12. Глобалізація і фрагментація міжнародного середовища.

Термін «Г.» → з кінця 60-х рр.. ХХ ст., роботи англ. і франц. дослідників; введення в науковий обіг – 80-х рр. (праця амер. соціолога Дж.Макліна (1981 р.) + стаття економіста Т.Левітта (1983 р.) ~ економічна глобалізація). → Г. як процес злиття національних економік в єдину світову систему.

1985 соціолог Р. Робертсон розширив зміст поняття «глобалізація», роз­глянувши його як соціальний процес, унаслідок якого зникають географічні кордони соціальних та культурних систем.

Глобалізація (Г.) – 1) тенденція сучасного світового розвитку, що виходить на перший план після завершення "холодної війни"; 2) процес інтенсифікації взаємозв’язків між різними формами організації суспільного життя, що призводить до стану взаємозалежності між компонентами системи взаємозв’язків; 3) процес становлення глобального суспільства та глобальної людини (інтеграція народів та держав у єдиний світовий простір, зміна ролі держави, цінностей свободи та демократії, ЗП стратегії та геополітичних установок і т.д.).

В межах реалістичної парадигми: Г. – процес еволюційного розвитку світу. В межах ліберальної та неоліберальної парадигми: Г. – якісно новий етап розвитку політичної структури, людства в цілому. В межах радикальної парадигми (неомарксисти): Г. – заключна фаза розвитку капіталізму → поляризація світу по економічним параметрам → політична нестабільність. Антиглобалізм: Г. → до концентрації влади та капіталу в найбільш розвинутих країнах, розрив між розвинутими та бідними збільшується.

Наукові школи дослідження глобалізації: 1) Гіперглобалісти (К.Омає, К. Стрендж та ін.): Г. – початок нової епохи історії людства: денаціоналізація економіки, транснаціоналізація виробництва, виникнення глобальної економіки → зародження загальносвітових інститутів управління, зникнення національних держав, формування нового світового порядку ~ глобальної цивілізації. 2) Скептики (П.Херст, Дж.Томпсон та ін.): Г. – посилення взаємодії між національними економіками. Г. ≠ регіоналізація. Світова економіка менш глобальна. Замість появи глобальної цивілізації посилюється поділ світу на цивілізаційні блоки. 3) Трансформісти (Дж. Розенау, Дж.Раггі, Т.Ніроп): Г. – нове явище, рушійна сила до формування нового світового порядку (не державоцентриський; поява нових акторів) Г. ~ нові моделі глобальної стратифікації → зміна функцій держави, реорганізація та переструктурування влади національних урядів, трансформація світової політики.

Економічний дискурс, Г. – злиття національних економік в єдину загальносвітову систему → теорія імперіалізму, теорія залежності, світ-системна теорія. Політичний дискурс, Г. – нова систему міжнародних політичних і економічних відносин, які відповідають новому балансу сил на світовій арені у пост біполярній системі. Культурологічний дискурс, Г. – укрупнення цивілізаційних просторів (Південь – Північ, Схід – Захід) + виокремлення цивілізаційних центрів (Г.Кіссінджер називає їх “центри сили”) – США, Росія, Європа, Китай, Японія, інколи Індія. Екологічний дискурс, Г. – через погіршення екологічної ситуації. Інформаційно-технологічний дискурс досліджує вплив нових технологій. Комплексний підхід розглядає глобалізацію в усіх аспектах, в тому числі в контексті подолання глобальних проблем, як процес розширення, поглиблення та прискорення світового співробітництва, який охоплює всі аспекти сучасного соціального життя – від культурного та кримінального до духовного.

Г. – процес, тобто розвиток у просторі та часі цілої сукупності характерних змін, що відбуваються у сучасному світі.

Щодо фрагментації, є дві думки (принаймні, які довелося відшукати у наявному матеріалі). Перша – думка, висловлена в Українській дипломатичній енциклопедії:

Фрагментація — процес, за своїм змістом протилежний глобалізації, проявом якого може бути розпад великих геополітичних утворень, дезін­теграція акторів міжнародних, зростання пар­тикуляризму в окремих сферах міжнародних відносин, у структурних та функціональних характеристиках географічних і соціальних підсистем тощо. Категорія Ф. в дослідженнях міжнародних відносин є категорією дуалістичною щодо глобалізації й дозволяє аналітично представити цей феномен як динамічний процес, що породжується діа­лектичним комплексом протиріч, які скла­дають його джерело саморозвитку та відтворю­ють цей процес упродовж історії. Процеси Ф. присутні в міжнародній системі поряд із процесами глобалізації. Домінування однієї з двох тенден­цій на конкретному історичному етапі зумовлює наяв­ність циклічності в розвитку системи міжнародних відносин.

Інша думка: фрагментація – процес, не протилежний глобалізації, а такий, що є його обов’язковою складовою. Після утворення держави племена розпадаються, залишаючи після себе громадян, які напряму підпорядковуються вже новій національній владі. Так само в процесі глобалізації відбувається розпад держав на дрібніші, пізніше – на окремих осіб, які в результаті мають стати громадянами світового співтовариства. (інфа з наших шпор, переклад з російської здійснено за участі Vavelyuk T.A. TRANSLATIONS)))). УВАГА! Якщо в когось є джерело, скажіть, плз, було непогано на іспиті зробити розумний вигляд обличчя і процитувати.

P.S. тільки ніхто не напишіть про Тараса=))))