Тема 17. Суспільство і особистість. План

1. Історичні типи взаємовідносин людини і суспільства.

а) відносини особистої залежності,

б) відносини речової залежності за умови особистої незалежності,

в) відносини вільних індивідуальностей.

2. Індивід, особистість, індивідуальність.

3. Суспільство і потенціал особистості.

1. Історичні типи взаємовідносин людини і суспільства.

Факт залежності людини від суспільства є очевидним. Індивід нескінченними зв'язками з'єднаний з суспільством, залежить від нього, визначається його:

1) соціальними;

2) історичними;

3) культурними обставинами.

Умови для розвитку людини в суспільстві:

а) матеріальні;

б) духовні;

в) соціальні.

Лише в суспільстві людина може виділятися як індивід, лише через спілкування, через відносини з іншими людьми вона може формуватися як особистість.

Поняття «особистість» передбачає наявність:

1) само детермінації ,

2) самовизначеності людини,

3) спроможності робити власний вибір життєвої позиції і своєї долі.

Це означає - спроможність людини бути відносно незалежною від суспільства.

Два фактори від яких залежить міра свободи людини та її реалізації:

1) внутрішнього - від ступеню розвитку особистісного начала в людині;

2) зовнішнього - від типу і характеру суспільних відносин.

Саме типом і характером суспільних відносин зумовлені історичні типи взаємозв'язку людини і суспільства (або типи соціальності).

Три основних історичних типа соціальності:

1) відносини особистої залежності;

2) відносини речової залежності за умови особистої незалежності;

3) відносини вільних індивідуальностей.

Вони є не тільки історичними ступенями соціалізації індивідів, але й певними типами соціальності.

А) відносини особистої залежності

Відносини особистої залежності характерні для всіх докапіталістичних суспільств. Спільним для них є включеність індивіда до жорстко регламентованої локалізованої системи зв’язків:

а) рідових, б) родинних,

в) корпоративних, г) кастових,

д) цехових, є) гільдійних.

Окрім панування і підпорядкування, стосунки особистої залежності проявлялись в локалізованих системах зв’язків:

1) до деяких них людина належить з народження;

2) до деякких них людина вступає в залежності від характеру своєї діяльності.

Ці системи зв’язків були сталими, визначали істотні особливості людської поведінки. Інколи вони мали більше значення в житті людини, ніж її індивідуальні особливості. Людина формується як особистість, проте образ її життя, діяльність залежать від приналежності її до тієї чи іншої соціальної спільноти.

Різниця проявляється в тому, що в докласовому суспільстві відсутня експлуатація, особиста залежність тут виявляється як безпосередня залежність людини від первісного колективу.

Становлення особистості історично відбувається:

1) на основі розвитку виробництва,

2) ускладнення трудової діяльності,

3) розподілу праці,

4) формування часної власності.

У людини з’являються особисті інтереси і вона починає відокремлюватися від інших.

Відчувати себе як особистість людина може тільки в суспільстві:

а) шляхом відносин із людьми;

б) в порівнянні себе із ними;

в) в розрізненні себе від інших.