4. Предмет, функції і задачі філософії.

Термін «філософія» має давньогрецьке походження, бо саме у Стародавній Греції філософія – відокремилась від інших сфер інтелектуальної діяльності та набула автономного характеру розвитку. Перша частина цього терміну походить від слова «філо» – схильність, любов, бажання, відданість та слова «софія» – мудрість, яке, у свою чергу, складається із двох слів і буквально значить – казати, промовляти, цілісно, доречно.

Філософія – це систематичне, критичне дослідження того способу, за допомогою якого ми робимо судження, оцінюємо і діємо з метою стати більш мудрими, глибше зрозуміти самих себе і таким чином стати краще.

На сьогодні не існує якогось єдиного та загальноприйнятого розуміння та визначення предмета філософії. Цей факт має свої виправдані підстави: якщо у філософії йдеться про пошуки найперших людських життєвих орієнтирів, якщо філософія намагається водночас розробляти виправдані засоби для їх винайдення, то її предмет набуває майже безмежних виявлень. У найпершому варіанті філософія могла б виконати своє суспільно-історичне призначення тоді, коли вона змогла б співставити між собою світ, з одного боку, та людину, з іншого боку, окреслити їх можливі виявлення і на цій основі сказати людині, що вона є і що їй належить робити у цьому житті та у цьому світі. Проте як світ, так і людина постають незавершеними і майже безмежними у своїх характеристиках, діях та проявах. Через це філософія постає багато в чому незавершеною, або, як кажуть у науці, «відкритою системою знання».

Справа філософії полягає у тому, щоб зафіксувати те, яким чином проявили себе людина та її дійсність як історично, та і в їх інтелектуальних осмисленнях. Через це філософія постає перед нами формою випробування буттєвих спроможностей людини; вона засвідчує той стан самоосвідчень людини, якої вона спромоглася реально досягти. Виконуючи цю справу, філософія водночас вибудовує «стартовий майданчик» для руху у майбутнє, даючи до того ж людині дещо на зразок «топографії» людського універсума, тобто допомагає людині зорієнтуватися у власній реальності та отримати певні інтелектуальні інструменти для подальшого життя і діяльності.

Предметом філософії є:

1. навколишній природний світ;

2. суспільство;

3. внутрішній світ людини.

Головні ознаки будь-якої філософської проблеми – це її абсолютність і людиновимірність.

Ознаки філософії:

1. теоретичність - упорядкованість, системність філософського знання, використання спеціальних філософських понять, доказовість та аргументованість філософських міркувань;

2. загальність - націленість на розв’язання проблем, які стосуються усього людства;

3. вічність - актуальність, дійсність проблем для всіх народів і у всі часи;

4. граничність - виняткова широта і первісність філософських питань. Відповівши на питання, що таке людина, можна вирішувати життєві проблеми здоров’я, сім’ї, освіти;

5. універсалізм - прагнення до отримання знання про природу, суспільство, людину, виявлення загальних закономірностей;

6. критичність і рефлективність - вимога не приймати жодної готової думки, традиції, здатність сумніватися.