Інформаційне відображення має різні рівні:

1) подразливість, 2) чутливість,

3) нейрофізіологічне відображення, 4) психіка.

Удосконалення форм відображення у живих організмів відбувається на основі виникнення та розвитку особливих клітин – чуттєвих, нервових, нарешті нервової системи, психіки.

Первісна і найзагальніша форма інформаційного саморегулювання у живій природі – подразливість, що виступає єдиною формою саморегулювання у нижчих тварин та рослин і як елементарна лежить в основі усіх більш високих рівнів прояву саморегулювання живого, аж до вищої психічної діяльності людини. З виникненням нервової системи пов’язаний якісний переворот у розвитку саморегуляції живих систем – нейрофізіологічна саморегуляція. Тут панівною формою стає інстинкт – система безумовних рефлексів, що здійснюється нервовою системою.

Значення нервової системи полягає не тільки в тому, що на її основі склався вищий тип безумовних реакцій у вигляді інстинкту, але й тому, що з виникненням інстинкту у тварин утворюється принципово нова форма саморегуляції – умовний рефлекс. Умовний рефлекс, набуваючи все більшого значення, поступово стає панівною формою регулювання взаємодії тварини з зовнішнім середовищем. Цього було недостатньо. Отже, тварини виробили особливий видовий спосіб формування набутої програми – формування системи умовних рефлексів, необхідних для життєдіяльності даного виду шляхом навчання малюків. Цей засіб одержав назву сигнальної спадковості. Раніше інформаційне регулювання здійснювалось через послідовність двох інформаційних механізмів – генетичної програми і принципу зворотного зв’язку, а тепер – інформаційною програмою. Така зміна характеру інформаційного регулювання стала можлива завдяки еволюційному розвитку нервової системи, у ході якого утворилися центри (головний і спинний мозок) і спеціальні органи сприйняття (органи чуття). Далі розвиток центральної нервової системи і органів чуття привів до появи вищої форми саморегулювання у тварини – психіки, (виникнення кори головного мозку).

Психічне відображення – якісно новий рівень саморегулювання живих організмів. Між образами сприйняття і уявлення – ми, з одного боку, та відповідною реакцією організму, з іншого, – немає такої жорсткої залежності, як на до психічному рівні між певними подразниками та відповідною реакцією організму. Сприйняття та уявлення дозволили фіксувати не тільки окремі властивості об’єктивного світу, але й їх взаємозв’язок, тобто виникло предметне мислення. Проте свідоме відображення, свідома саморегуляція – це якісно нова форма в розвитку інформаційних процесів.

4. Свідомість – вища форма відображення дійсності.

Свідомість має властивість універсальності. Це означає, що людина в принципі може відображувати будь-які властивості будь-яких предметів, які так чи інакше залучені до діяльності. Праця та спілкування примушують речі немовби обертатися перед розумовим поглядом людини. Тварина бачить світ лише крізь дію основних інстинктів, помічає в ньому насамперед харч, небезпеку, істоту іншої статі. Що може побачити на тій самій ділянці людина у своїй еволюції від первісності до нашого часу або в індивідуальному розвитку?

Свідомість спроможна відображувати речі такими, якими вони є насправді, тобто має властивість об’єктивності. Праця людини дає змогу побачити речі в їхніх об’єктивних характеристиках незалежно від нагальної на даний момент потреби.

Людині притаманна властивість цілеспрямованість. Перед тим як щось зробити, вона створює ідеальний проект майбутнього результату і розробляє план дій. Матеріальне виробництво виробляє речі, духовне виробництво – їхні проекти.

Головною ознакою свідомості є здатність людини виділяти себе від зовнішніх речей.

Свідомість - це психологічні явища і дії людини , що здійснюються зі знанням того, що людина робить , мислить, або відчуває.

Свідомість - це властивість ідеального (психічного) відображення дійсності, перетворення об’єктивного змісту предмета в суб’єктивний зміст духовного життя людини.

Природа свідомості ідеальна, в наших думках немає ані грама матерії речовини.