наслідків.

Існує декілька схем причинно-наслідкових зв'язків:

1) проста схема причинності – служить основою більш складних схем причинних відносин, які охоплюють велику кількість практично одночасно діючих причин,

2) «ефект доміно» – коли вплив однієї причини викликає цілу низку наслідків.

Причинні зв'язки можуть бути :

• прямими (удар однієї кулі по іншій);

• опосередкованими(загибель лісів через ріст вживання деревини).

До складних типів причинно-наслідкових зв'язків відноситься відображення. При цьому явище-наслідок зберігає в своїй структурі, властивостях наслідки дії явища-причини.

Взаємодія – більш складний тип зв'язку, ніж однонаправлений причинно-наслідковий зв'язок.

У цьому випадку явище-причина має зворотну взаємодію зі сторони власного наслідку; причина і наслідок взаємно впливають одне на одного, виконують одночасно роль і причини, і наслідку.

Умова – це внутрішні зв'язки предмету і зовнішні фактори, які представляють середовище, в якому можливий розвиток причинних явищ і зв'язків.

Привід – це явище, яке само по собі не викликає того чи іншого наслідку, що розглядається, але спрацьовують як імпульс розв'язуючий діяльність усього причинного комплексу.

Причинна основа – сукупність всіх обставин, при наявності яких наступає наслідок.

4.2 Необхідність і випадковість.

Необхідність – це такий однозначно обумовлений зв'язок явищ, при якому настання події – причини обов'язково тягне за собою цілком визначене явище – наслідок.

Властивості та зміна, які обумовлені збігом зовнішніх, несуттєвих для того або іншого предмету обставин, є випадковими для нього.

Випадковість – це такий зв'язок причини і наслідку, при якому причинні основи припускають реалізацію будь-якого з множини можливих альтернативних наслідків.

Настання випадкової події – наслідок в принципі можливого, проте не зумовленого.

Випадковість і необхідність відносні: необхідне в одних умовах може з'явитися випадковим.

Випадковість завжди так чи інакше пов'язана з необхідністю, служить формою її прояву, а необхідність, у свою чергу, має своїм доповненням випадковість. Їх зв'язок виявляється і в тому, що одна і та ж подія випадкова в одному відношенні, виступає як необхідність.