Найсуттєвішими ознаками світогляду і способу мислення м. Драгоманова були:

• раціоналізм – позитивізм;

• матеріалізм – атеїзм;

• прогресивізм;

• лібералізм, або «спеціальний атомізм»;

• «общинний соціалізм»;

• «космополізм».

У своїх філософських поглядах Драгоманов виходив з того, що матеріальний світ не залежить від надприродних сил. Людина цілком спроможна пізнати явища природи і суспільства.

Д) п.А. Грабовський

До когорти пристрасних борців за ліквідацію соціального і національного гноблення належить П.А. Грабовський (1864-1902).

• він вважав, що основою філософських знань мають бути дані науки; філософія покликана озброювати народ в його боротьбі за перетворення суспільного життя, а не слугувати обґрунтуванню містики і забобонів;

• показував, що містика відриває людину від землі з її соціальними, політичними, економічними та всякими іншими умовами і примушує гнити «у якійсь не існуючій області добрих та злих духовних начал»;

• підкреслює несумісність науки і релігії;

• виступає за відокремлення школи від церкви;

• закликає боротися за освіту;

• засуджує всіх тих, хто забув рідне слово, відмовляється від нього заради власної вигоди.

Е) і.Я. Франко

Непересічне місце у розвитку української філософсько-соціологічної думки належить І.Я. Франку (1856-1916).

В основі світогляду І. Франка – філософський матеріалізм та ідея розвитку природи і суспільства:

«Одно лиш вічне без початку і кінця,

живе і сильне, - се є матерія».

У природі, підкреслював мислитель, все підлягає змінам рухові та обміну матерії. Основою усього існуючого він визнавав природу в її багатоманітності і вічності. І.Франко привертав увагу до різних складних питань сучасного йому природознавства, історії, естетики. Пізнання він розглядав як відображення зовнішнього світу у людській свідомості. Вважав що поза природою нема пізнання, нема правди.

Соціально-політичні погляди і.Я. Франка:

• він доводив необхідність зміцнення зв’язку науки з практикою;

• розвивав революційно – демократичні принципи в галузі мистецтва, літератури, художньої творчості;

• закликав трудящих до активної боротьби за перебудову суспільства;

• не сліпо поклонявся марксизмові, а критично переосмислював його, мав власне розуміння сутності та спрямованості суспільного розвитку;

• виходив з того, що в основі суспільного розвитку є праця;

• вищим ідеалом є також свобода людини;

• виступав з вимогою революційного оновлення світу на основі праці, правди, науки.

Утвердження української мови для Франка є невід’ємним питанням реалізації соціальних ідеалів. Соціалізм Франка ґрунтується не на класових, а на загальнолюдських цінностях, на найвищому самоуправлінні общин, повітів і країн.

Франко пропагує гуманістичні принципи життя, виступає за ліквідацію всякого панування над людьми, всякої влади людини над людиною.

Ж) Леся Українка – Косач – Квітка Лариса Петрівна

На багатогранній філософській палітрі духовної спадщини українського народу завжди буде сяяти ім’я великої української поетеси, філософа, публіциста, літературного критика Лесі Українки – Косач – Квітки Лариси Петрівни (1871-1913).