- •Пояснювальна записка
- •Тематичний план дисципліни «Основи філософських знань»
- •Зміст програми
- •Тема 1. Філософія її призначення, сенс і функції.
- •1. Поняття світогляду. Роль світогляду в житті людини.
- •Відмінності між філософією і наукою:
- •Зміна відносин між філософією, релігією та наукою в різних культурних епохах в історії людської цивілізації:
- •Основні світоглядні питання та відносини, які мають всесвітнє значення
- •Класифікація світогляду за різними критеріями:
- •Основні компоненти в структурі світогляду:
- •Рівні світогляду
- •Особливості філософського світогляду:
- •Роль світогляду в житті людини.
- •2. Історичні типи світогляду.
- •Основні риси міфологічної свідомості:
- •Відмінності міфологічного світогляду і філософії
- •3. Особливості філософського знання.
- •Передумови виникнення філософії як закономірного явища:
- •Соціально-економічні:
- •4. Предмет, функції і задачі філософії.
- •Предметом філософії є:
- •Ознаки філософії:
- •Поняття філософії слід відрізняти від поняття філософствування: (за м. Хайдеггером)
- •Філософія як сфера духовної культури виконує певні функції:
- •5. Основне питання філософії. Поняття матеріалізму і ідеалізму.
- •2 Сторони основного питання філософії:
- •Значення основного питання філософії:
- •З теорії тіла і духу:
- •Тема 2. Філософія Античності.
- •1. Поняття Античної філософії. Етапи її розвитку та загальні особливості.
- •Особливості античної філософії:
- •2) Прагнення до раціонального осягнення навколишнього світу;
- •3) Тісний взаємозв’язок та взаємодія з розвитком природознавства;
- •4) Індивідуалізм.
- •Найважливіші особливості античної філософії:
- •Умови, що сприяли появі феномену античної філософії:
- •2. Розвиток ідей у натурфілософських («фізичних») школах Стародавньої Греції.
- •Основні ідеї античної «фізики»:
- •Атомісти стверджували:
- •3. Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії.
- •Основні принципи ідеалістичного підходу Платона:
- •Основні принципи філософських поглядів Аристотеля:
- •3) Він виділяє два типи чеснот:
- •4) Заклав теоретичні основи логіки як науки ( йому належіть формування закону протиріччя).
- •Основні ідеї античної «етики»:
- •1) У будь-якій людині існує доброчесність - сукупність позитивних якостей
- •Основні принципи етичних поглядів Сократа:
- •Тема 3. Філософія Середньовіччя. План
- •1. Зміни у світогляді під час переходу від античності до європейського Середньовіччя.
- •2. Вихідні ідеї середньовічної патристики. Місце філософії у духовному житті Середньовіччя.
- •3. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії.
- •Проблеми, над розв’язанням яких працювали середньовічні філософи:
- •2) Проблема доказів Божого Буття. Відмінності між філософією та богослов'ям:
- •Вчення Фоми Аквінського про умови симфонії розуму та віри:
- •Фома поділяв усі знання й науки на:
- •Тема 4. Філософія «Відродження».
- •1. Поняття "Відродження" та характерні риси духовного життя цієї доби.
- •2. Провідні напрямки ренесансного філософствування: гуманістичний антропологізм, неоплатонізм, натурфілософія.
- •Періодизація періоду Ренесансу:
- •Гуманістична антропологія була спрямована на:
- •Філософські міркування Леонардо да Вінчі:
- •Геліоцентрична картина світу за м.Коперником:
- •3. Філософські ідеї пізнього Відродження.
- •Оцінка становища та сутності людини у м. Монтеня:
- •Погляди Джордано Бруно на пізнання:
- •Людина і суспільство у філософській думці епохи Відродження:
- •Принципи побудови ідеального суспільства:
- •Тема 5. Філософія Нового часу. План
- •1. Панорама соціокультурних та духовних процесів у Європі Нового часу та особливості розвитку філософії.
- •Суттєві зміни у суспільному житті:
- •Паралельно зі змінами у діяльності відбувались і зміни у суспільних стосунках:
- •Характеристика епохи:
- •Зміни в інших сферах духовного життя:
- •Сформувався новий світогляд:
- •Відбуваються зміни у розвитку філософії:
- •2. Методологічні пошуки ф.Бекона та р.Декарта.
- •Так само треба діяти і в науці:
- •Чотири правила методу, що сприяють правильній роботі інтелекту:
- •2) Тих, що виникають з чуттєвого досвіду
- •3) Тих, що формує сама людина
- •3. Теорія пізнання. Т.Г. Гоббса та Дж. Локка. Скептицизм п. Бейля та д. Юма, сенсуалістські максими Дж. Берклі.
- •П.Бейль, зокрема, вважав, що:
- •4. Б.Спіноза та г.Лейбніц - тотожність і відмінність їх вчень про субстанцію.
- •Види пізнавальної діяльності ( за б.Спінозою):
- •Монади дуже активні і породжують:
- •Існують три класи монад:
- •5. Б.Паскаль та філософія Просвітництва про місце і роль людини у світі. Основні ідеї Просвітництва:
- •Основні погляди Вольтера:
- •Прихильник просвіченого абсолютизму х.Вольф:
- •Тема 6. Традиції та особливості розвитку філософської думки в Україні.
- •1. Становлення філософської думки в Україні ( XI-XVII ст.). Специфічні риси української філософії:
- •Чотири основних етапи в українській філософії:
- •Не пустили глибокого коріння в історію української культури:
- •А) Поняття філософії і філософа.
- •Особливості української філософії:
- •На основі такого розуміння в києво-руській культурі:
- •Розробляється проблематика:
- •Обґрунтовується розуміння:
- •По християнському світобаченню має місце подвоєння картини світу:
- •Б) Теорія причетності світу земного до світу Божого.
- •В) Гносеологічна проблематика.
- •Г) Універсалізм.
- •Д) Розвиток і діяльність науково-просвітницького центра. Велике значення мало в цей час:
- •Острозькі книги підкреслюють корінні відмінності:
- •Е) Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •Відчуття людини як фундамент пізнавальної діяльності поділяється на:
- •2. Розвиток філософської думки в Україні (XVIII-поч. XX ст.). А) г.С.Сковорода.
- •Особливості творчого стилю г. Сковороди:
- •Основні елементи філософської системи г.Сковороди:
- •У своїх творах Сковорода активно досліджує:
- •Б) я. Козельський
- •Найсуттєвішими ознаками світогляду і способу мислення м. Драгоманова були:
- •Д) п.А. Грабовський
- •Е) і.Я. Франко
- •Соціально-політичні погляди і.Я. Франка:
- •Ж) Леся Українка – Косач – Квітка Лариса Петрівна
- •Соціально-політичні погляді Лесі Українки:
- •3. Філософська думка в українській діаспорі.
- •А) д.Донцов
- •Б) д. Чижевський
- •Чижевський зупиняється на аналізові таких понять, як нація і людство:
- •В) о.Кульчицький
- •Філософські погляди о. Кульчицького на націю та людину:
- •Тема 7. Сучасна філософія.
- •1. Загальні особливості духовних процесів та розвитку філософії.
- •Особливості сучасної західної філософії:
- •3) Посилюється інтерес до людини;
- •2. Сцієнтистські напрями у філософії.
- •3. Напрями антропологічного спрямування.
- •Причинами виникнення і поширення екзестинціалізму стали:
- •Дві великі «хвилі» екзестинціалізму:
- •Основні ідеї екзистенціальної філософії:
- •4. Культурологічні та історіософські напрями у філософії.
- •5. Релігійна філософія.
- •6. Провідні тенденції розвитку світової філософії на межі тисячоліть.
- •Особливості постмодерністських уявлень про сучасну соціокультурну ситуацію:
- •Особливості постмодерністських уявлень про статус філософії:
- •Тема 8. Специфіка соціальної форми руху матерії.
- •1. Матеріальне і духовне життя людей.
- •Особливості матеріального виробництва:
- •2. Спосіб матеріального виробництва. Діалектика продуктивних сил і виробничих відносин.
- •Функціональна структура продуктивних сил Фактори виробництва
- •Система виробничих відносин
- •3. Базис і надбудова та їх діалектичний зв'язок.
- •Тема 9. Людське усвідомлення об’єктивної реальності. Філософське поняття матерії.
- •1. Світ як всеохоплююча реальність. Матеріальна єдність світу.
- •2. Філософське поняття матерії її сфери та рівні.
- •Види існування матерії:
- •Основні рівні матерії
- •Існує 2 типа руху:
- •Класифікація форм руху проводиться за трьома принципами:
- •4. Простір та час як форми існування матерії.
- •Концепції простору та часу:
- •Загальні та специфічні властивості простору та часу
- •5. Поняття історичного і соціального простору та часу.
- •Тема 10. Людське усвідомлення суб’єктивної реальності. Проблеми свідомості у філософії. План
- •1. Проблема свідомості у філософії.
- •Аспекти свідомості:
- •Розробляючи цілісну теорію свідомості учені прагнуть:
- •Концепції походження свідомості:
- •Сучасні концепції походження свідомості
- •Провідні чинники виникнення та функціонування свідомості:
- •2. Перехід від неживої матерії до живої і від неї до мислення.
- •Види і форми відображення
- •Три функції мови (к. Бюлер):
- •3. Свідомість і мозок.
- •Свідомість людини можна членувати таким чином:
- •Етапи процесу усвідомлення:
- •Інформаційне відображення має різні рівні:
- •4. Свідомість – вища форма відображення дійсності.
- •Етапи процесу усвідомлення:
- •Джерелами образів в свідомості людини є:
- •В свідомості людини можна виділити:
- •Відмінності розв’язання задач мозком людини і комп’ютером:
- •Передумови виникнення свідомості:
- •Чотири аспекти проблеми свідомості:
- •Функції самосвідомості:
- •5. Постановка і рішення питань про відношення свідомості і буття.
- •Ідеальність свідомості розуміють у двох основних значеннях:
- •Тема 11. Суспільна свідомість та її роль в суспільному житті. План
- •1. Суспільна та індивідуальна свідомість.
- •Індивідуальна свідомість включає в себе:
- •Реальну суспільну свідомість конкретного суспільства визначають:
- •Для масової свідомості характерні:
- •2. Відносна самостійність суспільної свідомості.
- •Прояви відносної самостійності суспільної свідомості полягає в тому, що:
- •3. Структура суспільної свідомості.
- •Критерій їх розмежування:
- •Повсякденна свідомість включає дві сторони:
- •Характерними рисами теоретичної свідомості є:
- •4. Форми суспільної свідомості.
- •Принципи розмежування форм суспільної свідомості:
- •Релігія має трояке коріння:
- •5. Проблема формування ціннісних орієнтацій.
- •Тема 12. Теорія пізнання. Учення про істину та її критерії.
- •1. Поняття пізнання та його види.
- •Два основних підходи до вирішення цієї проблеми:
- •Пізнання має три основні змістові акценти:
- •Види пізнання, в яких окреслена його багатоаспектність:
- •2. Чуттєве пізнання та його форми.
- •Всі форми чуттєвого ступеня в пізнанні:
- •3. Раціональне пізнання та його форми.
- •4. Нераціональне пізнання.
- •Особливості творчості як різновиду людськоєї діяльності:
- •Види творчості:
- •Основні характеристики інтуїції при дослідженні:
- •За рівнем новизни виділяються такі форми технічної творчості:
- •Свобода має два виміри:
- •5. Практика та її ролі в процесі пізнання.
- •Риси практики:
- •Структура практики включає в себе:
- •Серед важливих форм практики слід відокремити такі:
- •Три рівня практики, як пізнавальної діяльності:
- •6. Істина та її характеристика.
- •7. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання.
- •Три групи методів науковго пізнання:
- •Основні методи емпіричного рівня пізнання:
- •Класифікація знання:
- •Особливості наукового пізнання:
- •Форми організації наукового знання:
- •Функції ідеї як форми організації наукового знання:
- •Методи теоретичного рівня пізнання:
- •Теоритичні методи пізнання:
- •Тема 13. Принцип універсального зв'язку. Категорії діалектики.
- •1. Принципи діалектики: загального зв'язку, розвитку, детермінізму, історизму, системності, цілісності.
- •Види руху:
- •Принцип цілісності:
- •2. Категорії діалектики, які розкривають універсальні зв'язки буття.
- •Категорії діалектики формуються:
- •2.1. Одиничне і загальне.
- •2.2. Сутність і явище.
- •3.1 Частина і ціле.
- •3.2. Форма і зміст.
- •Варіанти динамічних співвідношень форми і змісту:
- •3.3. Елемент, структура і система.
- •Типи поведінки систем залежать від характеру відносин з середовищем:
- •4.1 Причина і наслідок.
- •2) Специфічна.
- •4.2 Необхідність і випадковість.
- •4.3. Можливість і дійсність.
- •Види можливостей:
- •Тема 14. Принципи розвитку. Закони діалектики.
- •1. Поняття розвитку.
- •Принципи розвитку:
- •2. Протиріччя як внутрішнє джерело розвитку.
- •Форми вирішення протиріччя:
- •Типи протиріч :
- •3. Основні закони діалектики.
- •Етапи розвитку протилежності:
- •Види стрибків:
- •Тема 15. Філософське поняття культури. План
- •1. Поняття культури.
- •Поняття «культура» вживається для:
- •2. Матеріальна і духовна культура суспільства та їх структура.
- •Науково-технічна творчість,
- •Мова, мислення. Дві форми духовної культури:
- •Особливі ролі, які виконують матеріальна та духовна культура:
- •Особливості культури:
- •3. Культура і цивілізація.
- •До закономірностей розвитку культури слід віднести:
- •Основні характеристики цивілізації:
- •Відмінність цивілізації від культури:
- •Основні теорії історико-культурного процесу:
- •Принципи узагальнення історико-культурного матеріалу:
- •4. Внутрішня і зовнішня детермінація культури.
- •5. Соціальні функції культури.
- •6. Проблема масової і елітарної культури.
- •7. Молодіжна культура.
- •Поняття «субкультура» включає в себе також:
- •За способом виникнення розрізняють «субкультуру»:
- •Тема 16. Сутність і призначення людини. План
- •1. Філософська концепція людини.
- •Становлення суспільних відносин та їх якісна різниця від біологічних відносин.
- •Три компоненти предметного змісту людської практики:
- •Виділяють такі групи відносин:
- •2. Природне і соціальне в людині. Перехід від біологічного до соціального:
- •Біологічна еволюція має два виходи:
- •Для такого стрибка предки людини мали необхідні біологічні умови:
- •Розвинута кисть руки.
- •Наші потреби не задані природою як абсолютні, тому що:
- •Завдяки своїй соціально-біологічній природі людина народжується двічі:
- •3. Свобода особистості як основа суспільного прогресу.
- •Тема 17. Суспільство і особистість. План
- •1. Історичні типи взаємовідносин людини і суспільства.
- •А) відносини особистої залежності
- •Становлення особистості історично відбувається:
- •Б) відносини речової залежності, за умови особистої особистої незалежності
- •В) відносини вільних індивідуальностей
- •Процес соціалізації у вимірі людських відносин по горизонталі:
- •Фактори соціалізації людини:
- •2. Індивід, особистість, індивідуальність.
- •Особистість характеризують такі ознаки:
- •Чотири універсальні типи особистості, які характерні для всіх епох і народів:
- •3. Суспільство і потенціал особистості.
- •Тема 18. Сенс людського існування. План
- •1. Проблема сенсу життя.
- •Ідеї вирішення питання про сенс життя:
- •3 Групи смисложиттєвих цінностей:
- •2. Філософія про сенс життя, про смерть і безсмертя людини.
- •Чотири основних підходи до розв’язання проблеми сенсу життя:
- •2) Життя як реалізація вищої мети - це реалізація ідеалів, планів, проектів, принципів або моделей, в ім’я яких варто було б жити.
- •3. Право на смерть.
- •Тема 19. Суспільний прогрес і глобальні проблеми сучасності.
- •1. Проблеми суспільного прогресу в умовах сучасного світу.
- •2. Об’єктивний критерій прогресу і типи соціального прогресу.
- •Сьогодні соціальні системи порівнюються за такими критеріями, як:
- •3. Необхідність і свобода.
- •4. Демократія і свобода особистості.
- •З позицій сучасної науки свобода розуміється, як:
- •Свобода характеризує:
- •5. Криза сучасної цивілізації, глобальні проблеми сучасності і шляхи їх подолання.
- •Причини появи глобальних проблем:
- •Головні ознаки глобальних проблем:
- •Класифікація глобальних проблем сучасності:
- •2) Проблеми взаємодії між людиною і природою:
- •3) Проблеми в середині людського суспільства:
- •4) Проблеми охорони здоров’я:
- •Негативні сторони індустріального виробництва:
- •Головні ознаки глобальних проблем:
- •До комплексу екологічних проблем входять:
- •Прояви екологічної кризи:
- •Шляхи та умови розв’язання глобальних проблем: Шляхи та умови розв’язання глобальних проблем:
- •6. Альтернатива: глобальна катастрофа чи спільне існування суверенних і вільних народів.
- •Література
2. Розвиток ідей у натурфілософських («фізичних») школах Стародавньої Греції.
Класичний характер розвитку античної філософії виявився, зокрема, у тому, що в ній чітко й виразно продемонстровано логіку розвитку людського мислення. Розпочинається антична філософія з появи натурфілософських ідей і шкіл у Стародавній Греції.
Основні ідеї античної «фізики»:
1) Світ - це упорядкований космос, гармонійна єдність природи, богів і людини;
2) гармонійність і Космос є віддзеркаленням наявності в ньому певного Джерела, Витоку, Начала;
3) порядок Космосу пов'язаний з порядком людського розуму тобто ідеальний космічний лад можна пізнати;
4) Світ поділений на «світ ідей» та «світ речей» ( Платон), хоч існує ідеальний лад , звичайний земний устрій далекий від досконалості;
5) завдання філософа - пізнати «світ ідей» , зазирнувши для цього у свій розум, навчитися правильно жити у відповідності із космічним ладом, допомогти просвітитися усьому людству.
Натурфілософія – це філософське осмислення природи («натури» – лат.)
Грецькою мовою слово природа звучить як «фізис», тому таку філософію у Стародавній Греції називали «фізичною», а філософів цього періоду – «фізиками». Світ природи з його масштабом, різноманітністю та міццю найперше впадає в око допитливої людини, тому й думка, що осягає буття, розпочинається з осмислення природи. Для ранньої давньогрецької думки природа поставала як «все». Думка, яка хоче охопити все повинна розпочатися з деякого «початку», тобто з того, з чого може це «все» постати або початися: з «архе» – найпершого, або давнього.
Першим Філософом Стародавньої Греції, за загальним визнанням, був Фалес із Мілета (місто на узбережжі Малої Азії; 624 – 526 рр. до Р.Х.). Він є родоначальником Мілетської школи. Від нього до нас дійшло дві тези: «Усе з води» та «Усе має душу». Філософом Фалеса називають не лише тому, що мислитель висунув думку про першопочаток світу, а насамперед тому, що він почав це обґрунтовувати, доводити, посилаючись на те, що без води не має життя, що агрегатні стани води вичерпують можливі стани природної речовини. Друга теза засвідчує, що Фалес замислювався і над причинами змін та рухів, що відбуваються у природи, і шукав такі причини у внутрішній природі речей.
Учень Фалеса – Анаксімандр (610-546 рр. до Р.Х.), стверджував, що «архе» саме по собі не схоже ні на що; це – «апейрон», невизначене та безмежне. Думка Анаксімандра була проникливою, але вона не могла задовольнити людей того часу через неможливість пересвідчитись у реальному існуванні «апейрона».
Третій представник мілетської школи Анаксімен (585-525 рр. до Р.Х.) синтезував ідеї своїх учителів: початок буття має бути досить невизначений, але доступний для сприйняття, необхідний для життя і рухливий. На думку Анаксімена, саме таким є повітря, яке він і визначив як першопочаток усього.
Дiячi мiлетської школи висловлювали продуктивні iдеї i у сферi iнших питань, наприклад Фалес був видатним математиком та астрономом. І все ж головний їх здобуток – розроблення ідей про світобудову, що виявляє рух людської думки вiд конкретного через абстрактне до поглибленого усвiдомлення реальностi.
До того ж мiлетцi пiдготували ідейний грунт для появи дуже сміливої i дуже продуктивної для науки та фiлософiї тези про те, що "все подiбне до числа або пропорцii". Ця теза вводила в науку математичне обчислення, а належить вона Пiфагору (570-бл. 500 рр. до Р.Х.). Якщо виходити з міркувань його попередникiв i вважати, що "все" є щось "одне", то тодi світ ("все") стає однорiднuм, тобто постає в однiй якостi; у такому разi вiдмiнностi мiж речами вже не якiснi, а кiлькiснi, усе можна вимiряти числом.
Таким чином Пiфагор уперше визначив умови застосування для пізнання математичного обчислення, а також відокремив думку вiд наочного, адже число, хоч воно й пов'язане з речами, є невидиме само по собi, тобто абстрактне. Пiфагор визначив також числове спiввiдношення музичних тонiв, ввів в обіг такі поняття, як "космос", "гармонія", "фiлософiя". Давні джерела переповідають, що саме Пiфагор уперше назвав себе не мудрим, а любителем та шукачем мудрості (філософом).
Високий рiвень абстрактностi вчення Піфагора змушував грецьких фiлософiв шукати зв’язків між абстракцiями i життям. Сучасник Пiфагора – Гераклiт Ефеський (544-483 рр. до Р.Х.) використав ідеї своїх попередникiв для побудови цілісної філософської концепції, що поєднувала високий рiвень абстрактних міркувань із наочністю.
Питання «Що?» i «Як?» вiд часiв Геракліта Ефеського стають основними питаннями пізнання (у тому числі й наукового), що перебувають в органiчнiй єдностi мiж собою.
На думку Геракліта, світ слід розуміти як потік, що весь час тече: "Усе тече, усе змiнюється". Розгортаючи свої думки, Гераклiт дає вiдповiдь на запитання, що саме тече, як тече, куди тече. У течії, у становленні перебувають чотири світові стихії: вогонь, повітря, вода і земля. Вони переходять одна в одну, але не хаотично, а з мірами, і загалом виходить, що світовий кругообіг здійснюється через виміряний рух від протилежного до протилежного: від рухомого, світлого, гарячого вогню – до інертної, темної, вологої землі і навпаки. Геракліт є засновником діалектичного мислення, мислення, яке намагається різноманітність сущого звести до певної його внутрішньої енергетики.
Особливу увагу в період подальшого розвитку античної натурфілософії слiд звернути на чотири школи:
Елейська школа (за назвою міста Елея). Найвiдомiшi представники Парменід (540-450 рр. до Р.Х.) та Зенон (490-430 рр. до Р.Х.). Парменiд стверджував, що за належної уваги до процессу мислення ми змушенi 6удемо визнати: "Лише бутя є, а не6уття узагалi немає". Бо про що б ми не мислили, думка буде непорожня навіть мислячи небуття, ми вводимо його в ранг буття, бо воно в цей момент існує для самого мислення як йоro предмет. Отже, усюди є лише буття що дорiвнює собі самому і є незмiнне и невuчерnне. Погляди на засади сущого як у своїй основі на нерухливi, нсзмiннi, самототожнi, згoдом дiстали назву, метафізичного свiтобачення, яке за вихiдними спрямуваннями протистоїть дiалектицi. Парменiда вважають одним iз зачинателiв метафізики як стилю мислення. Зенон спрямував свої зусилля на захист ідей Парменіда через розроблення оригiнальних задач-головоломок («апорії Зенона»), якi доводили немислимість руху i змiн.
Школа атомiзму. Найвiдомiший давньогрецький атоміст Демокрiт (480-390рр. до Р.Х.) виходив iз тези, що "нiщо не виникає з нiчого i не nеретворюється у нiщо". Якщо у світі не було б чогoсь стiйкогo i незмiнного, світ не утримався б у бyттi. Можна дiлити i дробити речовину, але не нескiнченно; край, межа можливого nодiлу – атом (неподiльний); його iснування запорука незнищенностi світу. З атомів утворюється світові стихії, а з останніх усе, що існує. А. Ейнштейн назвав iдею атомiзму однiєю з найпродуктивнiших в історії науки, бо вона справдi дає можливiсть пояснити.