3. Громада

Під впливом ідейного компонента переселення, що мала передусім релігійний зміст і часто позначалася мотивами ухиляння від політичного тиску на батьківщині, складалися самоврядні громади, члени яких були свідомі „внутрішньої свободи”. Токвіль пише, що „в жодній частині країни принцип свободи не здійснювався так повно й широко, як у штатах Нової Англії”³⁸².

Організаційні форми самоврядування набули характеру засадничих принципів створення законодавства. До них належали: „участь народу в загальних справах, вільне голосування з питань про податки, відповідальність представників влади перед народом, особиста свобода й суд присяжних”. Токвіль наголошує, що всі перелічені принципи сприймалися одностайно і ставали нормами життя в Новій Англії. Поширювалися вони через громади, що утвердилися остаточно вже з 1650-х років. „Громада була тим місцем, яке об’єднувало й міцно зв’язувало людей і де вони могли ... здійснити свої права й виконувати свої обов’язки”³⁸³. Громада обирала посадових осіб, встановлювала місцеві податки, піклувалася про дотримання громадського порядку, утримувала нужденних, піклувалася про освіту й організовувала безпеку. Щодо останнього, то цікавим є те, що, наприклад, у штаті Коннектикут усі громадяни віком понад шістнадцять років були зобов’язані носити зброю. Вже в ХVІІ ст. тут обиралися всі посадові особи виконавчої влади й між ними – губернатор. На відміну від Європи, де політичне життя організовувала центральна влада, в Америці, навпаки, „громада утворилася раніше, ніж округа; округа з’явилася раніше за штат, а штат раніше, ніж уся конфедерація”³⁸⁴.

Отже, найважливішим соціальним чинником підтримки індивідуальної свободи й підтримки демократії в теорії Токвіля є громада, або , в політичному аспекті , громадське самоврядування.

Органи місцевого самоврядування покладали на себе функцію освіти населення. Влада одержала право штрафувати батьків, які не віддавали дітей до школи. Освіта розглядається як вкрай необхідна умова кращого соціального облаштування життя. Освіта необхідна для забезпечення „принципу народовладдя” – наступного важливого чинника, який складається на рівні громади і проймає собою всю політичну систему врядування в Америці.

Токвіль виводить політичні інститути США з громади та системи громад. Громада відповідає природі людини в тому, що як тільки люди збираються разом, громада виникає „нібито сама собою”. Слід пам’ятати, що свобода в громаді не встановлюється спеціальними зусиллями людей, а розвивається стихійно, сама собою і залежить від відповідності громадського життя формам політичного врядування в державі. “Можна твердити, – пише Токвіль, – що жоден з народів Європи не знає, що таке незалежність громади. Між тим саме в громаді полягає сила свободи народу”³⁸⁵. Встановлення громадських інститутів є головним чинником демократизації суспільства і ствердження незалежності народу від свавілля вищої влади. Громадські інститути „відкривають народові шлях до свободи”. З іншого боку, важливо, щоб громадське життя вивершувалося належними громадськими інституціями влади. Інакше політичний режим деспотичної держави проникатиме й до громади, а деспотизм, „загнаний у середину громади”, розкладатиме її й корумпуватиме стосунки.

Через громаду народ здійснює владу безпосередньо. Основною формою урядування громади є рівні вибори посадових осіб, які здійснюють різноманітні функції на місцевому і загальнодержавному рівнях. У США школа для поселення стає неодмінною умовою, закріпленою законодавчо, проте саме громада збирає кошти на будівництво, будує й керує школою. Тут Токвіль бачить разючу відмінність між становищем народів Європи й Америки. У Європі центральний уряд посилає своїх працівників до громад і контролює їх, тоді як в Америці, навпаки, громада використовує своїх посадовців із загальнодержавною метою, і навіть збирачів податків для держави обирає громада.