- •Аналіз наслідків Першої світової війни з точки зору пере балансування сил на світовій арені.
- •2. Аналіз основних параметрів відносин між Україною та Росією.
- •IV. Новий формат співробітництва (з 2004 р.):
- •Політика
- •2. Економіка
- •3. Аналіз основних проблем еволюції системи міжнародних відносин в повоєнний період.
- •4. Аналіз процесу глобалізації в просторі і часі.
- •5. Антимодернізація та контрмодернізація.
- •6. Вибір шляхів модернізації та культурно-цивілізаційні блоки
- •7. Виміри міжнародного порядку.
- •8. Вплив глобалізації на природу міжнародних відносин.
- •9. Вплив інтеграційних процесів в Європі на систему міжнародних відносин.
- •10. Міжнародні регіони у структуруванні зовнішньої політики України.
- •12. Глобалізація і фрагментація міжнародного середовища.
- •Глобальні проблеми світової політики.
- •14. Глобальні проблеми як фактор посилення взаємозалежності світу.
- •15. Головні характеристики Вестфальської системи мв
- •16. Гомогенність та гетерогенність міжнародних систем
- •17. Держава в постбіполярній системі мв.
- •18. Дефініювання та типологія міжнародних систем.
- •19. Діалектика поліциклічності, полілінійності, стадійності та цивілізаційної унікальності розвитку людства в дослідженні глобальних політичних процесів.
- •20. Ерозія Вестфальської світополітичної моделі світу: причини і прояви.
- •21. Етапи модернізації.
- •22. Етапи розвитку теорії політичної модернізації.
- •23. Етапи та чинники становлення України як суб’єкта мв.
- •25. Зміст категорії глобалізація та її субкатегорій і методологія її використання в дослідженні міжнародних відносин.
- •26. Зміст поняття «система» в науці про міжнародні відносини.
- •27. Ієрархія систем.
- •28. Інтеграційні та дезінтеграційні процеси в сучасному світі.
- •Парадигма дезінтеграції
- •29. Історико-соціологічний підхід до дослідження міжнародних систем.
- •30. Історичні типи міжнародного порядку.
- •31. Історичні форми глобалізації міжнародних відносин.
- •32. Критерії типології міжнародних систем.
- •35. Міжнародний і світовий порядок.
- •36. Місце руху неприєднання в сучасній системі мв.
- •37. Моделі і стратегії глобальних взаємодій.
- •38. Об’єктивні передумови виникнення глобалістики
- •39. Особливості, етапи формування сучасної системи мв.
- •40. Основні характеристики Ялтинсько-потсдамської системи мв
- •41. Основні етапи розвитку системних досліджень мв.
- •Особливості Віденської системи мв.
- •Особливості і закономірності розвитку міжнародних систем.
- •45. Полі і моно полярність в мв.
- •47. Політичний простір глобального світу.
- •46. Політичний час глобального світу
- •48. Потенціал впливу зп України на європейські мв.
- •49. Причини конфліктогенності постбіполярноті системи мв
- •53. Світові цивілізаційні цикли. Групи синхронних цивілізацій.
- •55. Систематизація та класифікація глобальних проблем.
- •56. Системний метод дослідження світових політичних процесів та глобальних змін
- •57. Системний підхід до аналізу мв.
- •58. Системні війни. Аналіз наслідків іі св з точки зору перебалансування сил на світовій арені.
- •59. Стратегічне партнерство в зп України.
- •60. Структура глобальних політичних досліджень
- •61. Структура міжнародних відносин в умовах біполярності
- •62. Сучасні функції ядерної зброї в міжнародних відносинах
- •63. Теоретичні підвалини глобалістики
- •64. Теорії міжнародного середовища
- •65. Теорія міжнародної стратифікації
- •66. Теорія міжнародного порядку
- •67. Типи контролю міжнародних систем.
- •68. Типологія підходів до дослідження міжнародних систем
- •69. Типологія та динаміка локальних цивілізацій
- •70. Типологія, структура та функціональне призначення безпеки.
- •71. Україна в європейському просторі
- •Характеристика етапів розвитку глобалістики.
- •80. Явище міжнародних відносин. Виникнення і еволюція.
69. Типологія та динаміка локальних цивілізацій
Історія є поліциклічною – на кожну фазу більш тривалого циклу накладається кілька коротких циклів. Між двома суміжними історичними циклами лежить перехідний період, який характеризується кризою системи, що відмирає; невпорядкованістю історичного процесу. В цей період розпадаються імперії, йдуть війни, відбувається розклад моралі, ідеологічна криза. У розвитку різних країн та народів існують подібні етапи – загальноісторичні закономірності циклічної динаміки та генетики, які регулюють процеси спадкоємності, змін та відбору в розвитку людства, цивілізацій, окремих країн та народів.
Принцип поліциклічності знаходить відображення у виокремленні локальних цивілізацій. Одна локальна цивілізація може бути відокремленою від іншої. Існують наступні критерії виокремлення локальних цивілізацій:
1. національний;
2. регіональний;
3. релігійний;
4. системний.
Фактори, які визначають сутність цивілізацій, їх властивості:
1.природне середовище;
2. система ведення господарства;
3. соціальна організація;
4. політична система;
5. релігія, або ідеологія, яка відіграє роль релігії.
Локальні цивілізації відображають культурно-історичні, етнічні, релігійні, економіко-географічні особливості країни, або групи країн. Початок історії людства був всюди однаковий, характеризувався наявністю однотипних соціальних структур, однотипних форм ведення господарства, засобів трудової діяльності. Потім з'являються цивілізаційні розбіжності - плюралістичний розвиток світу. Але можна певні закономірності, на основі яких можна виділити типи цивілізації, які відображають спільні риси, притаманні для ряду локальних цивілізацій.
Існує кілька варіантів типології локальний цивілізацій.
Перший варіант передбачає дихотомний поділ на західні та східні цивілізації. До західних цивілізацій відносяться майже всі розвинені країни. Їх історичні коріння формувалися під впливом античності, християнства, індивідуалізму та демократичних традицій.Східні цивілізації сформовані під впливом мусульманства та буддизму, провідної ролі держави, домінування колективізму та бюрократії над правами особистості.
Другий варіант передбачає поділ локальних цивілізацій на традиційні та техногенні, для яких притаманний постійний пошук та використання нових технологій, не тільки виробничих, але й соціального управління і соціальних комунікацій.
За типами розвитку виокремлюють:
непрогресивні форми існування (природні суспільства), якім притаманні відсутність розвитку, статичність суспільства. До цього типу відносяться народи, які живуть в межах природного річного циклу, в єдності та гармонії з природою.
цивілізації циклічного розвитку (цивілізації Сходу);
цивілізації прогресивного типу розвитку (греко-латинська, західна цивілізації).
Ритми розвитку локальних цивілізацій синхронізуються с ритмами розвитку світових цивілізацій та глобальної цивілізації як етапами в розвитку історії людства (наддовгостроковими історичними циклами).
Локальні цивілізації проходять кілька стадій розвитку – зародження, розквіт, розклад та загибель. Тривалість існування цивілізації різними вченими визначаються по-різному, але приблизно в межах 1,0-1,5 тис. років. Кожна локальна цивілізація має свій ритм розвитку, але у той же час цей ритм більш-менш синхронізований з ритмом світових цивілізацій.
Перше покоління локальних цивілізацій зародилося біля п’яти тисяч років тому і проіснувало біля двох тисячоліть. Це цивілізації Передньої Азії, Єгипту, Індії, Китаю, крито-мікенська.
Друге покоління почало формуватись приблизно в середині 1 тис. до н.е., в Ш-ІУ ст. н.е. вони вже опинились у стані кризи.
Третє покоління локальних цивілізацій формується в середині 1 тис. н.е. (візантійська, середньовічна цивілізація Європи, мусульмансько, російська (потім євразійська), китайська, індійська цивілізації.
Четверте покоління виходить на історичну арену приблизно з ХУ ст.
Зараз, в умовах глобалізації формується п’яте покоління локальних цивілізацій.