Парадигма дезінтеграції

Процесу інтеграції протистоїть процес - дезінтеграції. Розвиток процесів дезінтеграції може бути пояснено за допомогою парадигми «чорних дірок». Стверджується, що після закінчення Холодної війни периферійні тенденції, які були присутні в деяких країнах з більшим ступенем соціально-економічної та культурної неоднорідності, були посилені (наприклад, Югославія, СРСР). Криза політичної влади на національному рівні спричинила боротьбу (раніше приховану) за владу на локальному рівні, а цей процес може тривати як завгодно довго в багатоетнічній державі.

Ще раніше тенденції до «суверенізації» виявились і продовжують спостерігатися в таких країнах, як Туреччина і Ірак (курдська проблема), Франція (проблема Корсики), Великобританія (невирішена проблема Північної Ірландії), Іспанія (проблема баскського сепаратизму).

Таким чином, поряд з формуванням макро-регіонів, у світовій економіці помітна тенденція до виникнення локальних одиниць, або мікро-регіонів, які є продуктами дезінтеграції раніше існуючих утворень.

«Чорні дірки», або навіть загроза їх появи, призводять до розвитку кризи безпеки на регіональному рівні. Приклади цього Югославія в Європі, Шрі-Ланка в Південній Азії, Афганістан, Сомалі та Ефіопія в Східній Африці, Ліван на Близькому Сході, Камбоджа в Південно-Східній Азії, а також Нагорний Карабах і Придністров'я в СНД. Ці кризи в галузі безпеки роблять необхідними створення регіональних інституційних рамок для врегулювання конфліктів, що є першим кроком на шляху формування регіону. Адже якщо не існує ніякої регіональної структури, процес дезінтеграції може тривати, поки «міжнародне співтовариство» або міжнародні організації не вживуть відповідних заходів.

Необхідно також зазначити, що процес регіональної інтеграції йде поряд з процесом глобалізації. Слід сказати, що глобалізацію та регіоналізацію не можна назвати протилежними один одному. Насправді, глобалізація і регіональна інтеграція - це компліментарні, що доповнюють один одного, процеси. Вони протікають одночасно і створюють деякі протиріччя між регіоналізмом і мультилатералізмом в економічних відносинах. Інтеграція та дезінтеграція за Азроянцем

Процес глобалізації припускає існування певного балансу між протилежними тенденціями. До речі кажучи, треба мати на увазі, що на будь-якому етапі історії присутність як інтеграційних, так і дезінтеграційних тенденцій є обов'язковим. Тому ми завжди маємо, як мінімум, дві альтернативні тенденції, співвідношення яких з процесом глобалізації можна передати такою формулою:

G ≈ I + D,

де G - глобалізація, I - інтеграція, D - дезінтеграція.

Якщо брати до уваги весь хід новітньої історії, то можна з впевненістю говорити, що інтеграційні тенденції у своїй сукупності превалюють над дезінтеграційними, хоча в ті чи інші історичні періоди або в ході історичного розвитку окремого суб'єкта можуть переважати і тенденції дезінтеграційні. Більше того, спостереження істориків дають підстави припускати, що весь хід домінування різних тенденцій носить циклічний характер; просто інтегративний за своїм характером крок "вперед" виявляється трохи "ширшим", ніж дезинтегративний крок "назад".