Головні ознаки глобальних проблем:

1) їх загально людський характер,

2) масштабність,

3) надзвичайна гострота,

4) необхідність колективного вирішення.

Соціально-екологічні проблеми – це проблеми, пов’язані з порушенням унаслідок людської діяльності рівноваги в геологічних, біохімічних процесах Землі та біосфери загалом.

До комплексу екологічних проблем входять:

а) забруднення довкілля,

б) знищення лісів,

в) зменшення площі ґрунтів, придатних для рільництва внаслідок будівництва міст, шляхів, підприємств, ерозії ґрунтів та ін.

Прояви екологічної кризи:

1) забруднення повітряного і водного басейнів Землі,

2) проблеми зміни клімату і можливість кліматичних катастроф,

3) збіднення тваринного і рослинного світу,

4) скорочення ораних угідь і лісів, погіршення родючості ґрунтів.

Шляхи розв’язання екологічної кризи:

а) розробка і виконання міжнародної програми охорони навколишнього середовища,

б) ефективне природоохоронне законодавство зі стимулами і відповідальністю людей,

в) перехід до нової екологічної природоохоронної технологічної культури;

г) інформування людей про стан оточуючого середовища і формування екологічного світогляду в суспільстві.

Глобальні соціально-економічні проблеми:

• проблема ресурсів(енергетичних, сировинних),

• продовольча проблема,

• проблема демографічна,

• проблема економічної відсталості значної кількості країн.

Серед глобальних соціально-політичних проблем на перший план виходять:

1) проблема війни та миру,

2) боротьба з розповсюдженням наркотиків,

3) боротьба з міжнародним тероризмом.

Прояви проблеми людини:

• проблеми пов’язані з масовим розповсюдженням деяких хвороб (СНІД, онкологічні, діабет та ін.),

• проблеми збереження культурної спадщини людства,

• проблема взаємин між людьми,

• матеріальна і духовна незабезпеченість життя,

• обмеження прав і свобод громадян,

• боротьба з наркоманією та ін.

Шляхи та умови розв’язання глобальних проблем: Шляхи та умови розв’язання глобальних проблем:

1)»новий гуманізм»

а) відмовлення від традиційного для європейської культури споживчого ставлення до природи;

б) сформування нового світогляду, заснованого на принципі самоцінності всього живого на Землі;

2) масове роз’яснення значення та масштабів глобальних проблем,

3) обов’язкове введення в освіту знань, пов’язаних із глобальними проблемами сучасності,

4) міжнародна співпраця у справі розв’язання глобальних проблем на різних рівнях,

5) міжнародне запровадження в економічні показники виробництва таких норм, що забезпечують фінансування, спрямовані на розв’язання глобальних проблем.

6. Альтернатива: глобальна катастрофа чи спільне існування суверенних і вільних народів.

Подолання існуючих екологічних труднощів в принципі можливе. Воно витікає як з аналізу історії взаємовідносин людини і природи, так і з потенцій сучасного етапу цих взаємовідносин, можливостей науки, техніки, культури в широкому значенні цього слова. Однак, для подолання існуючих екологічних труднощів – необхідні істотні зміни в напрямках розвитку науки і техніки, а також виробництва і управління.

Гармонізація взаємовідносин людини і природи цінна не тільки у власне екологічному значенні. Вона важлива також і для розв’язання інших проблем. Екологічно виправдані рішення є в той же час і соціально-позитивними, оскільки сама людина і суспільство є частиною природи в широкому значенні слова.

Завдання гармонізації відноситься до тих ще далеких етапів розвитку взаємодії людини з природою, коли в противагу нинішньому глибокому конфлікті з природою буде створена реальна основа для єдності людини з природою. Але ми не маємо права нехтувати навіть віддаленою перспективою, залишати її без уваги заради невідкладних сьогоднішніх проблем.

Подальша розробка стратегії розвитку відносин в даній системі, визначення місця Людини у Всесвіті є одним з найважливіших завдань сучасності. І ніякими півзаходами це завдання вирішити неможливо. Спосіб існування суспільства і природи, в ідеалі повинен бути таким, щоб негативний вплив природи на суспільство і суспільства на природу був мінімальним, що не порушує стійкості обох систем.

Основні принципи стабільних відносин стосуються поведінки людини і по своїй суті не можуть бути нічим іншим, крім імперативів. Якщо суспільство керується екологічними імперативами, то це і є гарантією екологічної рівноваги основи стабільності природи і суспільства.

Історія світової цивілізації вчить, що вихід з екологічної кризи полягає в тому, щоб творчо відповісти на виклик сучасної ситуації і докорінно змінити суспільно-виробничу технологію і основні форми взаємовідносин людини і природи.

Основним світоглядним принципом взаємовідносин людини і природи повинен стати принцип гармонії людини і природи як двох відносно самостійних частин єдиної системи, що розвиваються кожна по своїх законах, але які в той же час внутрішньо нерозривно пов’язані.

У філософському відношенні майбутнє – це, зрештою, вразливе сьогодення, що розвивається.

Тим же, хто виправдовує знищення природи необхідністю підвищення добробуту суспільства, необхідно пам’ятати, що вдосконалення особистості неможливе за рахунок природи, а повинно супроводжуватись вдосконаленням самої природи.

Визначаючи подальшу стратегію розвитку людства і цивілізації, нові етично-філософські пріоритети у взаємовідносинах з природою, потрібно пам’ятати, що біосфера існувала до появи на Землі людини, може існувати і без неї. Але людина без біосфери існувати не може – це аксіома.

Таким чином, виконання принципу спільного розвитку, забезпечення еволюції біосфери і суспільства вимагає від людини певної регламентації в своїх діях та обмежень.