Оцінка становища та сутності людини у м. Монтеня:

1. Бог проявляє себе як необхідність, що панує у природі, може існувати багато світів. Кожна людина є представником людського роду;

2. всі релігії мають принципову єдність і базуються на звичаях;

3. звичаї необхідні для регулювання і закріплення соціальних зв'язків

4. кожна людина є представником людського;

5. шлях до пізнання лежить через самоаналіз;

6. у самоаналізі й пізнанні ми повинні покладатися на розум і піддавати все сумніву;

7. інтуїція не дає надійних знань і не може зробити людину кращою.

Ще одним філософом цієї доби був Джордано Бруно (1548-1600). Він вважав, що і Сонце, і планети не є вічними. Бог, на думку Бруно тотожний природі і являє себе як сукупність законів Всесвіту.

Погляди Джордано Бруно на пізнання:

1. пізнання розпочинається з відчуття, що дають нам речі та образи;

2. образи попередньо впорядковує уява, а розсудок виводить із них загальне;

3. інтелект – це подальша сходинка, яка переводить знання в ранг мислення;

4. розум знаменує охоплення вихідної єдності буття, тобто споглядання Бога.

5. єдине є незмінним і всеохоплюючим, єдністю максимуму та мінімуму, збігом усіх протилежностей;

6. матерією Всесвіту є світло, яке є єдністю можливості та дійсності, суцільною актуальністю;

7. у згорнутому вигляді матерія постає як пітьма;

8. розгорнута матерія втілюється у мінімумі – атомі, що має потенції максимуму;

9. умовою існування Всесвіту є нескінчена порожнеча, тому Всесвіт не має центру й однорідним за складом і будовою, а оскільки дума, рух, відчуття притаманні всьому Всесвітові, то зірки в Космосі можуть бути Сонцем з планетами, на яких можуть жити розумні істоти.

Відродження на той час уже перекидала місток до Нового часу й передавало новій епосі історичну й інтелектуальну естафету. Як це відбувалося, можна побачити на прикладі ідей Галілео Галілея (1564-1642), який висловився так: «Я радше прагну знайти одну істину, хоча б і в незначних речах, ніж довго сперечатися про найбільші питання, не досягаючи ніякі істини.» Особливо часто і рішуче наполягає Галілей на тому, що саме математичне пізнання найбільш надійне і перспективне для пошуків істини: «Літерами такої книги постають трикутники, кола, кулі, конуси та інші математичні». Виходячи з таких тверджень, Галілей уперше чітко висловився стосовно так званих «первинних» і «вторинних» якостей речей: «Не думаю, що для збудження у нас відчуттів смаку, запах і звуку від зовнішніх сил вимагається що-небудь, крім розміру, числа та повільних або швидких рухів, вважаю, що якби вуха, язики та носи раптом зникли, то форма, число та рух залишились би, але не запахи, смаки та звуки. Я глибоко певен, що без живого єства останні являють собою не більше, ніж імена, подібно того, як лоскотання та сверблячка не більше, ніж імена, якщо не має пахв та шкіри навкруг носів».

Людина і суспільство у філософській думці епохи Відродження:

1) людина постає «богорівною істотою»;

2) виділяють дві якості, які зрівнюють людину з Богом - розум і свобода волі;

3) свобода волі надає людині можливість робити вибір;

4) метою життя проголошується титанізм - заняття різними видами творчої діяльності;

5) антропоцентричний світогляд сприяв розвитку гуманізму.

Однією з основних умов можливості реалізації гуманістичного ідеалу людини вважалося перетворення суспільства. У цей період з’явився літературний жанр утопії. ( За назвою роману англійського гуманіста Томаса Мора).