Провідні чинники виникнення та функціонування свідомості:

1. загальнокосмічний чинник, він засвідчує принципову спорідненість процесів свідомості із усім багатством космічних явищ та процесів;

2. трансцендентний чинник можна віднести як на рахунок зв’язку людської свідомості із абсолютним, так і на рахунок проявів у ній ознак субстанційності;

3. інформаційний чинник – людська свідомість здатна «знімати» з будь-якого сущого його внутрішні та зовнішні форми, переводячи це суще в процес формальних співвідношень та комбінаторик;

4. природно-біологічний чинник вказує на те, що людську свідомість не можна відірвати від природних процесів хоча б у тій їх частині, яка постає як своєрідність земних планетарних процесів у єдності органічних хімічних процесів, рослинного та тваринного світу;

5. психологічний чинник дозволяє осмислювати свідомість як в аспекті внутрішнього самоврегулювання людиною своїх життєвих дій та процесів, так і в аспекті її єдності із людською тілесністю, нейрофізіологією та життєвою енергетикою;

6. соціально-діяльний чинник пов’язаний із тим, що людська свідомість вписана у історичний досвід людства;

7. культурно-історичний чинник засвідчує принциповий зв’язок свідомості із сенсами, їх утворенням та функціонуванням;

8. антропологічний чинник дозволяє побачити свідомість у специфічно людських вимірах та окресленнях статевих її проявів, людського здоров’я та хвороби, видінь та марень;

9. індивідуально-особистий чинник формування свідомості фіксує її єдність із життям та біографією конкретної людини, її здібностями, перевагами та вадами.

Свідомість – це самодіяльний, самостворювальний процес вписування окремих подій, явищ, вражень, відчуттів у тотальне (єдине, всеохоплююче) поле інтелектуального предметного конструювання.

Так функціонує індивідуальна свідомість, так функціонує історична самосвідомість людства, так функціонує наукове пізнання. Звідси й виникає логіка – наука про єдині норми, правила та форми мислення.

2. Перехід від неживої матерії до живої і від неї до мислення.

Матеріалістичний підхід до розкриття проблеми свідомості з необхідністю ставить питання про можливість походження свідомості у ході розвитку матерії. У самому фундаменті матерії є особлива властивість, по суті схожа з відчуттями, із якої і виникає здатність до відчуттів, а згодом – мислення. Здатність до відчуттів виникає з неодухотвореної матерії. Теорія про зв’язок матерії та свідомості розроблена в діалектичному матеріалізмі. Тут свідомість розуміється як атрибут матерії, результат розвитку можливостей, що є у самій матерії, як специфічна людська, вища форма відображення.

Найважливіші досягнення науки та техніки переконують в тому, що кожне матеріальне утворення відображає інші, що впливають на нього, та самовідображається у них. Всезагальність відображення як якості, що є у фундаменті матерії, визначається універсальністю матеріальної взаємодії. Тіла, процеси, явища взаємодіють між собою і змінюються.

Відображення – це загальна властивість матерії, що полягає у здатності матеріальних об’єктів відтворювати у своїх властивостях особливості інших об’єктів внаслідок взаємодії з ними.