Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Navchalny_posibnik.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
15.93 Mб
Скачать

Острозькі книги підкреслюють корінні відмінності:

  • небесного і земного світів;

  • видимого і невидимого світів;

  • трансцендентного, абсолютного Бога і земної, смертної людини;

  • розуму, думки і тіла людини;

  • відмічають постійну боротьбу в людині добра і зла.

Гносеологічні орієнтації острозьких книжників визначаються переконанням у неможливості пізнавати божественну істину з допомогою розуму. Осягнення істини, на їх погляд досягається в мовчанні, що дає змогу через внутрішнє почуття спілкуватися з Богом.

На противагу церковному абсолютизму римських пап І. Вишенський і деякі інші письменники-полемісти отстоюють ідею демократичної реформи церкви. В основі її була теорія про природну рівність всіх людей, однакову здатність кожного до безпосереднього спілкування з Богом.

До острозьких полемістів, які розвивали неоплатонівське вчення про незбагненність Божественної суті «в імені», примикає І.Вишенський, який заперечує антропоморфне розуміння Бога. Для нього:

Бог – найвища, абсолютна істина, яка сама в собі розкривається.

Значну роль у розвитку гуманістичних і реформаційних ідей в Україні в цей період відігравали братські школи, передусім Львівська, Київська, Луцька. Вони стали осередком боротьби проти колонізаторської політики польської шляхти і католицького духівництва. У школах, створених братськими громадами, які об’єднували православне міське населення, філософія як окремий предмет не викладалася.

Братства вносили в українську культуру греко-слов’янські традиції духовного життя:

  • поширення впливу творів отців східної церкви, греко-візантійських авторів;

  • лишилися осторонь здобутки у галузі розробки проблем логіки і філософії;

  • реалізується потреба органічного засвоєння західноєвропейської філософської традиції й подальшого розвитку на цьому грунті вітчизняної філософської культури.

Е) Діяльність Києво-Могилянської академії.

Заснована у 1632 році Києво–Могилянська колегія синтезувала досвід, набутий Острозьким центром і братськими школами з системою і методами навчання західноєвропейських університетів. Цей перший серед східнослов’янських і багатьох південнослов’янських народів вищий учбовий заклад знаменує початок розвитку професійної філософської діяльності в українській культурі. В стінах Києво-Могилянської академії творила плеяда видатних представників філософської думки України – Ф.Прокопович, С. Яворський, І. Гізель, Й. Кононович – Горбацький, Г.Щербацький і багато ін.

У філософській спадщині Києво-Могилянської академії спостерігалася поступова переорієнтація від богопізнання до пізнання природи і людини, відхід від догматизму та авторитаризму.

Вагоме місце в системі філософії професорів Києво-Могилянської академії належить натурфілософії. Новий погляд на природу зумовлював суттєву зміну в інтерпретації традиційних натурфілософських проблем.

Ці проблеми в курсах професорів Києво-Могилянської академії поступово поповнюється новим змістом:

  • у трактуванні проблем співвідношення Бога і природи вводяться елементи пантеїстичного, деїстичного уявлень;

  • обґрунтовується вчення про однорідність земної і небесної матерії, про постійну кількість її у світі, про ненародженість і незнищенність матерії, невіддільність форми від матерії;

  • здійснюється спроба ототожнити матерію і форму;

  • вплив передової на той час механістичної методології, яка відчувається у трактуванні проблем простору і часу, розвитку, співвідношення кількісних і якісних змін.

Значну увагу професори Києво-Могилянської академії приділяють гносеологічній проблематиці. Значну увагу приділяється аналізові чуттєвого пізнання. Його розуміють не лише як основу всього пізнавального процесу, а й як вирішальний критерій безпосередньої достовірності пізнання.

В курсах логіки та психології широко обговорюються питання, що стосуються характеристики пізнавальних здібностей людини: відчуття, сприйняття, пам’яті, мови та мислення, аналізується сам процес пізнання, його особливості. Значна увага приділяється аналізові чуттєвого пізнання.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]