- •Пояснювальна записка
- •Тематичний план дисципліни «Основи філософських знань»
- •Зміст програми
- •Тема 1. Філософія її призначення, сенс і функції.
- •1. Поняття світогляду. Роль світогляду в житті людини.
- •Відмінності між філософією і наукою:
- •Зміна відносин між філософією, релігією та наукою в різних культурних епохах в історії людської цивілізації:
- •Основні світоглядні питання та відносини, які мають всесвітнє значення
- •Класифікація світогляду за різними критеріями:
- •Основні компоненти в структурі світогляду:
- •Рівні світогляду
- •Особливості філософського світогляду:
- •Роль світогляду в житті людини.
- •2. Історичні типи світогляду.
- •Основні риси міфологічної свідомості:
- •Відмінності міфологічного світогляду і філософії
- •3. Особливості філософського знання.
- •Передумови виникнення філософії як закономірного явища:
- •Соціально-економічні:
- •4. Предмет, функції і задачі філософії.
- •Предметом філософії є:
- •Ознаки філософії:
- •Поняття філософії слід відрізняти від поняття філософствування: (за м. Хайдеггером)
- •Філософія як сфера духовної культури виконує певні функції:
- •5. Основне питання філософії. Поняття матеріалізму і ідеалізму.
- •2 Сторони основного питання філософії:
- •Значення основного питання філософії:
- •З теорії тіла і духу:
- •Тема 2. Філософія Античності.
- •1. Поняття Античної філософії. Етапи її розвитку та загальні особливості.
- •Особливості античної філософії:
- •2) Прагнення до раціонального осягнення навколишнього світу;
- •3) Тісний взаємозв’язок та взаємодія з розвитком природознавства;
- •4) Індивідуалізм.
- •Найважливіші особливості античної філософії:
- •Умови, що сприяли появі феномену античної філософії:
- •2. Розвиток ідей у натурфілософських («фізичних») школах Стародавньої Греції.
- •Основні ідеї античної «фізики»:
- •Атомісти стверджували:
- •3. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії.
- •Основні принципи ідеалістичного підходу Платона:
- •Основні принципи філософських поглядів Аристотеля:
- •3) Він виділяє два типи чеснот:
- •4) Заклав теоретичні основи логіки як науки ( йому належіть формування закону протиріччя).
- •Основні ідеї античної «етики»:
- •1) У будь-якій людині існує доброчесність - сукупність позитивних якостей
- •Основні принципи етичних поглядів Сократа:
- •Тема 3. Філософія Середньовіччя. План
- •1. Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя.
- •2. Вихідні ідеї середньовічної патристики. Місце філософії у духовному житті Середньовіччя.
- •3. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії.
- •Проблеми, над розв’язанням яких працювали середньовічні філософи:
- •2) Проблема доказів Божого Буття. Відмінності між філософією та богослов'ям:
- •Вчення Фоми Аквінського про умови симфонії розуму та віри:
- •Фома поділяв усі знання й науки на:
- •Тема 4. Філософія «Відродження».
- •1. Поняття "Відродження" та характерні риси духовного життя цієї доби.
- •2. Провідні напрямки ренесансного філософствування: гуманістичний антропологізм, неоплатонізм, натурфілософія.
- •Періодизація періоду Ренесансу:
- •Гуманістична антропологія була спрямована на:
- •Філософські міркування Леонардо да Вінчі:
- •Геліоцентрична картина світу за м.Коперником:
- •3. Філософські ідеї пізнього Відродження.
- •Оцінка становища та сутності людини у м. Монтеня:
- •Погляди Джордано Бруно на пізнання:
- •Людина і суспільство у філософській думці епохи Відродження:
- •Принципи побудови ідеального суспільства:
- •Тема 5. Філософія Нового часу. План
- •1. Панорама соціокультурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії.
- •Суттєві зміни у суспільному житті:
- •Паралельно зі змінами у діяльності відбувались і зміни у суспільних стосунках:
- •Характеристика епохи:
- •Зміни в інших сферах духовного життя:
- •Сформувався новий світогляд:
- •Відбуваються зміни у розвитку філософії:
- •2. Методологічні пошуки ф.Бекона та р.Декарта.
- •Так само треба діяти і в науці:
- •Чотири правила методу, що сприяють правильній роботі інтелекту:
- •2) Тих, що виникають з чуттєвого досвіду
- •3) Тих, що формує сама людина
- •3. Теорія пізнання. Т.Г. Гоббса та Дж. Локка. Скептицизм п. Бейля та д. Юма, сенсуалістські максими Дж. Берклі.
- •П.Бейль, зокрема, вважав, що:
- •4. Б.Спіноза та г.Лейбніц - тотожність і відмінність їх вчень про субстанцію.
- •Види пізнавальної діяльності ( за б.Спінозою):
- •Монади дуже активні і породжують:
- •Існують три класи монад:
- •5. Б.Паскаль та філософія Просвітництва про місце і роль людини у світі. Основні ідеї Просвітництва:
- •Основні погляди Вольтера:
- •Прихильник просвіченого абсолютизму х.Вольф:
- •Тема 6. Традиції та особливості розвитку філософської думки в Україні.
- •1. Становлення філософської думки в Україні ( XI-XVII ст.). Специфічні риси української філософії:
- •Чотири основних етапи в українській філософії:
- •Не пустили глибокого коріння в історію української культури:
- •А) Поняття філософії і філософа.
- •Особливості української філософії:
- •На основі такого розуміння в києво-руській культурі:
- •Розробляється проблематика:
- •Обґрунтовується розуміння:
- •По християнському світобаченню має місце подвоєння картини світу:
- •Б) Теорія причетності світу земного до світу Божого.
- •В) Гносеологічна проблематика.
- •Г) Універсалізм.
- •Д) Розвиток і діяльність науково-просвітницького центра. Велике значення мало в цей час:
- •Острозькі книги підкреслюють корінні відмінності:
- •Е) Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •Відчуття людини як фундамент пізнавальної діяльності поділяється на:
- •2. Розвиток філософської думки в Україні (XVIII-поч. XX ст.). А) г.С.Сковорода.
- •Особливості творчого стилю г. Сковороди:
- •Основні елементи філософської системи г.Сковороди:
- •У своїх творах Сковорода активно досліджує:
- •Б) я. Козельський
- •Найсуттєвішими ознаками світогляду і способу мислення м. Драгоманова були:
- •Д) п.А. Грабовський
- •Е) і.Я. Франко
- •Соціально-політичні погляди і.Я. Франка:
- •Ж) Леся Українка – Косач – Квітка Лариса Петрівна
- •Соціально-політичні погляді Лесі Українки:
- •3. Філософська думка в українській діаспорі.
- •А) д.Донцов
- •Б) д. Чижевський
- •Чижевський зупиняється на аналізові таких понять, як нація і людство:
- •В) о.Кульчицький
- •Філософські погляди о. Кульчицького на націю та людину:
- •Тема 7. Сучасна філософія.
- •1. Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософії.
- •Особливості сучасної західної філософії:
- •3) Посилюється інтерес до людини;
- •2. Сцієнтистські напрями у філософії.
- •3. Напрями антропологічного спрямування.
- •Причинами виникнення і поширення екзестинціалізму стали:
- •Дві великі «хвилі» екзестинціалізму:
- •Основні ідеї екзистенціальної філософії:
- •4. Культурологічні та історіософські напрями у філософії.
- •5. Релігійна філософія.
- •6. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть.
- •Особливості постмодерністських уявлень про сучасну соціокультурну ситуацію:
- •Особливості постмодерністських уявлень про статус філософії:
- •Тема 8. Специфіка соціальної форми руху матерії.
- •1. Матеріальне і духовне життя людей.
- •Особливості матеріального виробництва:
- •2. Спосіб матеріального виробництва. Діалектика продуктивних сил і виробничих відносин.
- •Функціональна структура продуктивних сил Фактори виробництва
- •Система виробничих відносин
- •3. Базис і надбудова та їх діалектичний зв'язок.
- •Тема 9. Людське усвідомлення об’єктивної реальності. Філософське поняття матерії.
- •1. Світ як всеохоплююча реальність. Матеріальна єдність світу.
- •2. Філософське поняття матерії її сфери та рівні.
- •Види існування матерії:
- •Основні рівні матерії
- •Існує 2 типа руху:
- •Класифікація форм руху проводиться за трьома принципами:
- •4. Простір та час як форми існування матерії.
- •Концепції простору та часу:
- •Загальні та специфічні властивості простору та часу
- •5. Поняття історичного і соціального простору та часу.
- •Тема 10. Людське усвідомлення суб’єктивної реальності. Проблеми свідомості у філософії. План
- •1. Проблема свідомості у філософії.
- •Аспекти свідомості:
- •Розробляючи цілісну теорію свідомості учені прагнуть:
- •Концепції походження свідомості:
- •Сучасні концепції походження свідомості
- •Провідні чинники виникнення та функціонування свідомості:
- •2. Перехід від неживої матерії до живої і від неї до мислення.
- •Види і форми відображення
- •Три функції мови (к. Бюлер):
- •3. Свідомість і мозок.
- •Свідомість людини можна членувати таким чином:
- •Етапи процесу усвідомлення:
- •Інформаційне відображення має різні рівні:
- •4. Свідомість – вища форма відображення дійсності.
- •Етапи процесу усвідомлення:
- •Джерелами образів в свідомості людини є:
- •В свідомості людини можна виділити:
- •Відмінності розв’язання задач мозком людини і комп’ютером:
- •Передумови виникнення свідомості:
- •Чотири аспекти проблеми свідомості:
- •Функції самосвідомості:
- •5. Постановка і рішення питань про відношення свідомості і буття.
- •Ідеальність свідомості розуміють у двох основних значеннях:
- •Тема 11. Суспільна свідомість та її роль в суспільному житті. План
- •1. Суспільна та індивідуальна свідомість.
- •Індивідуальна свідомість включає в себе:
- •Реальну суспільну свідомість конкретного суспільства визначають:
- •Для масової свідомості характерні:
- •2. Відносна самостійність суспільної свідомості.
- •Прояви відносної самостійності суспільної свідомості полягає в тому, що:
- •3. Структура суспільної свідомості.
- •Критерій їх розмежування:
- •Повсякденна свідомість включає дві сторони:
- •Характерними рисами теоретичної свідомості є:
- •4. Форми суспільної свідомості.
- •Принципи розмежування форм суспільної свідомості:
- •Релігія має трояке коріння:
- •5. Проблема формування ціннісних орієнтацій.
- •Тема 12. Теорія пізнання. Учення про істину та її критерії.
- •1. Поняття пізнання та його види.
- •Два основних підходи до вирішення цієї проблеми:
- •Пізнання має три основні змістові акценти:
- •Види пізнання, в яких окреслена його багатоаспектність:
- •2. Чуттєве пізнання та його форми.
- •Всі форми чуттєвого ступеня в пізнанні:
- •3. Раціональне пізнання та його форми.
- •4. Нераціональне пізнання.
- •Особливості творчості як різновиду людськоєї діяльності:
- •Види творчості:
- •Основні характеристики інтуїції при дослідженні:
- •За рівнем новизни виділяються такі форми технічної творчості:
- •Свобода має два виміри:
- •5. Практика та її ролі в процесі пізнання.
- •Риси практики:
- •Структура практики включає в себе:
- •Серед важливих форм практики слід відокремити такі:
- •Три рівня практики, як пізнавальної діяльності:
- •6. Істина та її характеристика.
- •7. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання.
- •Три групи методів науковго пізнання:
- •Основні методи емпіричного рівня пізнання:
- •Класифікація знання:
- •Особливості наукового пізнання:
- •Форми організації наукового знання:
- •Функції ідеї як форми організації наукового знання:
- •Методи теоретичного рівня пізнання:
- •Теоритичні методи пізнання:
- •Тема 13. Принцип універсального зв'язку. Категорії діалектики.
- •1. Принципи діалектики: загального зв'язку, розвитку, детермінізму, історизму, системності, цілісності.
- •Види руху:
- •Принцип цілісності:
- •2. Категорії діалектики, які розкривають універсальні зв'язки буття.
- •Категорії діалектики формуються:
- •2.1. Одиничне і загальне.
- •2.2. Сутність і явище.
- •3.1 Частина і ціле.
- •3.2. Форма і зміст.
- •Варіанти динамічних співвідношень форми і змісту:
- •3.3. Елемент, структура і система.
- •Типи поведінки систем залежать від характеру відносин з середовищем:
- •4.1 Причина і наслідок.
- •2) Специфічна.
- •4.2 Необхідність і випадковість.
- •4.3. Можливість і дійсність.
- •Види можливостей:
- •Тема 14. Принципи розвитку. Закони діалектики.
- •1. Поняття розвитку.
- •Принципи розвитку:
- •2. Протиріччя як внутрішнє джерело розвитку.
- •Форми вирішення протиріччя:
- •Типи протиріч :
- •3. Основні закони діалектики.
- •Етапи розвитку протилежності:
- •Види стрибків:
- •Тема 15. Філософське поняття культури. План
- •1. Поняття культури.
- •Поняття «культура» вживається для:
- •2. Матеріальна і духовна культура суспільства та їх структура.
- •Науково-технічна творчість,
- •Мова, мислення. Дві форми духовної культури:
- •Особливі ролі, які виконують матеріальна та духовна культура:
- •Особливості культури:
- •3. Культура і цивілізація.
- •До закономірностей розвитку культури слід віднести:
- •Основні характеристики цивілізації:
- •Відмінність цивілізації від культури:
- •Основні теорії історико-культурного процесу:
- •Принципи узагальнення історико-культурного матеріалу:
- •4. Внутрішня і зовнішня детермінація культури.
- •5. Соціальні функції культури.
- •6. Проблема масової і елітарної культури.
- •7. Молодіжна культура.
- •Поняття «субкультура» включає в себе також:
- •За способом виникнення розрізняють «субкультуру»:
- •Тема 16. Сутність і призначення людини. План
- •1. Філософська концепція людини.
- •Становлення суспільних відносин та їх якісна різниця від біологічних відносин.
- •Три компоненти предметного змісту людської практики:
- •Виділяють такі групи відносин:
- •2. Природне і соціальне в людині. Перехід від біологічного до соціального:
- •Біологічна еволюція має два виходи:
- •Для такого стрибка предки людини мали необхідні біологічні умови:
- •Розвинута кисть руки.
- •Наші потреби не задані природою як абсолютні, тому що:
- •Завдяки своїй соціально-біологічній природі людина народжується двічі:
- •3. Свобода особистості як основа суспільного прогресу.
- •Тема 17. Суспільство і особистість. План
- •1. Історичні типи взаємовідносин людини і суспільства.
- •А) відносини особистої залежності
- •Становлення особистості історично відбувається:
- •Б) відносини речової залежності, за умови особистої особистої незалежності
- •В) відносини вільних індивідуальностей
- •Процес соціалізації у вимірі людських відносин по горизонталі:
- •Фактори соціалізації людини:
- •2. Індивід, особистість, індивідуальність.
- •Особистість характеризують такі ознаки:
- •Чотири універсальні типи особистості, які характерні для всіх епох і народів:
- •3. Суспільство і потенціал особистості.
- •Тема 18. Сенс людського існування. План
- •1. Проблема сенсу життя.
- •Ідеї вирішення питання про сенс життя:
- •3 Групи смисложиттєвих цінностей:
- •2. Філософія про сенс життя, про смерть і безсмертя людини.
- •Чотири основних підходи до розв’язання проблеми сенсу життя:
- •2) Життя як реалізація вищої мети - це реалізація ідеалів, планів, проектів, принципів або моделей, в ім’я яких варто було б жити.
- •3. Право на смерть.
- •Тема 19. Суспільний прогрес і глобальні проблеми сучасності.
- •1. Проблеми суспільного прогресу в умовах сучасного світу.
- •2. Об’єктивний критерій прогресу і типи соціального прогресу.
- •Сьогодні соціальні системи порівнюються за такими критеріями, як:
- •3. Необхідність і свобода.
- •4. Демократія і свобода особистості.
- •З позицій сучасної науки свобода розуміється, як:
- •Свобода характеризує:
- •5. Криза сучасної цивілізації, глобальні проблеми сучасності і шляхи їх подолання.
- •Причини появи глобальних проблем:
- •Головні ознаки глобальних проблем:
- •Класифікація глобальних проблем сучасності:
- •2) Проблеми взаємодії між людиною і природою:
- •3) Проблеми в середині людського суспільства:
- •4) Проблеми охорони здоров’я:
- •Негативні сторони індустріального виробництва:
- •Головні ознаки глобальних проблем:
- •До комплексу екологічних проблем входять:
- •Прояви екологічної кризи:
- •Шляхи та умови розв’язання глобальних проблем: Шляхи та умови розв’язання глобальних проблем:
- •6. Альтернатива: глобальна катастрофа чи спільне існування суверенних і вільних народів.
- •Література
Основні погляди Вольтера:
не допускав критики приватної власності;
на чолі держави повинен стояти освічений правитель, який керує у межах конституційної монархії;
царство розуму або свободи запанує лише тоді, коли в суспільстві діятимуть "розумні закони", гарантом яких є держава;
раціонально побудоване суспільство – це таке, що дає людині свободу слова, передбачає єдність "Я" і суспільного інтepeсy.
Тема виховання була однією з провідних у філософії Просвітництва, її теоретичне опрацювання знаходимо у К.А.Гельвеція (1715-1771). Вважаючи, що прагнення до насолоди життям зумовлює вчинки людей і виступає своєрідною рушійною силою розвитку суспільства, К.А.Гельвецій постулював суб'єктом життя ізольованого індивіда. Пристрасті такого індивіда залежать як від природи, так і від навколишнього соціального середовища. Процес формування пристрастей зумовлює етика, і немає жодної людини, яка була б подібна до іншої у своїх пристрастях. Останні є результатом неповторного індивідуального оточення. Щоправда, індивідуалізм у К.А.Гельвеція не приводив до «війни всіх проти всіх», як у Т.Гоббса, а був просто фактичним змістом життя. Прагнення людей повинні скеровувати раціонально створені закони держави, або ці прагнення повинні відповідати здоровому глуздові (розумним законам природи).
Індивідуальні особливості, нерівність розумових здібностей К.А.Гельвецій виводив із конкретної діяльності, з оточення, з досвіду окремої людини.
Представниками Просвітництва в Німеччині були Х.Вольф (1678-1754), Г.Е.Лессінґ (1729-1781), Й.Г.Гердер (1744-1803).
У працях "Логіка, або Розумні думки про силу людського розсудку", "Розумні думки про Бога, світ і душу людини, а також про всі речі в цілому" Х.Вольф, вихований на філософії РДекарта, Б.Спінози і, особливо, Г.Лейбніца, приходить до висновку, що пізнання оточуючого нас світу може здійснюватись раціонально тоді, коли кожна з наук буде мати чітко окреслений предмет дослідження і не "заходитиме" на терени суміжної.
Прихильник просвіченого абсолютизму х.Вольф:
в поміркованій формі проголошував теорію "природного права";
був палким прихильником гуманізму;
завдання філософії вбачав у визначенні первинної основи існування всіх живих істот - Бога;
доводив, що немає таких процесів і явищ, яких би розум не зміг витлумачити.
"Школа Вольфа", представники якої працювали майже в усіх німецьких університетах, сприяла розвитку раціоналізму не тільки в Німеччині, а й у Франції та Англії.
Г.Е.Лессінґ був активним борцем за демократичні перетворення на німецькій землі, за вільний розвиток культури. Він наполягав на віротерпимості і мріяв про часи, коли просвітницький розум займе місце релігії. Віротерпимість поряд із просвітницьким розумом – це, за Г.Е.Лессінґом, свобода думок, їх вільний, позбавлений політичного тиску розвиток. Гуманізм поглядів Г.Е.Лессінґа яскраво виявився у галузі літератури. Принаймні у драмі «Натан Мудрий» (1779) Г.Е.Лессінґ різко критикував феодальний деспотизм і обстоював ідеї демократичного оновлення Німеччини.
Й.Г.Гердер не обмежувався уявленням про раціоналізм як функціонування тільки розуму. Він стверджував, що людиною керує не тільки розум, а й відчуття. Це являло собою нові підходи у філософії Просвітництва, відкривало теоретичні можливості для пояснення різноманітності людської культури, яка не є шаблонною і не випливає з якогось єдиного для усіх «розуму», а є своєрідною для кожного народу. Світ для Й.Г.Гердера постає як поступовий процес формування Землі й людини. Цим Й.Г. Гердер протистоїть релігійному поясненню світу.
У філософії Просвітництва людина постає як неповторна індивідуальність та особистість. Філософські ідеї цього періоду відображали бачення людини в добу Нового часу. Це насамперед непохитна впевненість у величі людського розуму. Вся історія людства, на думку просвітників, – це «попередня» історія. Уся майбутня історія повинна бути розбудована на засадах Розуму. Гармонійність, злагода у природі, «продовженням» якої є людина, повинні існувати також: і в суспільстві.
6. Французький матеріалізм XVIII ст.
Проблема свободи людини і шляхів її соціального звільнення.
У XVIII ст. найвищого розвитку матеріалізм досяг у Франції. Представниками класичного суб`єктивного ідеалізму і агностицизму були відповідно англієць Дж. Берклі (1685-1753) і шотландець Д. Юм (1711 -1784).
Французький філософ Ж. Ламетрі (1709 – 1751):
розвивав систему поглядів механістичного матеріалізму;
організм людини розглядав як машину, що самостійно заводиться. У праці «Людина – машина» (1747) він пояснює, що людина – це особлива машина, яка здатна відчувати, мислити, відрізняти добро від зла;
у зв`язку з цим він заперечував Декарту в розумінні тварин як «машин», позбавлених психічних здібностей.
Французькі філософи Д. Дідро (1713-1784) і П. Гольбах (1723-1789):
надали своєму матеріалізмові соціально загостреного характеру, застосувавши його принципи до осмислення основних здобутків наукової думки в пізнанні природи і суспільства;
розвинули ряд діалектичних ідей: єдності матерії і руху, якісної «абсолютної різнорідності всього існуючого»(Дідро);
Гольбах зробив значний внесок у розвиток матеріалізму своїм визначенням матерії: «…щодо нас матерія взагалі є все те, що діє будь-яким чином на наші органи відчуття».
Показова полеміка Д. Дідро з суб`єктивним ідеалістом Дж. Берклі, який використав уразливість номіналістичного обґрунтування матеріалізму.
Т. Гоббсом і частково і Дж. Локком (1632-1704). На думку Берклі, загальне поняття матерії неможливе, речі – це комбінації, своєрідні суми відчуттів. Це знайшло свій вираз у тезі: існувати – значить бути сприйнятим. Дідро, порівнюючи людину з фортепіано, по клавішах (органах відчуттів) якого наносила удари природа, так оцінює позицію Берклі: «Був момент божевілля, коли фортепіано, яке володіє здатністю відчувати, уявило, що воно є єдиним на всьому світові фортепіано і вся гармонія Всесвіту знаходиться в ньому».
Матеріалізм XVII-XVIII ст. – це не стихійний матеріалізм стародавнього світу, це матеріалізм, який спирався на великі відкриття природничих наук. Розвиток буржуазного укладу, нових продуктивних сил обумовив значний прогрес механіки, математики, хімії, медицини, експериментальної біології.
Новий лад вимагав нових конкретних знань, тому бурхливий розвиток наук об`єктивно підвів до вивчення світу з його конкретності, в деталях. Цей спосіб мислення приніс багато користі, він сприяв розквіту конкретних наук, вів до нагромадження емпіричного матеріалу. Але абсолютизована, перетворена в звичку, перенесена з природознавства у філософію потреба «зупиняти» історичний процес, розглядати його по частинах призвела до історичної обмеженості метафізичного способу мислення. Тому весь матеріалізм XVII– XVIII ст. мав переважно метафізичний характер. Це була перша ознака філософії того часу. Якщо й існували якісь діалектичні міркування, то вони все ж перебували в рамках діалектики руху, а не розвитку.