Відмінності між філософією і наукою:

1. філософські концепції, закони, теорії не такі загальнозначущі та універсальні, як висновки науки;

2. філософія не займається безпосередньо відкриттям законів, але сприяє їх відкриттю, обґрунтовує і узагальнює їх;

3. наука вважає себе об’єктивною, філософія ж суб’єктивна, оскільки не можлива без емоційно забарвленого, особистісного компонента - самого філософа.

Різниця між філософією та релігією полягає в тому, що філософія заснована на знаннях, завжди критична до власних інтелектуальних здобутків, а релігія - спирається на релігійну віру, тобто на прийняття істини без жодних раціональних підстав.

Зміна відносин між філософією, релігією та наукою в різних культурних епохах в історії людської цивілізації:

1. у первісному суспільстві провідною формую духовної діяльності людини була релігія;

2. античність. Філософія, яка тільки виникла містила в собі зачатки всіх наук;

3. у середні віки - головне місце посідала релігія, а філософії відводилось місце «служниці теології».

4. у Новий час - наукові відкриття привели до секуляризації - витіснення релігії з усіх сфер суспільного життя;

5. у сучасному світі - стверджується модель співпраці між філософією, релігією і наукою.

Світогляд – це сукупність узагальнених уявлень про себе, світ, свої взаємини із світом, про своє місце в світі та життєве призначення.

Світогляд – не просто знання, а деяке інтегральне духовне утворення, оскільки:

1) він повинен надавати людині не стільки поглиблені знання про закони тих чи інших сфер реальності, а й знання разом із оцінкою та відношеннями;

2) предмет світогляду – відношення «людина-світ» постає майже неозорим, безмежним і тому до певної міри невизначеним. Звідси і випливає те, що світогляд ніби синтезує цілу низку інтелектуальних утворень, таких як знання, бажання, інтуїція, віра, надія, життєві мотиви, мета та ін. Через це складовими компонентами світогляду постають:

– погляди, – переконання, – принципи,

– ідеали, – цінності, – вірування,

– воля, – стереотипи, –життєві норми.

Основні світоглядні питання та відносини, які мають всесвітнє значення

(за нім. філософом І. Кантом)

Пізнавальні відносини Практичні відносини Ціннісні відносини

(метафізика, тобто (мораль) (релігія) (антропологія)

філософія)

Світогляд в цілому постає загальнолюдським явищем, тобто він є притаманним кожній людині у її нормальному стані, але ми не можемо вести розмову про світогляд новонароджених дітей, а також душевнохворих людей чи із серйозними психічними відхиленнями від норми. Але саме загальнолюдський характер світогляду зумовлює його надзвичайно велику різноманітність, тому що люди по-різному уявляли та уявляють світ і самих себе.

Типологія світогляду - це не просто перерахування його можливих видів, а перш за все, виділення типових ознак, за якими та на основі яких пізніше здійснюється класифікація основних типів світогляду.

Класифікація світогляду за різними критеріями:

1. За носієм:

– індивідуальний; – колективний;

– груповий; – національний;

• регіональний.

2. За рівнем світобачення та усвідомлення:

• усвідомлений; – неусвідомлений;

• частково усвідомлений; – буденний;

• філософський; – сформований на засадах наукових знань.

3. За історичними епохами:

• архаїчний; – античний;

• середньовічний; – ренесансний;

• світогляд XX ст.

4. За морально-ціннісними орієнтирами:

• егоїстичний; – альтруїстичний;

• гуманістичний; – антигуманний;

• цинічний; – шовіністичний.

5. За будовою:

• цілісний; – фрагментарний;

• внутрішньо злагоджений; – суперечливий.

6. За ступенем адекватності сприйняття дійсності:

• реалістичний; – фантастичний;

• викривлений; – адекватний дійсності.

7. За становленням до визнання існування вищих сутностей:

• релігійний; – скептичний;

• агностичний; – атеїстичний.

Функції світогляду постають такими формами духовного засвоєння світу, як:

• інтегрувати людину у світ;

• надати їй найперших життєвих орієнтирів;

• подати дійсність у її людських вимірах та виявленнях.