- •Аналіз наслідків Першої світової війни з точки зору пере балансування сил на світовій арені.
- •2. Аналіз основних параметрів відносин між Україною та Росією.
- •IV. Новий формат співробітництва (з 2004 р.):
- •Політика
- •2. Економіка
- •3. Аналіз основних проблем еволюції системи міжнародних відносин в повоєнний період.
- •4. Аналіз процесу глобалізації в просторі і часі.
- •5. Антимодернізація та контрмодернізація.
- •6. Вибір шляхів модернізації та культурно-цивілізаційні блоки
- •7. Виміри міжнародного порядку.
- •8. Вплив глобалізації на природу міжнародних відносин.
- •9. Вплив інтеграційних процесів в Європі на систему міжнародних відносин.
- •10. Міжнародні регіони у структуруванні зовнішньої політики України.
- •12. Глобалізація і фрагментація міжнародного середовища.
- •Глобальні проблеми світової політики.
- •14. Глобальні проблеми як фактор посилення взаємозалежності світу.
- •15. Головні характеристики Вестфальської системи мв
- •16. Гомогенність та гетерогенність міжнародних систем
- •17. Держава в постбіполярній системі мв.
- •18. Дефініювання та типологія міжнародних систем.
- •19. Діалектика поліциклічності, полілінійності, стадійності та цивілізаційної унікальності розвитку людства в дослідженні глобальних політичних процесів.
- •20. Ерозія Вестфальської світополітичної моделі світу: причини і прояви.
- •21. Етапи модернізації.
- •22. Етапи розвитку теорії політичної модернізації.
- •23. Етапи та чинники становлення України як суб’єкта мв.
- •25. Зміст категорії глобалізація та її субкатегорій і методологія її використання в дослідженні міжнародних відносин.
- •26. Зміст поняття «система» в науці про міжнародні відносини.
- •27. Ієрархія систем.
- •28. Інтеграційні та дезінтеграційні процеси в сучасному світі.
- •Парадигма дезінтеграції
- •29. Історико-соціологічний підхід до дослідження міжнародних систем.
- •30. Історичні типи міжнародного порядку.
- •31. Історичні форми глобалізації міжнародних відносин.
- •32. Критерії типології міжнародних систем.
- •35. Міжнародний і світовий порядок.
- •36. Місце руху неприєднання в сучасній системі мв.
- •37. Моделі і стратегії глобальних взаємодій.
- •38. Об’єктивні передумови виникнення глобалістики
- •39. Особливості, етапи формування сучасної системи мв.
- •40. Основні характеристики Ялтинсько-потсдамської системи мв
- •41. Основні етапи розвитку системних досліджень мв.
- •Особливості Віденської системи мв.
- •Особливості і закономірності розвитку міжнародних систем.
- •45. Полі і моно полярність в мв.
- •47. Політичний простір глобального світу.
- •46. Політичний час глобального світу
- •48. Потенціал впливу зп України на європейські мв.
- •49. Причини конфліктогенності постбіполярноті системи мв
- •53. Світові цивілізаційні цикли. Групи синхронних цивілізацій.
- •55. Систематизація та класифікація глобальних проблем.
- •56. Системний метод дослідження світових політичних процесів та глобальних змін
- •57. Системний підхід до аналізу мв.
- •58. Системні війни. Аналіз наслідків іі св з точки зору перебалансування сил на світовій арені.
- •59. Стратегічне партнерство в зп України.
- •60. Структура глобальних політичних досліджень
- •61. Структура міжнародних відносин в умовах біполярності
- •62. Сучасні функції ядерної зброї в міжнародних відносинах
- •63. Теоретичні підвалини глобалістики
- •64. Теорії міжнародного середовища
- •65. Теорія міжнародної стратифікації
- •66. Теорія міжнародного порядку
- •67. Типи контролю міжнародних систем.
- •68. Типологія підходів до дослідження міжнародних систем
- •69. Типологія та динаміка локальних цивілізацій
- •70. Типологія, структура та функціональне призначення безпеки.
- •71. Україна в європейському просторі
- •Характеристика етапів розвитку глобалістики.
- •80. Явище міжнародних відносин. Виникнення і еволюція.
Парадигма дезінтеграції
Процесу інтеграції протистоїть процес - дезінтеграції. Розвиток процесів дезінтеграції може бути пояснено за допомогою парадигми «чорних дірок». Стверджується, що після закінчення Холодної війни периферійні тенденції, які були присутні в деяких країнах з більшим ступенем соціально-економічної та культурної неоднорідності, були посилені (наприклад, Югославія, СРСР). Криза політичної влади на національному рівні спричинила боротьбу (раніше приховану) за владу на локальному рівні, а цей процес може тривати як завгодно довго в багатоетнічній державі.
Ще раніше тенденції до «суверенізації» виявились і продовжують спостерігатися в таких країнах, як Туреччина і Ірак (курдська проблема), Франція (проблема Корсики), Великобританія (невирішена проблема Північної Ірландії), Іспанія (проблема баскського сепаратизму).
Таким чином, поряд з формуванням макро-регіонів, у світовій економіці помітна тенденція до виникнення локальних одиниць, або мікро-регіонів, які є продуктами дезінтеграції раніше існуючих утворень.
«Чорні дірки», або навіть загроза їх появи, призводять до розвитку кризи безпеки на регіональному рівні. Приклади цього Югославія в Європі, Шрі-Ланка в Південній Азії, Афганістан, Сомалі та Ефіопія в Східній Африці, Ліван на Близькому Сході, Камбоджа в Південно-Східній Азії, а також Нагорний Карабах і Придністров'я в СНД. Ці кризи в галузі безпеки роблять необхідними створення регіональних інституційних рамок для врегулювання конфліктів, що є першим кроком на шляху формування регіону. Адже якщо не існує ніякої регіональної структури, процес дезінтеграції може тривати, поки «міжнародне співтовариство» або міжнародні організації не вживуть відповідних заходів.
Необхідно також зазначити, що процес регіональної інтеграції йде поряд з процесом глобалізації. Слід сказати, що глобалізацію та регіоналізацію не можна назвати протилежними один одному. Насправді, глобалізація і регіональна інтеграція - це компліментарні, що доповнюють один одного, процеси. Вони протікають одночасно і створюють деякі протиріччя між регіоналізмом і мультилатералізмом в економічних відносинах. Інтеграція та дезінтеграція за Азроянцем
Процес глобалізації припускає існування певного балансу між протилежними тенденціями. До речі кажучи, треба мати на увазі, що на будь-якому етапі історії присутність як інтеграційних, так і дезінтеграційних тенденцій є обов'язковим. Тому ми завжди маємо, як мінімум, дві альтернативні тенденції, співвідношення яких з процесом глобалізації можна передати такою формулою:
G ≈ I + D,
де G - глобалізація, I - інтеграція, D - дезінтеграція.
Якщо брати до уваги весь хід новітньої історії, то можна з впевненістю говорити, що інтеграційні тенденції у своїй сукупності превалюють над дезінтеграційними, хоча в ті чи інші історичні періоди або в ході історичного розвитку окремого суб'єкта можуть переважати і тенденції дезінтеграційні. Більше того, спостереження істориків дають підстави припускати, що весь хід домінування різних тенденцій носить циклічний характер; просто інтегративний за своїм характером крок "вперед" виявляється трохи "ширшим", ніж дезинтегративний крок "назад".