У своїх творах Сковорода активно досліджує:

1. філософію життя;

2. моральні проблеми;

3. ставить проблему людського щастя;

4. один із перших просвітників гуманізму започаткував в історії української філософії так звану філософію серця;

5. виходив у своїх поглядах з ідеї існування двох натур: видимої (це світ матеріальний) і невидимої (це дух, істина, вічність, Бог);

6. висунув концепцію трьох світів, поділивши світ на три реально існуючі частини: «макрокосм»- це природа, безмовний світ, що складається з множини малих світів; «мікрокосм» (людина), світ символів (духовне життя, основу якого становить Біблія); «світ символів» - це сукупність символів, які забезпечують пізнання невидимої натури (Бога);

7. своєрідно розкриває взаємовідносини людини і Бога. Невидима натура є основою тотожності людини і Бога. Отже, самопізнання і пізнання є не що інше, як Богопізнання. Пізнавати світ – це значить навчитися за допомогою розуму бачити за видимим невидиме;

8. намагається встановити духовну цінність людини, ідеал людських взаємин;

9. вважає, що світ – то є матерія, яка вічна, немає меж і нескінченна у просторі і часі;

10. розглядає пам’ятку світової культури «Біблію» і прагне знайти в ній раціональний зміст.

У філософії Сковороди головне місце відводиться теорії пізнання.

Б) я. Козельський

Сучасником Сковороди був Я. Козельський (1719-1799), який розвивав ідеї Ломоносова та французьких матеріалістів XVIII століття:

1. він виходив із визнання світу як такого, що існує об’єктивно, незалежно від людської свідомості та надприродної сили;

2. утверджував існування матерії у просторі і часі;

3. утверджував, що природа підпорядковується об’єктивним законам;

4. заперечував теологічне пояснення світобудови;

5. прагнув розмежувати науку, філософію і теологію;

6. значне місце приділяв соціально-політичним та естетичним проблемам;

7. висловлював глибоку ненависть до тиранії, деспотизму та їх носіїв;

8. засудив феодально-кріпосницький лад, розкрив його антинародну сутність;

9. обґрунтував необхідність ліквідації самодержавства і створення нового суспільства, побудованого на інших економічних, соціальних і моральних засадах;

10. сподівався на урядові реформи.

В) Т. Г. Шевченко

Проблеми суспільно-політичної філософської думки українського народу знайшли глибоке відображення у творчості великого сина України Тараса Шевченка (1814-1861). У духовній спадщині найзначніше місце зайняла проблема людини, її буття, внутрішнього світу – переживань, прагнення, інтересів.

Твори Кобзаря відіграли роль у формуванні демократичної думки в Україні, закликали:

• до ліквідації кріпосництва;

• до боротьби проти соціального і національного гноблення.

Однією із головних ідей є ідея національного визволення, утвердження незалежної української держави.

Соціально-політичні погляди Т. Г. Шевченка:

• надавав великого значення боротьбі з так званим «чистим мистецтвом», теорією мистецтва для мистецтва;

• вніс неоціненний вклад у розвиток соціальної і національної самосвідомості українського народу, інших слов’янських народів;

• був палким прихильником дружби народів.

Г) М.П. Драгоманов

Видатним діячем культури України був М.П. Драгоманов (1841-1891). Його творчість має суперечливий характер.

Прогресивною рисою діяльності М.Драгоманова була боротьба проти російського самодержавства. Він вважав, що соціальну несправедливість можна усунути лише докорінними змінами економічного ладу. Народна бідність, на думку Драгоманова, існуватиме доти, доки вся земля і всі фабрики не стануть власністю трудівників. Філософські погляди вченого викладені в його магістерській дисертації «Вопрос об историческом значении Римской империи и Тацит» (1869), а також в творах «Рай і Поступ» (1894), «Про волю віри» (1894).

Соціально-політичні погляди М.П. Драгоманова:

• він відстоював віру в дію природних законів;

• придавав великого значення спілкуватися рідною мовою;

• відстоював необхідність розвитку національної культури;

• викривав облудність великодержавної політики царизму;

• боротьбу за справу трудящих вважав інтернаціональною справою;

• майбутню державу уявляв як федеративний союз вільних соціальних общин;

• ставив на одне з перших місць: досягнення політичних свобод, розвиток освіти, підвищення культурного рівня народу.

В основі його концепції соціальної революції лежала ідея не кровопролитного повстання, а мирного розвитку через підняття освітнього рівня народу.