15. Головні характеристики Вестфальської системи мв

Вестфальська система міжнародних від­носин — система міждержавних відносин у Європі, встановлена після закінчення Тридцятилітньої війни 1618-48 років. Її формування розпочалось на Мюнстерському 1645-48 та Оснабрюцькому 1645-48 міжнародних конгресах і завершилось укла­денням Вестфальського миру 1648 року. Ними було зафіксовано нове співвідношення сил у Європі, у якому провідну роль відігравали великі дер­жави: Франція, Англія, Швеція, Австрія; на другий план відійшли Іспанія та Португалія. Вестфальський мир фактично затвердив розпад Священної Римської імперії німецької нації на 355 самостійних держав. Послаблені були також позиції Османської імперії в європейському балансі сил, не враховувались повною мірою інтереси Московського царства. У В. с. м. в. основною формою політичної орг-ції суспільства стала «держава-нація», а головним принципом міждержавних відносин — засади національного суверенітету. Встановлювались чіткі й стабільні кордони між європейськими країнами, у відносинах між собою вони керувались принципом політичної рівноваги. В. с. м. в. спочатку не мала глобального харак­теру й охоплювала лише Західну та Центральну Європу. Згодом вона інтегрувала Східну Європу, Росію, Середземномор'я, Північну Америку. Упродовж існування В. с. м. в. сформувався євроцентричний світ, провідні європейські міжнародні актори розгор­нули боротьбу за поділ світу, поклавши кінець гло­бальній ізольованості цивілізацій та культур. В. с. м. в. стала першим досвідом систематизації міждержавних відносин, яка базувалась на універ­сальних принципах та мала загальний характер. Деякі засади В. с. м. в. залишились й у Віденській системі міжнародних відносин, Версальсько-Вашингтонській системі міжнародних відносин та Ялтинсько-Потсдамській системі міжна­родних відносин.

Таким чином, сформулювалися основні принципи нових міжнародних відносин:

• Принцип внутрішнього державного суверенітету. Інтереси й воля держави були вищим джерелом влади в суспільстві. Пізніше держава перетворилася у державу-націю. Для зовнішньої політики це означало остаточне утвердження панування raison d'etat.

• Принцип зовнішнього державного суверенітету. Він не дозволяв державам втручатися у справи одна одної, створюючи ілюзію політичної рівності. Звичайно, спроб втручатися у справи сусідів не поменшало, але, починаючи із 1648 p., кожна така спроба привертала увагу всього світового співтовариства, сигналізувала про порушення силової рів­новаги та спонукала інших до активних дій.

• Принцип дії міжнародного права та застосування дипломатії у міжна­родних відносинах. Європейські монархи усвідомили практичну можливість ідей Гоббса, Гроція та інших філософів, які наголошували на важливості обмеження анархії міжнародної системи. Дотримання договорів стало най­важливішим елементом такої практики, а міжнародне право та регулярна дипломатична практика - невід'ємним атрибутом відносин між державами.

Умовна періодизація розвитку Вестфальської міжнародної системи включає три основні етапи:

1648-1714 pp. Змістом першого етапу була переважно боротьба між Францією, Анг­лією та Нідерландами на Заході та консолідація Московського царства на Сході. Підсумком цих процесів стали, відповідно, війна за іспанську спадщину та Утрехтський мир 1713 р. із Раштаттським миром 1714 р., й Північна війна та Ніштадтський мир 1721 р.

1714-1763 pp. Між 1714 та 1763 pp. Вестфальський світовий порядок консолідується та проходить низку серйозних випробувань. Вони пов'язані як із тради­ційною мінливістю співвідношення сил між великими державами, так і з виникненням нового центру сили - королівства Пруссії. Пруссія розташована в центрі Європи, у зв'язку із чим перед нею відкрилися можливості консолідації німецьких територій. Така консолідація підривала ту геополітичнуреальність - послаблену Німеччину - на якій будувалася вся стабіль­ність Вестфальського світу. З цієї причини посилення Пруссії створило тривалий кризовий етап у його еволюції.

1763-1789 pp. Із 1763 до 1789 р. співвідношення сил та сфери політичних інтересів осно­вних гравців кардинально змінюються, у системі виникають нові елемен­ти, хоча принципи силової рівноваги зберігаються. У той же час, підтри­мувати таку рівновагу стає складно. У системі явно проявляється криза її геополітичних основ - центр Європи дедалі більше підпадає під конт­роль сильних держав та консолідується. Посилення Пруссії доповнюєть­ся драматичним занепадом Речі Посполитої та розподілами Польщі у другій половині XVIII ст. Внаслідок цього буферних зон між Росією, Пруссією та Австрією не залишилося.

Двома подіями, що обумовили крах Вестфальської міжнародної системи, стали Війна за незалежність в Америці та Велика французька революція.