3. Метод трудового права

Особливості:

• рівність сторін, але підпорядкування працівника

• єдина підстава відносин – трудовий договір

• різноманітність встановлення прав і обов’язків сторін

• специфіка захисту трудових прав – індивідуальні та колективні трудові спори; державний та громадський нагляд; самозахист

• виконання обов’язків працівника забезпечується дисциплінарною та матеріальною відповідальністю

7. Система ТП як галузі права

Загальна:

• принципи правового регулювання

• джерела

• суб’єкти трудового права

• становище профспілок та труд колективів

• поняття, порядок та укладання колективних договорів

• класифікують правові відносини, що виникають із застосування праці

• визначають поняття працевлаштування та його правові форми

Особлива:

• елементи трудових відносин

• порядок виникнення, зміни та припинення труд відносин

• тривалість праці та відпочинку

• види оплати праці

• порядок і строки виплати заробітної плати

• питання внутрішнього трудового розпорядку

• дисциплінарної і матеріальної відповідальності працівників

• визначають здорові та безпечні умови праці

• спеціальні правила щодо охорони праці жінок, неповнолітніх і осіб з пониженою працездатністю

• державні органи по здійсненню нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю

• питання підготовки працівників і підвищення їх кваліфікації

• пільги працівникам, які поєднують роботу з навчанням

• порядок розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів (конфліктів)

9. Конституційні права в сфері праці

Право на працю - означає можливість заробляти собі на життя працею, яку людина сама для себе обирає чи на яку погоджується.

Створення державою умов для зайнятості працездатного населення, рівні можливості громадян у виборі професії, навчання, перепрофілювання і т.д.

Ст.36 – право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.

Ст. 44 - право на страйк для захисту своїх інтересів

ст.45 – право на відпочинок - забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час

ст. 46 – право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом

ст.55 – право на захист прав у суді – оскарження у суді дій чи бездіяльності органів державної влади, ОМС, посадових і службових осіб

12. Загальне і спеціальне законодавство про працю

Застосування принципу єдності й диференціації. Єдність – у загальних нормах, а диференціація – у спеціальних.

Загальні – поширюються на всіх працівників

Спеціальні - на окремі категорії працівників (неповнолітніх; жінок; інвалідів; працівників, зай­нятих на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці; осіб, котрі працюють у районах з особливими природними гео­графічними та геологічними умовами тощо).

Загальне законодавство:

• Конституція (36, 43,44,45,46,55)

• Міжнародно-правові акти: конвенція МОП Про безробіття, Про щорічні оплачувані відпустки; Угода між країнами СНД Про співпрацю у галузі трудової міграції і соціального захисту трудящих мігрантів

• КЗпП

• Закони України

• Постанови ВСУ

• Рішення Європейського суду з прав людини

Диференціація правового регулювання праці до спеціального законодавства проводиться різними правовими способами:

• шляхом включення до загальних законодавчих актів про працю спеціаль­них положень стосовно тільки певної групи працівників (у КЗпП України є окремі глави "Праця жінок", "Праця мо­лоді"),

• прийняття особливих нпа, що по­ширюються тільки на ту або іншу категорію працівників (ПКМУ "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах"; Рекомендації про порядок надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики 1997 р).

• шляхом виключення можливості за­стосування деяких загальних норм законодавства про працю до певних категорій працівників (наприклад, на державних служ­бовців не поширюється норма про заборону звільнення праців­ника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку).

13. Локальні нормативні акти в сфері праці

• колективний договір

• ПВТР

• Штатний розклад

• Положення про оплату праці

• Положення про преміювання / деприміювання

• Положення про винагороду за підсумками роботи за рік

• Графік змінності

• Графік відпусток

• Угода про охорону праці

• Список професій і посад із ненормованим робочим часом і тривалість додаткової відпустки за ненормований робочий день на конкретному підприємстві

• Інші накази роботодавця не індивідуального характеру

Вимоги: повинні пристосовувати загальні норми до умов конкретного виробництва, характеру і профілю підприємства з урахуванням економічного становища останнього; не повинні погіршувати становище працівників порівняно із законами, а також іншими підзаконними нпа.