43. Особливості Віденської системи мв.

Віденська система міжнародних від­носин — система міжнародних відносин, вста­новлена після завершення наполеонівських воєн на Віденському конгресі 1814-15, заключний акт якого закріпив результати перерозподілу Європи й колоній між країнами-переможницями.

Віден­ський конгрес уперше розробив систему договорів, що регулювали міжнародні відносини й оформили кордони в масштабах всієї Європи, єдина система міжнародних угод вперше в історії охопила усі європейські держави. Росія, Велика Британія, Франція і німецькі держави доти ніколи не були пов’язані подібними договорами.

В основу В. с. покладено імперсь­кий принцип контролю географічного простору в межах колоніальних імперій. У період існування В. с. остаточно сформувались Британська (1876), Ні­мецька (1871), Французька (сер. XIX ст.) імперії. 1877 турецький султан узяв собі титул «Імператор османів». Росія стала імперією раніше, ще 1721. В. с. надала широкого тлумачення поняттю «політична рівновага» і встановила новий ба­ланс сил великих держав — Австрії, Великої Бри­танії, Пруссії, Росії та Франції. Розпочалась епоха «європейського концерту» — балансу сил між європейськими державами, основою якого було співробіт­ництво між великими державами.

Для закріплення В. с. було утво­рено Священний союз і Четверний союз Австрії, Великої Британії, Пруссії та Росії. 26 вересня 1815 р. Росія, Австрія і Прусія підписали «Акт священного союзу». Союз був утворений з метою підтримки В.с. МВ, забезпечення гарантій взаємодопомоги, збереження статус-кво і підтримання миру між європейськими народами. На той час це була наднаціональна організація, яка передбачала втручання у внутрішні справи третіх країн у разі внутрішньої чи зовнішньої загрози будь-якій державі альянсу.

Завдяки вста­новленому В. с. балансу сил, війни й затяжні збройні конфлікти між великими державами на певний час припинились. У рамках дотриман­ня балансу сил держави могли змінювати склад союзників для забезпечення власних інтересів, не змінюючи при цьому загальної структури союзів і характеру міжнародних відносин.

Особливості В. с. полягали не тільки у спільній зацікавленості збереження статус-кво, а й у різниці цивілізаційного та модернізаційного рівня його провідних учасників. Велика Британія і Франція вже всту­пили у фазу науково-технічного прогресу, Австрія та Пруссія в цьому відношенні відставали, а Росія ще перебувала на периферії тенденцій модер­нізації економіки та суспільства, технічний прогрес її ще взагалі майже не торкнувся.

У 1850-х В. с. зазнала істотних змін. Кримська війна 1853-56 стала однією з перших її значних криз. Було порушено принципи балансу сил, проти Росії фактично виступила вся Європа. Після поразки Росії розпався Священний союз, закінчилась епоха домінування Росії в Європі. Росія відійшла на другий план, продемонстрував­ши свою технічну і соціальну відсталість.

У ІІ-й пол. XIX ст. зростав міжнародний авторитет Пруссії як потужної у військово-економічному плані д-ви. Її перемога у франко-прусській війні 1870-71 і проголошення Німецької імперії стали ще однією кризою В. с, а проблема Ельзасу і Лотарингії — каменем спотикання на європейському континенті, що мало негативні наслідки для збереження системи балансу сил. Наприкінці ХІХ ст. завдяки досягненням науково-технічної й промислової революції особливо посилилися США та Німеччина. Іспано-американська війна 1898р. - одна з перших воєн за переділ світу напередодні першої світової війни, наслідком якої стало вигнання іспанців з Куби, а потім з Філіппін.

Виникнен­ня в Європі двох нових потужних акторів міжнародних, Німеччини та Італії спо­нукало великі держави до нарощування своєї військової, економічної і політичної могутності, активізації колоніальної експансії, внаслідок чого загострились міждержавні суперечності у В. с. Однією з головних причин І світової війни стане саме боротьба за перерозподіл колоніальних володінь.

Німеччина, яка перетворилась на провідну континентальну державу, була найбіль­шою мірою зацікавлена в перегляді статус-кво. За її ініціативою був створений Троїстий союз, що став першим військовим союзом мирного часу у В. с. На противагу Троїстому союзу Великою Брита­нією, Францією та Росією був створений інший військовий союз — Антанта. Із утворенням двох протиборчих союзів була остаточно порушена система балансу сил в Європі, супротивники поставили перед собою завдання переділу сфер впливу на свою користь. В. с. фактично перестала існувати.

Отже, особливості В.с. МВ:

• Віденський конгрес зіграв ключову роль у формуванні стійкої парадигми відносин між провідними європейськими державами.

• Становлення «європейського концерту націй»: Росія, Австрія, Прусія, Франція, Велика Британія.

• Після французької революції відбувається остаточне зміцнення системи національної держави.

• Поряд з державами-націями і закріпленням національного суверенітету в МВ закріплюється система політичної рівноваги, яка являє собою компроміс між принципом суверенітету і загальним інтересом. Одним з головних засобів підтримки рівноваги – коаліції.

• Елементами системи стають не тільки держави, але й коаліції держав (відміна від Вестф. системи МВ).

• Однією з основних європейських концепцій стає принцип балансу сил.

• Європейський концерт як форма гегемонії великих держав вперше ефективно обмежує свободу дій цих держав на міжнародній арені.

• Хоча анексії й контрибуції залишаються формою міжнародної практики, але міжнародні актори не розглядають в якості головної мети розчленування іншої держави.

• В основу В.с. було покладено імперський принцип контролю географічного простору.

• Система мала євроцентристський характер.

Етапи розвитку:

1 – 1814 -1815 – становлення

2 – 1815 – 1822 – консолідації

3 – 1822 – 1848 – стійкого розвитку

4 – 1848 – 1871 – криза

5 – 1871 – 1914 – розпад