Поняття «культура» вживається для:

а) характеристики історичних епох ( антична, середньовічна);

б) позначення конкретних суспільств, народностей і націй ( культура майя);

в) визначення специфічних сфер діяльності чи життя ( культура праці, політична культура, художня культура).

Культура розглядається як:

а) прояв особистісної самореалізації людини, вираження її суспільної цінності, творчості,

б) людський спосіб освоєння світу і життя в ньому,

в) людська діяльність та її результати,

в) саморозвиток людини через діяльність.

Отже, оскільки культурою у людській діяльності є те, що відрізняє свідому доцільну діяльність людини від інстинктивної діяльності тварин.

Культуру – у найзагальнішому розумінні можна визначити як загальну характеристику людського буття, як надбіологічне, надприродне явище, яке визначає міру людяного в людині, характеризує її розвиток як суспільної істоти.

Основні концепції походження культури:

а) діяльнісна – культура як процес і результат людської діяльності,

б) ціннісна – культура розуміється як система цінностей, їх надбання,

в) теологічна – пов'язана з релігійним трактуванням походження культури,

г) ігрова – адже гра є різновидом людської діяльності.

Культура, у широкому розумінні – сукупність матеріальних, практичних і духовних надбань суспільства, які відображають рівень його історичного розвитку, втілюються у повсякденній діяльності людини, знаходять відображення у її соціальних, моральних, естетичних та інших характеристиках.

У вужчому розумінні культура – це сфера духовного життя суспільства, яка охоплює систему освіти, виховання, духовної творчості, включає в себе ті установи й організації, які забезпечують означені процеси: школи, вищі навчальні заклади, музеї, театри, бібліотеки, інші культурні заклади, а також творчі спілки тощо.

2. Матеріальна і духовна культура суспільства та їх структура.

Загальноприйнятим є розмежування культури на матеріальну і духовну.

Визначальне значення має матеріальна культура:

1) досягнення, які виражають рівень освоєння людиною сил природи,

2) сферу матеріально-практичного існування і розвитку людей,

3) сферу їх безпосереднього впливу на природу.

Матеріальну культуру можна поділити на:

а) культуру праці (засоби праці),

б) культуру побуту (засоби споживання).

Адже без ретельного вивчення одягу, житла, побутових речей не можна сформувати правильне уявлення про культуру того чи іншого народу, про рівень його розвитку в різні епохи.

Засоби споживання характеризують:

• що споживає людина?

• як вона споживає?

• наскільки розвинуті, багаті, «олюднені» її потреби?

• багатство і різноманіття потреб,

• засоби їх задоволення є суттєвою стороною культурного обличчя людини.

Матеріальна культура існує не лише у вигляді вже названих засобів праці і засобів споживання, тобто у чисто предметній формі.

Матеріальна культура включає в себе також здібності, навички, знання, які застосовуються у процесі матеріального виробництва. У цьому розумінні часто говорять про «культуру праці» різних історичних епох.

Рівень матеріальної культури виражається і в інших матеріальних елементах суспільного життя:

• оброблених людиною предметах природи (земля, вода, поля, сади),

• предметах побуту,

• науковому, медичному, навчальному обладнанні та приладах.

Матеріальна культура – це результат матеріальної діяльності людей.

Духовна культура – це результат духовної діяльності.

Духовна культура відображає досягнення, які показують:

• рівень і глибину пізнання природи й суспільства,

• широту світогляду,

• втілення у суспільне життя ідей і знань.

До структури духовної культури суспільства належать такі основні елементи: