Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Navchalny_posibnik.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
15.93 Mб
Скачать

Реальну суспільну свідомість конкретного суспільства визначають:

1) як масову свідомість, виразом якої служить масова свідомість,

2) як духовне життя суспільства.

Масова свідомість

свідомість всієї маси членів суспільства.

Масова свідомість

особливий випадок суспільної свідомості, що реалізуються в масі індивідуальних свідомостей, але не збігається з кожним з них окремо.

У масовій свідомості відображені знання, уявлення, норми, цінності, які поділяють ті чи інші сукупності індивідів і вироблені в процесі їх спілкування між собою.

Для масової свідомості характерні:

1) соціальна типовістьобразуючих його компонентів, направлена на усунення індивідуальних розходжень,

2) соціальне визнання компонентів, санкціонування їх сукупністю індивідів.

Громадська думка виступає як форма прояву масової свідомості.

Громадська думка комплекс поглядів, суджень, емоцій людей у певних групах, локальних спільнотах та суспільстві в цілому стосовно найбільш суттєвих подій або проблем політичного, економічного і духовного життя.

Громадською думкою не можна вважати чутки. Вона концентровано виражає форми суспільної свідомості в конкретній соціально-психологічній формі.

2. Відносна самостійність суспільної свідомості.

Суспільна свідомість і її багатоманітні форми при всій залежності від суспільного буття має відносну самостійність.

Прояви відносної самостійності суспільної свідомості полягає в тому, що:

  1. суспільна свідомість не просто відображає суспільне буття, а осмислює його, розкриває сутність суспільних процесів. Вона має тенденцію відставання від буття. Відомо, що глибоке осмислення буття стає можливим лише тоді, коли воно набуває зрілих форм і проявляє себе найбільшою мірою. Водночас суспільна свідомість може й випереджувати суспільне буття: спираючись на аналіз тих чи інших суспільних явищ, можна віднайти найважливіші тенденції їх розвитку і передбачити хід подій;

  2. суспільна свідомість у своєму розвитку спирається на досягнення людської думки, науки, мистецтва тощо. Це свідчить про спадкоємність у розвитку суспільної свідомості, завдяки якій зберігається й розвивається духовний спадок поколінь, накопичений у різних сферах суспільного життя. Отже, суспільна свідомість не тільки відображає суспільне життя людей, але й має свою внутрішню логіку розвитку, свої принципи і свої традиції. Показовим у цьому аспекті є розвиток науки, мистецтва, моралі, релігії, філософії;

  3. відносна самостійність суспільної свідомості проявляється також в її активному впливу на суспільне життя. Різні ідеї, теоретичні концепції, політичні доктрини, моральні принципи, напрямки у сфері мистецтва і релігії можуть відігравати прогресивну чи, навпаки, реакційну роль у розвитку суспільства. Вони можуть сприяти духовному збагаченню суспільства, його зміцненню й розвитку, або вести до руйнації і деградації особистості і суспільства,

  4. важливою рисою відносної самостійності суспільної свідомості є послідовність у її розвитку: ідеї, теорії, все те, що становить зміст духовного життя суспільства, не виникає на новому місці, а формується і утверджується на основі духовної культури минулих епох, котрі представляють безперервний процес функціонування й розвитку суспільства.

Суспільна свідомість може існувати тільки тоді, коли є конкретні її носії людина, соціальні групи, спільності, конкретні особистості та інші суб'єкти. Без основних носіїв суспільної свідомості – конкретних людей – вона неможлива. Тому суспільна свідомість здатна існувати і повноцінно функціонувати тільки в індивідуальному, тобто через індивідуальну свідомість, що є духовним світом даної конкретної особистості, її поглядами, почуттями, уявленнями, настроями.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]