66. Теорія міжнародного порядку

Порядок пов'язаний з поняттям організації. Етимологія терміну «організація» – впорядкування, налагоджування, розбудова, приведення в систему будь-чого; будова, взаємозв’язок, співвідношення частин єдиного цілого; добровільне об’єднання, союз заради досягнення спільних цілей.

Розуміння явища організації та її типів містяться в працях М.Вебера, Н.Віннера, У.Росс-Ешбі, У.Тоффлера, О.О.Богданова, І.Пригожина, Е.Г.Юдіна, М.М.Амосова та ін.

М.О.Косолапов розглядає організацію як явище в трьох аспектах:

• як певний порядок на відміну від хаосу;

• як процес руху до певного порядку (може бути стихійним, спрямованим або змішаним);

• як проміжний стан процес руху до певного порядку.

Оскільки зміст обумовлює розвиток форми, то теорія міжнародного порядку досліджує форму як зовнішнє упорядкування єдності, її стійкий прояв, спосіб існування змісту.

Ідея порядку в МВ з моменту їх виникнення. Міжнародні (праміжнародні) відносини. Основними формами взаємодії були обмін (торгівля) та збройні зіткнення (війни). Формуються перші «міжнародні порядки» - в стародавніх імперіях, система грецьких полісів тощо, тобто стійкі стани міжнародних відносин.

Поступово порядок стає міжнародним, а в епоху капіталізму - світовим. Звідси, МП - чітко ідентифікований за часом, в фізичному та міжнародно-політичному просторі період, на протязі якого залишаються незмінними склад системостворюючих суб’єктів міжнародних відносин; конфігурація зв’язків, відносин та взаємодій між ними; межі і можливості, які цей порядок об’єктивно встановлює для всіх інших суб’єктів і учасників системи міжнародних відносин.

Виникає, бо світове співтовариство діє на основі традицій, звичаїв чи норм міжнародного права, при чому необхідна добра воля держав підтримувати такий порядок та визнавати ці норми. + інтереси держав, звідси з’являється рівнодіюча інтересів, інколи баланс сил з конкретної проблеми чи у світі в цілому. Звідси МП як стан динамічної рівноваги системи міжнародних відносин (з точки зору інтересів і сили), проте завжди є бажання порушити цю рівновагу на свою користь.

Терміни „міжнародний порядок” та «світовий порядок» вводиться на межі ХІХ-ХХ ст. (книга Х.Уєльса, члена Фабіанського товариства). В політичну лексику - в ХХ столітті (В.Вільсон, Рузвельт, Черчілль, Сталін).

1940 р. стаття Дж.С.Александера «Новий світовий порядок» (США) – заклик до створення «всесвітньої федерації» як форми подолання конфліктності на глобальному рівні. 1947 р. Американська освітня асоціація закликала до встановлення справжнього світового порядку, в якому національний суверенітет буде підпорядковано світовій владі. 1948 р. в «Foreign Affairs» Г.Батлер стаття «Новий світовий порядок»: нації мають поступитись суверенітетом для ефективної діяльності ООН. 1967 р. в журналі «Foreign Affairs» до створення «нового світового порядку» закликав Р.Ніксон.

Проблема створення нового політичного і економічного порядку в діяльності Руху неприєднання, „Групи 77”. Питання «нового світового порядку» активно після Кувейтської кризи 1990-1991, розпаду СРСР.

Стаття Ная «Який новий світовий порядок?» (1993), «Foreign Affairs». Про цю статтю Коппель питала на лекції.

Треба розрізняти світовий і міжнародний порядок (дивіться пит.35). Відмінність між „міжнародний” і „світовий порядок”:

Традиційно поняття „міжнародного порядку” (може існувати без світового, але є ядром для світового) пов’язують з міждержавними відносинами, що не передбачає втручання держав у внутрішні справи інших держав, зокрема у контексті прав людини .

Світовий порядок (вищий, глобальний рівень структурної організації міжнародних відносин) - прийнятий всіма устрій, що виник через відмову кожного від абсолютного суверенітету з метою врахування загальнолюдських інтересів і цінностей, як правовий устрій світу шляхом політичної форми. Міжнародний переходить в світовий, коли до порядкоутворення залучені всі суб’єкти міжнародної системи, а відносини між ними регулюватимуться за допомогою єдиних норм, правил і механізмів, що відповідають потребам та цінностям усіх членів світового співтовариства.

ЮНЕСКО „міжнародний порядок”:

• як організований тип міжнародних відносин;

• як система цінностей;

• як юридична структура.

Різниця між міжнародним порядком і системою міжнародних відносин. Одна система може пережити зміну декількох порядків. Система міжнародних відносин на етапі її якісної трансформації змінюється не стільки за складом суб’єктів, скільки за їх внутрішньою природою.

Погляди на зміст «міжнародного порядку». Л.Міллер («Глобальний порядок»): головна ознака порядку є присутність у світовій системі деякого ґрунтовного принципу, яким свідомо або стихійно керувалися б держави. З середини ХУІІ ст.. і до Першої світової війни в світі Вестфальський порядок (принцип невтручання, відмову від постійних зовнішньополітичних зобов’язань). Антиподом є принцип міжнародного регулювання, запропонований В.Вільсоном в 1918 р., звідси «інтервенціоніська» політика ЛН, ООН, США і НАТО.

Проте більшість МП як втілення розумно-обмежуваль­ного початку у зовнішній політиці держав та їхніх взаємовідносинах, пов'язуючи з функцією такого обмеження зміцнення стабільності світової системи.

Р.Купер запропонував кілька визначень:

- переважаючий тип зовнішньополітичної поведінки держав, незалежно від того, служить він упорядкуванню або дезорганізації системи;

- означає певну форму стабільності й цілісності системи;

- як правила, які управляють системою й підтримують її стабільність.

Г.Кіссінджер: мир неможливо забезпечувати без рівноваги (структурне розуміння), а справедливість без самообмеження (поведінкове розуміння).

Г.Х. Шахназаров, світопорядок – це сукупність домінуючих в міжнародних відносинах політичних принципів, правових норм і умов економічного обміну, які формуються під впливом об’єктивних процесів суспільного розвитку і співвідношення соціальних сил в кожній історичній епосі, є результатом взаємодії держав та інших учасників міжнародного життя (міжнародні рухи, світова суспільна точка зору, міжнародні організації).

О.Д.Богатуров «комплексне» визначення МП - система міждержавних відносин, які регулюються сукупністю принципів зовнішньополітичної поведінки (за Х.Буллом); узгоджених на основі конкретних постанов ( за Р.Купером); набору санкцій за їх порушення, які визнаються моральними та припустимими ( за Н.Ренгером); потенціалу вповноважених країн чи інститутів виконувати ці санкції (за Г.Кіссінджером); політичній волі країн використовувати цей потенціал.

Узагальнені основні підходи до міжн. порядку:

• сукупність юридичних норм;

• міжнародна стабільність;

• збереження статус-кво у відношеннях між державами;

• система міжнародних угод, яка узаконює баланси сил після найбільших політико-військових трансформацій (війни, розпад держав, об’єднання держав): конфігурація кордонів, структура дво- та багатосторонніх відносин, права власності, сфери впливу, зони інтересів, інструменти безпеки, правила підтримання миру, принципи взаємодії;

• організація міжнародних відносин для забезпечення основних потреб міжнародних акторів, їх існування, функціонування, гарантування безпеки.

Звідси, МП - ідентифікована за часом, в фізичному та міжнародно-політичному просторі структура взаємозв’язків, заснованих на системі норм та правил, вироблених світовим співтовариством та регулюючих відносини держав та інших суб’єктів міжнародної системи на певному історичному етапі розвитку, а також на різних ієрархічних рівнях цієї системи, які відповідають потребам найвпливовіших суб’єктів міжнародної системи даної історичної епохи. Він утворюється поміж складовими елементами міжнародної системи в процесі їх внутрішньої взаємодії та під впливом зовнішнього середовища.

Визначення порядку як структури відносин передбачає, що він має спиратись на формальну юридичну базу (договір, угоди, статут тощо).

Погляди на засоби організації міжнародного порядку (можна силовими чи нормативними методами): звідси реалістичний, правовий, транснаціональний міжнародний порядок.

Реалістичний МП в основі МВ захист державою національних інтересів, цілей. + відсутні міжнародна влада, ієрархія, примат державного суверенітету, тому МП як співставлення інтересів держав та їхньої сили.

Правовий МП МВ регулюються нормами, процедурами, інститутами і структурами наднаціонального характеру.

Інституціональний підхід „МП” - устрій міжнародних, міждержавних відносин, який має на меті забезпечити основні потреби країни, інших інститутів, створювати і підтримувати умови для їх існування, безпеки і розвитку.

Транснаціональний МП витіснення держав з арени МВ іншими акторами (міжнародними, регіональними організаціями, ТНК).

Таким чином, схема прикладного політичного аналізу міжнародного порядку має включати до себе наступні елементи:

• наявність визнаної ієрархії між суб’єктами міжнародних відносин, включаючи як держави, так і нові суб’єкти світової політики;

• сукупність принципів і правил зовнішньополітичної поведінки;

• система ухвалення рішень;

• вибір санкцій та механізми застосування санкцій;

• методи реалізації прийнятих рішень, тобто режим регулювання;

• вплив зовнішнього середовища на самоорганізації МС.

Системний підхід дозволяє виокремити економічний, політичний, інформаційний тощо, які являють собою взаємопов’язані елементи міжнародного порядку як системи, яка реалізує суперечливість світу на основі взаємозв’язку, взаємозалежності і цілісності людської цивілізації. Взаємодія внутрішніх процесів в різних системах з зовнішніми умовами та можливостями також є вирішальним фактором міжнародного порядку.

Еволюція міжнародних порядків є безперервним процесом, процес оновлення відповідно до нових реалій (фази становлення, розквіту, занепаду й руйнації).

Закономірності еволюції МП:

• МП - співвідношення силових потенціалів всередині МС та розподілу сили і впливу поміж державами як головними складовими елементами системи;

• постійний перерозподіл сил до розпаду старого та формуванню нового порядку як зміна співвідношення сил всередині МС;

• Трансформація МП в ході системних війн, створення нового для підтримки існування та подальшого розвитку міжнародної системи;

• МП формується найпотужнішими державами (або гегемоном), після перемоги в системній війні;

• строки існування наступного міжнародного порядку скорочуються.

Основні концепції щодо нового міжнародного і світового порядку.

Сучасна МС перебуває в стані турбулентності, коли порядок, що утворився поміж її суб’єктами після ІІ світової розпався, а новий лише на початковій стадії свого формування.

Йде процес трансформації Вестфальського порядку. Перехід від системи національних держав до багатоцентричної системи недержавних акторів. Перегляд основних принципів підтримки стабільності, до цього був баланс сили (працює в системах з чіткою ієрархічною структурою), тепер нові зв’язки між елементами (збільшення їх кількості) системи. Формування мереж + еволюція механізму регулювання МП.

Дж.Розенау: політична структура буде нагадувати організовану мережу, з багатьма вузлами та переплетіннями. Світова політика перебуває в точці біфуркації між анархічною системою національних держав і багатоцентричною системою недержавних акторів. Відбувається формування багаторівневої мережі, що охоплює комплексом взаємодій широке коло міжнародних акторів. Держави поступово перетворюються у структури, що продовжують діяти на світовій політичній арені як унітарні суверенні об’єднання, хоча їх складові вже ввійшли до більших мережних утворень (ЄС) і перестали функціонувати як внутрішньо цілісні одиниці.

Відбувається еволюція механізмів регулювання міжнародного порядку. Від Ялтинсько-Потсдамської системи залишилися:

• універсальний механізм регулювання міжнародного порядку – ООН;

• інституційно-груповий механізм– „G8”;

• військовий механізм– НАТО.

• Почав формуватись індивідуально-груповий механізм – „США плюс коаліція обраних для виконання конкретної мети держав” (приклад – Ірак, Афганістан).

Таким чином, формування сучасного  світового порядку відбувається як діалектичний процес взаємодії тенденцій збереження наступальності з попередньою історичною формою існування міжнародного порядку  і його радикального оновлення в  найбільш істотних рисах. Його суть характеризується терміном «глобалізація», він формується як порядок глобальної спільноти, порядок на базі глобалізації, як глобальний порядок.