27. Ієрархія систем.

Незважаючи на те, що постійною та невід’ємною характеристикою системи є її анархічність, сама системність передбачає і певну ієрархію, тобто співпідлеглість, співвпорядкованість  як систем  різного рівня, так елементів системи. Ієрархія (від грец. «священний» та «влада»),  тобто розташування елементів цілого в певному порядку, властива будь-якій системі і являє собою відображення структурних характеристик міжнародної системи в безпосередніх статусних взаємовідносинах міжнародних акторів.

В цьому контексті  необхідно  розрізняти:

        ієрархію   суб’єктів міжнародних відносин як елементів міжнародної системи;

        ієрархію підсистем групи елементів у межах системи, які можна відрізнити від єдиної системи через певну природу або інтенсивність їхніх взаємодій або взаємозалежності;

        ієрархію систем міжнародних відносин   в єдності їх внутрішніх якостей і всієї сукупності відносин і зв’язків .

 Ієрархія суб’єктів міжнародних відносин   відображає їх фактичну нерівність з точки зору військово-політичних, економічних, ресурсних, ідеологічних та інших можливостей впливу на систему.  Вона   може  аналізуватись в трьох головних  аспектах:

-         як  ієрархія конкретного суб’єкта, наприклад місце конкретної держави в визначеній системі міжнародних відносин або місце конкретної держави в контексті еволюції міжнародних систем; 

-         як  ієрархія даного типу суб’єкта  (держав, цивілізацій, міжнародних організацій, ТНК), наприклад, система міжнародної стратифікації держав;

-          як  ієрархія певного типу суб’єктності в межах міжнародних систем.

Ієрархія систем міжнародних відносин передбачає врахування як змін в  характері та природі суб’єктності її  елементів, так і змін в структурі міжнародних систем. Важливою особливістю ієрархії є субординація – підпорядкування нижчих елементів системи вищим (глобальна, регіональні, субрегіональні системи міжнародних відносин, групові та двосторонні аспекти взаємодії держав як ієрархічні рівні міжнародної системи).

Критерії ієрархії. Особливість ієрархічних взаємовідносин визначається двома змінними: могутністю (силою) учасників міжнародних відносин; активністю їх дій у міжнародному середовищі. Головним критерієм ієрархії є сила \ могутність (power - поняття, яке походить з англомовної літератури). В той же час, як влучно зауважує Р.Арон, мало понять застосовуються так часто і так хибно розуміються, як поняття сили \ могутності (puissance, power, Macht).

Існує декілька моделей ієрархії міжнародної системи. Найбільш відомі з них:

-         Модель М.Каплана, який запропонував розрізняти наддержави, великі держави, середні держави, малі держави і мікро держави.

-         Модель А.Органскі на чолі з наддержавою, домінуючою у глобальній міжнародній системі, великими державами, середніми державами, малими державами та несамостійними та залежними територіями. Його так звана «теорія перехідної сили»  була сформульована у 1958 році.     А.Органскі ставить на чолі ієрархічної міжнародної системи домінантну державу і великі держави, яким підпорядковуються середні та малі держави. Ієрархія відображає розподіл силових ресурсів і базується на політичних та економічних ресурсах.

-         Складна ієрархічна модель Д.Лемке, в якій ієрархія системи міжнародних відносин складається з ряду паралельних ієрархій. Кожна регіональна чи субрегіональна система має власну домінантну державу. Регіональна чи субрегіональна підсистема підпорядкована глобальній ієрархії сили.

-         М.Вайт у своїй праці «Політика сили» проводить розмежування між домінантними державами, великими державами і малими державами, окремо визначаючи регіональні великі держави та середні держави. Середні держави визначаються ним на основі їх порівняння з великими державами, а сила, яка насамперед враховується – це військова сила.

-         Модель Е.Азроянца («наддержава», «світова держава», «регіональна держава», «розвинута країна», «центр зростання», «геостратегічна країна», «пасіонарна держава»;

-         Модель   М.Мальського та М.Мацяха (високо розвинуті наддержави, що домінують у міжнародній системі, високо розвинуті регіональні наддержави, середні за розвитком суверенні та незалежні держави, відсталі та несамостійні держави, залежні території).

Всі наукові концепції розглядають ієрархію як структурну характеристику, яка передбачає організацію як глобальної, так і регіональної системи в єдину піраміду для усіх держав.

В теорії міжнародних відносин  виокремлюються три моделі класифікації держав: функціональна, поведінкова та ієрархічна. Ранжування держав у кожній моделі мають певні особливості. На основі функціональної моделі можна нормалізувати статус держави, якщо її сила тимчасово гіперболізована. В поведінковій моделі ранг держави визначається на основі діяльності держави у системі міжнародних відносин. Прихильники ієрархічної моделі аналізують ранжування держав відповідно до їх міжнародного становища.

Стратифікація держав пит. № 65.