- •Методичні рекомендації
- •Для викладачів
- •Методические рекомендации
- •Для преподавателей
- •1. Конкретні цілі:
- •2. Базовий рівень підготовки.
- •3. Організація змісту учбового матеріалу.
- •1. Суб'єктивне обстеження пацієнта
- •3. Попередній діагноз
- •4. План обстеження хворого
- •5. Результати лабораторних, клінічних, біохімічних і спеціальних методів дослідження
- •6. Клінічний діагноз.
- •7. Диференціальний діагноз.
- •8. Остаточний діагноз
- •9. Етіологія і патогенез основного захворювання
- •10. Основні принципи лікування
- •11. Щоденник з відображенням динаміки захворювання і корекції лікарських призначень.
- •13. Прогноз захворювання. Реабілітація пацієнта. Рекомендації пацієнтові.
- •14. Результат захворювання
- •4. План і організаційна структура навчального заняття по дисципліні.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3. Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Завдання для самоконтролю:
- •4.7. Розподіл балів, які присвоюються студентам.
- •5. Оцінювання дисципліни.
- •6. Література.
- •Сучасні методи діагностики захворювань снщс. Артроскопія, її можливості в діагностиці та лікуванні захворювань снщс.
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •6. Література.
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •4.План і організаційна структура навчального заняття з дисципліні.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •6. Література.
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •3. Організація змісту учбового матеріалу.
- •4.План і організаційна структура учбового заняття по дисципліні.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором відповіді:
- •4. Завдання для самоконтролю:
- •4.6. Перелік індивідуальних завдань.
- •4.8. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю:
- •6. Література.
- •Диференційна діагностика, лікування, профілактика.
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •3. Організація змісту учбового матеріалу.
- •4.План і організаційна структура учбового заняття по дисципліні.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів
- •3.Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •6. Література:
- •Класифікація, клініка, діагностика, лікування.
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •3. Організація змісту учбового матеріалу.
- •4.План і організаційна структура учбового заняття по дисципліні.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором відповіді:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •6. Література:
- •Синдром больової дисфункції скронево-нижньощелепного суглобу.
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •3. Організація змісту учбового матеріалу.
- •4.План і організаційна структура учбового заняття по дисципліні.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором відповіді:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •4.6. Перелік індивідуальних завдань.
- •4.8. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю (з типової учбової програми).
- •4.9. Перелік практичних завдань і робіт до підсумкового модульного контролю (з типової учбової програми).
- •6. Література:
- •Скронево-нижньощелепного суглобу».
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •3. Організація змісту учбового матеріалу.
- •4.План і організаційна структура учбового заняття по дисципліні.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •4. Завдання для самоконтролю:
- •4.6. Перелік індивідуальних завдань.
- •6. Література:
- •Показання та протипоказання.
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •4.План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •2. Тестові завдання з однією правильною відповіддю:
- •3. Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •6. Література:
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •3. Організація змісту навчального матеріалу.
- •4. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •2. Тестові завдання з однією правильною відповіддю:
- •3.Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •4.8. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю (з типової навчальної програми).
- •4.9. Перелік практичних завдань та робіт до підсумкового модульного контролю.
- •6. Література.
- •Методи заготовки стебла, міграції.
- •1. Конкретні цілі:
- •2. Базовий рівень підготовки.
- •3. Організація змісту навчального матеріалу.
- •4. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •2. Тестові завдання з однією правильною відповіддю:
- •3. Тестові завдання з множинним вибором:
- •4.Задачі для самоконтролю:
- •4.8. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю (з типової навчальної програми).
- •4.9. Перелік практичних завдань та робіт до підсумкового модульного контролю (з типової навчальної програми).
- •6. Література:
- •Вільна пересадка шкіри та слизової оболонки.
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •3. Організація змісту навчального матеріалу.
- •4.План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •6. Література:
- •Спеціальні методи обстеження тематичних хворих.
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •4.План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •4.9. Перелік практичних завдань та робіт:
- •6. Література:
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •4.План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •6. Література:
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •4. План і організаційна структура навчального заняття по дисципліні.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3. Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Завдання для самоконтролю:
- •6. Література:
- •Класифікація, клініка, діагностика, лікування.
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •3. Організація змісту учбового матеріалу.
- •2. Подовження тіла нижньої щелепи.
- •3. Подовження гілки та тіла нижньої щелепи.
- •4. План і організаційна структура навчального заняття по дисципліні.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3. Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Завдання для самоконтролю:
- •6. Література:
- •Методи кісткової пластики і показання до них.
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •4. План і організаційна структура навчального заняття по дисципліні.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3. Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Завдання для самоконтролю:
- •6. Література:
- •Клініка, діагностика, лікування.
- •1.Конкретні цілі:
- •3.Організація змісту навчального матеріалу.
- •4. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3. Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •6. Література:
- •Діагностика, суть методів лікування і показання до них.
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •4. План і організаційна структура навчального заняття по дисципліні.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3. Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Завдання для самоконтролю:
- •6. Література:
- •І деформацій кісток лицевого черепу.
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •4.План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •6. Література:
- •Та деформацій кісток лицевого скелету»
- •1. Конкретні цілі:
- •2. Базовий рівень підготовки.
- •4.План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •6. Література:
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •6. Література:
- •Показання, протипоказання, забезпечення.
- •1. Конкретні цілі:
- •2. Базовий рівень підготовки.
- •3. Організація змісту навчального матеріалу.
- •4. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3. Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •4.6. Перелік індивідуальних завдань.
- •4.8. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю:
- •4.9. Перелік практичних завдань та робіт:
- •6. Література:
- •1. Конкретні цілі:
- •2. Базовий рівень підготовки.
- •3. Організація змісту навчального матеріалу.
- •4. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3. Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •4.6. Перелік індивідуальних завдань.
- •4.8. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю:
- •4.9. Перелік практичних завдань та робіт:
- •6.Література:
- •1.Конкретні цілі:
- •2.Базовий рівень підготовки.
- •4.План і організаційна структура учбового заняття по дисципліні.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором:
- •4.9. Перелік практичних завдань і робіт :
- •6. Література:
- •1. Конкретні цілі:
- •2. Базовый рівень підготовки.
- •3. Организація змісту навчального матеріалу.
- •4. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни
- •3. Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Задачі для самоконтролю.
- •4.6. Перелік індивідуальних завдань.
- •4.8. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю.
- •4.9. Перелік практичних завдань та робіт до підсумкового модульного контролю.
- •6. Література:
- •1.Конкретні цілі:
- •3.Організація змісту навчального матеріалу.
- •4. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3. Тестові завдання з множинним вибором:
- •4. Задачі для самоконтролю:
- •6. Література:
- •1.Конкретні цілі:
- •2. БазоВиЙ ріВень ПіДготовки.
- •3.Організація змісту навчального матеріалу.
- •4. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •3.Тестові завдання з множинним вибором:
- •6. Література:
- •3.Организація змісту навчального материалу.
- •4.План та організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •1. Конкретні цілі:
- •2. Базовий рівень підготовки.
- •3. Організація змісту навчального матеріалу.
- •4. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Види самостійної роботи студентів.
- •4.6. Перелік індивідуальних завдань.
- •4.8. Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю.
- •4.9. Перелік практичних завдань та робіт дивитися методичні рекомендації попередніх тем.
- •6. Література:
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •1. Субъективное обследование пациента
- •3. Предварительный диагноз
- •4. План обследования больного
- •5. Результаты лабораторных, клинических, биохимических и специальных методов исследования
- •6. Клинический диагноз.
- •7. Дифференциальный диагноз.
- •8. Окончательный диагноз
- •9. Этиология и патогенез основного заболевания
- •10. Основные принципы лечения
- •11. Дневник с отображением динамики заболевания и коррекции врачебных назначений.
- •13. Прогноз заболевания. Реабилитация пациента. Рекомендации пациенту.
- •14. Исход заболевания
- •4. План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3. Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •6. Литература.
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •4.План и организационная структура учебного занятия из|с| дисциплины.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3.Тестовые задания|задачи| с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •6. Литература:
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •4.План и организационная структура учебного занятия из|с| дисциплины.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •6. Литература:
- •Этиология, классификация, клиника, диагностика, лечение.
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •3. Организация содержания учебного материала.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов
- •3.Тестовые задания с множественным выбором ответа:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •4.6. Перечень индивидуальных заданий.
- •6. Литература:
- •Клиника, дифференциальная диагностика, лечение, профилактика.
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •3. Организация содержания учебного материала.
- •4.План и организационная структура учебного занятия по дисциплине
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •4.6. Перечень индивидуальных заданий.
- •6. Литература:
- •Классификация, клиника, диагностика, лечение.
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •3. Организация содержания учебного материала.
- •4.План и организационная структура учебного занятия по дисциплине
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3.Тестовые задания с множественным выбором ответа:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •4.6. Перечень индивидуальных заданий.
- •6. Литература:
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •3. Организация содержания учебного материала.
- •4.План и организационная структура учебного занятия по дисциплине
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3.Тестовые задания с множественным выбором ответа:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •4.6. Перечень индивидуальных заданий.
- •6. Литература:
- •И лечения заболеваний височно-нижнечелюстного сустава».
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки
- •3. Организация содержания учебного материала.
- •4.План и организационная структура учебного занятия по дисциплине
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов
- •3.Тестовые задания с множественным выбором ответа:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •4.6. Перечень индивидуальных заданий.
- •6. Литература:
- •Показания и противопоказания.
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •3. Организация содержания учебного материала.
- •2. Приобретенные дефекты и деформации:
- •4.План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •2. Тестовые задания с одним правильным ответом:
- •3. Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •4.8. Перечень теоретических вопросов к итоговому модульному контролю (из типовой учебной программы).
- •4.9. Перечень практических заданий и работ к итоговому модульному контролю.
- •6. Литература.
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовий уровень подготовки.
- •3. Организация содержания учебного материала.
- •4. План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •2. Тестовые задания с одним правильным ответом:
- •3. Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •4.8. Перечень теоретических вопросов к итоговому модульному контролю (из типовой учебной программы).
- •4.9. Перечень практических заданий и работ к итоговому модульному контролю.
- •6. Литература.
- •Методы заготовки стебля, миграции.
- •1. Конкретные цели:
- •2. Базовый уровень подготовки.
- •3. Организация содержания учебного материала.
- •4. План и организационная структура учебного занятия из дисциплины.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •2. Тестовые задания с одним правильным ответом:
- •3. Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •4.8. Перечень теоретических вопросов к итоговому модульному контролю (из типовой учебной программы).
- •4.9. Перечень практических заданий и работ к итоговому модульному кконтролю.
- •6. Литература:
- •Свободная пересадка кожи и слизистой оболочки.
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •3. Организация содержания учебного материала.
- •4.План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3.Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •6. Литература:
- •Специальные методы обследования тематических больных.
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •4.План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3.Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •4.9. Перечень практических заданий и работ:
- •6. Литература:
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •4.План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •6. Литература:
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •3. Организация содержания учебного материала.
- •4. План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3. Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •6. Литература:
- •Клиника, диагностика, лечение.
- •1. Конкретные цели:
- •2. Базовый уровень подготовки.
- •2. Удлинение тела нижней челюсти.
- •4. План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3. Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •6.Литература:
- •Методы костной пластики и показания к их применению.
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •4. План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3. Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •6. Литература:
- •Класификация, клиника, диагностика, лечение.
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •3. Организация содержания учебного материала.
- •4. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •4.6. Перечень индивидуальных заданий.
- •4. План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3. Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •6. Литература:
- •И деформаций костей лицевого черепа.
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •4.План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3.Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •6. Литература:
- •Современные методы хирургического лечения дефектов и деформаций костей лицевого скелета».
- •1. Конкретные цели:
- •2. Базовый уровень подготовки.
- •4.План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •6. Литература:
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3.Тестовые задания|задачи| с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •6. Литература:
- •Показания, противопоказания, обеспечение.
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •4.План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •3.Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •4.9. Перечень практических заданий и работ :
- •6.Литература: Основная литература:
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3.Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •4.9. Перечень практических заданий и работ :
- •6. Литература6
- •1. Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •4.План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3.Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •4.9. Перечень практических заданий и работ:
- •6. Литература:
- •Осложнения эндодонтических вмешательств и их хирургическое лечение.
- •1. Конкретные цели:
- •2. Базовый уровень подготовки.
- •3. Организация содержания учебного материала.
- •4. План организационной структуры учебного занятия по дисциплине
- •3. Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля.
- •4.6. Перечень индивидуальных заданий:
- •4.8. Перечень теоретических вопросов к итоговому модульному контролю.
- •4.9. Перечень практических заданий и работ к итоговому модульному контролю.
- •6. Литература:
- •Невритов челюстно-лицевой области.
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •3.Организация содержания учебного материала.
- •4. План организационной структуры учебного занятия по дисциплине
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3.Тестовые задания с множественным выбором:
- •4. Задачи для самоконтроля:
- •4.6. Перечень индивидуальных заданий:
- •6. Литература:
- •Клиника, лечения, результаты.
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •3.Организация содержания учебного материала.
- •4. План организационной структуры учебного занятия по дисциплине
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •3.Тестовые задания с множественным выбором:
- •6. Литература:
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •3.Организация содержания учебного материала.
- •4План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •1.Конкретные цели:
- •2.Базовый уровень подготовки.
- •4.План и организационная структура учебного занятия по дисциплине.
- •4.5. Виды самостоятельной работы студентов.
- •6. Литература:
3. Подовження гілки та тіла нижньої щелепи.
Поперечну сходинкову або дугоподібну остеотомію виконують у ділянці кута щелепи так, щоб отримати одномоментне подовження гілки і тіла щелепи. При цьому операцію виконують переважно із зовнішньоротового доступу, серединна частина розпилу щелепи має бути в напрямку потрібного її подовження, а остеосинтез фрагментів має забезпечити надійну їх фіксацію.
Площинну остеотомію (за Даль-Понтом) виконують типовим чином, але тіло шелепи перемішують униз-уперед, що забезпечує подовження також і гілки щелепи за умови надійної фіксації фрагментів щелепи.
Надійніша операція — площинна остеотомія щелепи в ділянці кута зі створенням кісткових протиупорів на зовнішній кортикальній пластинці щелепи, що дає змогу надійно фіксувати фрагменти в потрібному положенні лише одним дротяним швом з ефектом компресії.
Максимальна величина переміщення мобільного фрагмента сягає 15—18 мм, що залежить від розмірів щелепи і є достатньою в переважній кількості клінічних випадків для корекції деформації.
Ортодонтичне лікування проводять після всіх реконструктивних операцій на щелепі і починають його через 1—3 міс. після консолідації фрагментів щелепи в новому положенні, нормалізації відкривання рота.
Паліативні операції. До них належать кісткова пластика підборіддя (геліопластика), контурна пластика підборіддя та кутів щелепи, контурна пластика прищелепних тканин.
Геніопластика полягає у нормалізації кісткових контурів лише переднього відділу нижньої щелепи, при цьому положення язика і ширина верхніх дихальних шляхів, об'єм порожнини рота, положення та форма нижньої шелепи, її альвеолярний відросток, міжзубні співвідношення із зубами верхньої щелепи не змінюються. Виконують операцію переважно з внутрішньоротово- го доступу по перехідній складці: після оголення підборіддя проводять остеотомію нижнього відділу підборіддя (інколи з остеоектомією заздалегідь визначеного фрагмента кістки), переміщують мобільний фрагмент вперед (після остеоектомії його переміщують уперед-угору) та фіксують накістковими міні- пластинками або дротяним швом.
Ця операція дозволяє не тільки збільшити, а й зменшити розміри підборіддя, що потрібно при надмірному розвитку щелепи, нормалізувати положення підборіддя встановленням його по середній лінії щелепи, а за недостатністю об'єму кісткової тканини для одномоментної геніопластики, необхідності контролю лікування — виконати її з дистракційним переміщенням фрагмента вперед на потрібну величину тощо (У.Т. Таїров, 1988).
Контурна пластика нижньої щелепи в ділянці підборіддя та кутів щелепи забезпечує зміну тільки зовнішніх контурів щелепи. Виконують її з застосуванням різних матеріалів— твердим або рідким силіконом (Л.А. Брусова,1989), пластмасою, консервованим хрящем тощо. До операції моделюють форму і розміри імплантату, з внутрішньоротового доступу відшаровують від щелепи м'які тканини, вводять імплантат і фіксують його в потрібному положенні, і рану ушивають.
Контурна пластика м'яких прищелепних тканин передбачає збільшення об'єму м'яких тканин біля щелепи за рахунок використання місцевих м'яких тканин, уведення в тканини рідкого силікону, різних гелів, колагену, розмеленого хряща. Але властивості зазначених матеріалів не завжди безпечні для організму, а отриманий результат— не завжди повноцінний і стійкий.
Відкритий прикус
Відкритий прикус може виникати як прояв деформації нижньої щелепи – недорозвинення переднього відділу щелепи, її альвеолярного відростка або викривлення (деформації) тіла щелепи зі зміщенням її переднього відділу вниз.
Причини – гормональні захворювання (рахіт), аномалійна тяга м'язів дна порожнини рота, спадковість.
Класифікація відкритого прикусу:
А. По вертикалі:
й ступінь — деформація фронтального відділу верхньої щелепи— вертикальна щілина між різцями до2 мм;
й ступінь— деформація дистального відділу верхньої щелепи— вертикальна щілина між різцями до3—5 мм;
й ступінь— деформація нижньої щелепи— вертикальна щілина більше5 мм;
й ступінь — деформація обох щелеп.
Б. По довжині: 1-й ступінь — між собою не контактують різці та ікла; 2-й ступінь — не контактують різці, ікла й премоляри; 3-й ступінь — не контактують різці, ікла, премоляри до 16, 26 і до 17, 27 зубів.
Хірургічне лікування передбачає вибір і проведення різних операцій.
Операції на гілці щелепи:
горизонтальна остеотомія гілки щелепи (Костечка): проведення пилки Джиглі через проколи шкіри, горизонтальне перепилювання гілки, зміщення щелепи в нове положення та наступна іммобілізація щелепи на період консолідації фрагментів;
коса клиноподібна остеоектомія (А.А. Лимберг): з підщелепного доступу відкривають зовнішню поверхню гілки щелепи, проводять від вирізки вниз клиноподібне розсічення кістки з наступним видаленням фрагмента гілки, встановленням щелепи в правильне положення та остеосинтез фрагментів.
Операції на тілі щелепи:
Операції на тілі щелепи:
декортикація щелепи в місці її найбільшої деформації, післяопераційне забезпечення вертикальної міжщелепної тяги шинами (Катц);
клиноподібна остеоектомія тіла щелепи в ділянці найбільшої її деформації з остеосинтезом фрагментів та утриманням в досягнутому положенні на період зрощення фрагментів (А.А. Лимберг);
- клиноподібна остеоектомія альвеолярного відростка (після видалення зуба) та пряма поперечна та сходинкова остеотомія тіла щелепи зі збереженням судинно-нервового пучка була запропонована Converse і Shapiro для усунення відкритого прикусу;
- остеотомія, остеоектомія та місцева кісткова пластика автокісткою з внутрішньоротового Виконують із внутрішньоротового доступу з остеосинтезом фрагментів та на- зубною фіксацією.
За наявності відкритого прикусу як компонента одно-, двощелепної деформації виконують одно- або двощелепні коригуючі операції з подальшим ортодонтичним лікуванням. Комплексне хірургічно-оргодонтичне лікування і досягнення функціонально адаптованого прикусу забезпечує тривалий доступу була розроблена Коїе для корекції відкритого прикусу, зумовленого деформацією нижньої щелепи та одномоментної пластики підборіддя;
- остеотомія альвелярного відростка щелепи (Нпііікеп, Т.Н. Бабицкая). позитивний результат.
Макрогенія
Макрогенія - стан двобічного збільшення в розмірах, потовщення та гіперплазії обох або деяких відділів нижньої щелепи. Уперше клінічно проявляється переважно в 15—20 років, після закінчення періоду росту та розвитку кісток лицевого черепа.
Пацієнти скаржаться на косметичний дефект, труднощі під час вживання їжі, психологічні проблеми тощо.
Клінічна картина. Відзначають збільшення нижньої третини обличчя, вистояння підборіддя вперед, порушення прикусу, утруднення вживання їжі тощо. Якшо має місце подовження гілки щелепи зі зміщенням униз зубного ряду нижньої щелепи, то відбудеться вторинне зміщення вниз і зубів верхньої щелепи, лінія змикання зубів також буде розташована нижче.
Диференціювати макрогенію потрібно з деформацією (гіперплазією) суглобової головки нижньої щелепи, яка має переважно однобічний характер, а інші відділи щелепи не зазнають значних викривлень.
Лікування — хірургічне, оскільки є двобічне подовження і гіперплазія всіх відділів нижньої щелепи (інколи — і верхньої щелепи), яке консервативними методами усунути неможливо. Завдання хірургічного лікування:
зменшити вертикальні розміри тіла нижньої щелепи — досягають корекцією, нівелюванням, остеоектомією нижнього краю щелепи на всьому його протязі на величину до 5—10 мм, що зумовлено положенням нижньо- альвеолярного нерва. Виконують це зазвичай з внутрішньоротового доступу;
зменшити горизонтальний розмір тіла та вертикальний розмір гілки нижньої щелепи — досягають виконання операцій у ділянці кута щелепи,
площинної остеотомії з остеоектомією зайвих фрагментів тіла та гілки щелепи. Виконують операцію з внутрішньоротового або, частіше, позаротового доступу через технічну складність.
Як правило, хірургічне лікування здійснюють у два етапи, оскільки одномоментно нормалізувати всі розміри нижньої шелепи є досить складно.
Синдроми І—II зябрових дуг
Синдроми I —II зябрових дуг (напівлицеве недорозвинення, ото- краніостеноз, hemifaciel microsomia, синдром Трічера— Колінза, синдром Франческетті) є групою вроджених синдромів, аномалій тих структур обличчя, які розвиваються на 6—10-му тижні внутрішньоутробного розвитку з екто- і мезодерми І та II зябрових дуг, що проявляється порушеннями формування тканин та органів щелепно-лицевої ділянки.
Численні комбінації природжених аномалій дозволяють з різним ступенем чіткості виділити синдроми І, II, І—II зябрових дуг тощо. Вони можуть бути одно- та двобічними, симетричними або несиметричними.
З І зябрової дуги розвиваються: слухові кісточки, зовнішнє вухо, частково вилична дуга і кістка, з II зябрової дуги — зовнішнє вухо, гілка нижньої щелепи, скронево-нижньошелепний суглоб, з III зябрової дуги — тіло під'язикової кістки, м'язи дна порожнини рота тощо.
Залежно від ступеня клінічної вираженості, тяжкості деформації виділяють такі клінічні форми синдромів:
Абортивна – без помітної деформації обличчя;
Неповна – помірна деформація обличчя;
Повна – різка деформація обличчя;
Тяжка – дуже різка деформація обличчя.
Основні порушення структур та будови щелепно-лицевої ділянки при синдромах I—II зябрових дуг:
- різка асиметрія обличчя внаслідок недорозвинення та аномалій половини лицевого черепа (верхньої та нижньої щелеп, виличної кістки, гілки щелепи, скронево-нижньощелепного суглоба) і м'яких тканин привушно- жувальної ділянці (привушної слинної залози, зовнішнього вуха);
- наявність привушних виростів м'яких тканин; деформація або аплазія вушної раковини, шкіра та м'які тканини є тонкими, зі складками; можливі атрофія та парез м'язів обличчя, піднебіння, язика;
- асиметрія, недорозвинення половини (або всього) обличчя - верхньої та нижньої щелеп, виличної кістки, одно- (двобічна) мікрогенія зі зміщенням підборіддя та кінчика носа в бік недорозвинення, утруднене дихання, викривлення лінії змикання губ, прикус зазвичай адаптований і порушений, ротова щілина викривлена, каріозна хвороба тощо.
На ортопантомограмі чітко виявляється недорозвиток нижньої щелепи, гілка може бути відсутньою, тіло різко звужене, сплощене, вкорочене, закінчується округленням, що нагадує суглобову головку, підборіддя зміщене в бік аномалії. Супутні патології відзначаються у 45 % хворих. Зокрема, у хворих часто відзначають ураження хребта, внутрішніх органів і систем (переважно серцево-судинної системи, травний тракт та ін.), грижі різної локалізації (у 45 % хворих), шо є свідченням патології сполучної тканини, аномалії кінцівок (у З0 % хворих), первинний вроджений переважно Т-імунодефіцит різного ступеня вираженності (оскільки загруднинна залоза розвивається з III зябрової дуги) тошо.
Численність порушень різного рівня, зокрема організменного, тканинного, системного та місцевого рівнів свідчить про необхідність детального обстеження та підготовки до операції, лікування цієї групи хворих за участю багатьох спеціалістів.
Лікування — переважно хірургічне. Перед операцією всім хворим призначають імунокорекцію, зокрема тималін для нормалізації стану Т-системи імунітету, яка завжди різною мірою страждає при цих синдромах, оскільки зяброві дуги участь у розвитку загруднинної залози. Запропоновано призначати тималін за двома типовими схемами:
а схема: 5—20 мг внутрішньом'язово 5—7 днів до операції;
а схема:5—20 мг внутрішньом'язово5—7 днів після операції. Лише обов'язковою імунокорекцією, бажано доопераційною, проводять хірургічне лікування. Вибір методу хірургічного лікування залежить від ступеня деформації, але спочатку нормалізують будову кісток лицевого черепа, а вже потім виконують корекцію м'яких тканин обличчя методами місцевої або контурної пластики.
При абортивній формі синдрому здійснюють незначну корекцію довжини тіла та гілки щелепи (площинною остеотомією в ділянці кута щелепи) або лише ортодонтичне лікування. У разі неповної форми — корекцію довжини тіла та гілки щелепи (площинною остеотомією в ділянці кута щелепи), корекцію форми вушної раковини. При повній формі — потрібна обов'язкова корекція довжини тіла та гілки щелепи (площинною остеотомією в ділянці кута щелепи), хірургічна корекція положення верхньої щелепи, створення вушної раковини з її залишків. При тяжкій — створення гілки шелепи, виличної дуги, скронево-нижньощелепного суглоба, корекція довжини тіла та гілки щелепи, хірургічна корекція положення та розмірів верхньої щелепи, створення вушної раковими, зовнішнього слухового ходу тощо.
Застосовують різні види операцій: вільне або мікросудинне пересадження автологічних або консервованих кісток, площинні та поперечні остеотомії в ділянці тіла і кута шелепи, пластику м'якими тканинами, контурну пластику кісток та м'яких тканин тощо.
Насамперед необхідно відновити нормальну будову кісток лицевого черепа, що забезпечує правильну форму обличчя, правильне положення ока, зубних рядів, прикусу, зменшує дисгармонію обличчя і дає реальне уявлення щодо величини дефіциту м'яких тканин обличчя. На 2-му етапі лікування корегують місцеві м'які тканини.
Ефективними при неповній та повній формах синдрому є, окрім типових площинних остеотомій щелеп, застосування вільних автологічних або консервованих кісткових трансплантатів, реконструктивно-відновні операції на лицевому черепі, зокрема створення гілки щелепи, скронево-нижньощелепного суглоба, виличної дуги. На стопі пацієнта беруть той же авто трансплантат, уводять його в рану, при цьому плесно-фаланговим суглобом формують скронево-нижньощелепний суглоб, а кістками — виличну дугу та гілку щелепи. Після фіксації трансплантата і накладання мікросудинних ана- стомозів рану ушивають (В.О. Маланчук, Н.Ф. Дрюк, Ю.С.Лисайчук, 1989). Цей метод також можна виконувати у варіанті вільного пересадження трансплантата.
Паліативні операціїз контурної пластики кісток лицевого черепа і м'яких тканин обличчя можуть забезпечити лише приблизну нормалізацію зовнішніх контурів деформованої зони, шо не дає, як правило, ані повного, ані тривалого результатів лікування. У тканини вводять різні гелі, імплантати із силікону, коралу, гідроксиапатиту тощо. До того ж, враховуючи ризики, пов'язані із наявністю у хворих первинного вродженного імунодефіциту різного ступеня вираженості, паліативні операції є більш ризикованими в плані розвитку можливих запальних ускладнень після введення в тканини сторонніх тіл- імплантатів, можливого розвитку інших небажаних процесів (особливо після введення рідкого силікону та різних гелів).
Однобічні деформації нижньої щелепи
Проявляються в період росту лицевого черепа та мають типові клінічні ознаки, зокрема у вигляді напівщелепного (Н. Obwegesser): 1) подовження (збільшення розмірів половини щелепи в довжину); 2) гіперплазії (збільшення кісткової маси щелепи, її потовщення у вертикальному напрямку); 3) подовження і гіперплазії (поєднання обох зазначених компонентів).
Причини виникнення деформації є стандартними — травма щелепи, обличчя в період розвитку щелепи тощо.
Клінічна картина: на фоні нормально розвиненої, у нормальному положенні здорової половини нижньої щелепи інша її половина є збільшеною у розмірах, тіло щелепи зміщено вниз. Може бути також, що подовжена половина нижньої щелепи зміщує здорову половину у свій бік, чим викривлює обличчя, у тому числі і середню його зону. Прикус зазвичай є адаптованим.
Якщо зубний ряд унаслідок подовження гілки шелепи змістився вниз, то верхня шелепа може відповісти на це локальним збільшенням свого альвеолярного відростка і зміщенням верхніх зубів униз, і тоді таку деформацію потрібно розцінювати як двощелепну.
Рентгенографічно — на ортопантомограмі обидві половини нижньої щелепи значно відрізняються за розмірами по довжині та ширині, структури суглоба не порушені, розміри суглобового відростка можуть бути збільшеними відповідно та пропорційно до збільшення розмірів усієї половини щелепи. Причини виникнення деформації є стандартними — травма щелепи, обличчя в період розвитку щелепи тощо.
Клінічна картина: на фоні нормально розвиненої, у нормальному положенні здорової половини нижньої щелепи інша її половина є збільшеною у розмірах, тіло щелепи зміщено вниз. Може бути також, що подовжена половина нижньої щелепи зміщує здорову половину у свій бік, чим викривлює обличчя, у тому числі і середню його зону. Прикус зазвичай є адаптованим.
Якщо зубний ряд унаслідок подовження гілки шелепи змістився вниз, то верхня шелепа може відповісти на це локальним збільшенням свого альвеолярного відростка і зміщенням верхніх зубів униз, і тоді таку деформацію потрібно розцінювати як двощелепну.
Рентгенографічно — на ортопантомограмі обидві половини нижньої щелепи значно відрізняються за розмірами по довжині та ширині, структури суглоба не порушені, розміри суглобового відростка можуть бути збільшеними відповідно та пропорційно до збільшення розмірів усієї половини щелепи.
Лікування полягає у вкороченні гілки та тіла щелепи, зменшенні об'єму (товщини) кістки, збереженні нормального прикусу або його корекції, що досягають хірургічним методом.
Для вкорочення тіла щелепи застосовують:
поперечну остеотомію з остеоектомією нижньої щелепи в ділянці її подовження: операцію виконують із внутрішньо- або позаротового доступів, висікають фрагмент щелепи потрібної довжини поперечними розрізами, зіставляють та фіксують фрагменти в правильному положенні;
комбіновану остеотомію з остеоектомією: у ділянці альвеолярного відростка виконують поперечну остеотомію та остеоектомію, а в межах тіла щелепи — площинну остеотомію з остеоектомією. В іншому ця операція не відрізняється від попередньої.
Для вкорочення гілки щелепи застосовують:
радикальну реконструкцію: І етап операції — сегментарна остеотомія та остеоектомія альвеолярного відростка верхньої щелепи в ділянці його гіперплазії (феномен Попова—Годона) для звільнення місця нижній щелепі та її переміщення вгору після вкорочення гілки щелепи; II етап операції - площинна остеотомія або остеоектомія в ділянці кута шелепи зі зміщенням тіла щелепи вгору. Після мобілізації фрагментів зайві ділянки щелепи (по нижньому краю кута щелепи та внутрішній поверхні гілки вище лінії горизонтальної остеотомії) видаляють, фіксують фрагменти нижньої щелепи в новому положенні будь-яким методом остеосинтезу та рану ушивають;
паліативну операцію — корекція лише нижньощелепного краю, кута та зовнішньої поверхні кістки на боці подовження гілки шелепи на можливу величину, зазвичай до нижньощелепного каналу. Бажаний доступ- внутріш- ньоротовий.
Для вкорочення тіла та гілки шелепи застосовують:
радикальну реконструкцію щелепи. І етап операції — типова сегментарна остеотомія та остеоектомія альвеолярного відростка верхньої щелепи в ділянці його гіперплазії (феномен Попова—Годона) для звільнення місця нижній щелепі та її переміщення вгору після вкорочення гілки щелепи; II етап операції — площинна остеотомія та остеоектомія в ділянці кута щелепи зі зміщенням тіла щелепи назад і вгору. Після мобілізації фрагментів зайві ділянки щелепи (по нижньому, задньому краю кута щелепи та внутрішній поверхні гілки вище лінії горизонтальної остеотомії) видаляють, фіксують фрагменти нижньої щелепи у новому положенні будь-яким методом остеосинтезу та рану ушивають. Можлива додаткова корекція зовнішньої поверхні нижньої щелепи;
паліативну операцію — корекція лише нижньощелепного краю та кута щелепи на боці подовження тіла та гілки. Додатково інколи виконують корекцію підборіддя з внутрішньоротового доступу.
Деформації підборіддя
Деформації підборіддя бувають як симптом при деформаціях щелеп або як ізольована деформація тільки підборіддя при збереженні правильного прикусу та зубних рядів щелеп нормальних розмірів, правильної їх форми, місця розташування та співвідношення між собою.
Деформації підборіддя виникають унаслідок таких же впливів на організм, як і деформації щелеп. Практично завжди є двобічними, відзначають збільшення (гіперплазію) або зменшення розмірів підборіддя. Деформації є також симетричними або несиметричними, а за напрямком розвитку кістки: у горизонтальному напрямку або в горизонтальному та вертикальному напрямках.
Клінічні прояви деформації залежать від ступеня недорозвинення цього відділу щелепи та стану нижньої та верхньої щелепи. Ізольоване збіль- шення-зменшення підборіддя має чіткі ознаки — зміна зовнішніх розмірів підборіддя, що точно видно на бічних телерентгенограмах черепа. По цих самих бічних телерентгенограмах планують бажаний контур обличчя, лінії розпилу кісток, напрям та ступінь переміщення підборіддя в нормальне положення, відповідний спосіб фіксації фрагментів.
Варіанти корекції підборіддя (геніопластики) численні. Серед них найуживанішими видами є ті, які виконують переважно із внутрішньоротового доступу:
Нівелювання підборіддя — зменшення товщини кістки підборіддя на 3-5 мм, тобто, до внутрішньої кортикальної пластинки щелепи. Показання: незначні збільшення розмірів підборіддя — на величину зазначеного можливого його зменшення. Видалення зайвої кістки виконують бором або пилкою, при цьому фіксація нижньої щелепи не потрібна.
Остеотомія і горизонтальне переміщення підборіддя назад — можливе на величину до10—15 мм з наступним остеосинтезом.
Остеотомія, остеоектомія, переміщення фрагмента назад і догори —переміщення назад — до 10—15 мм, переміщення вверх — до 5—10 мм, що залежить від ступеня гіперплазії підборіддя, можливо із заповненням кісткового діастазу вільним кістковим автотрансплантатом (вільний фрагмент підборіддя, що виник після остеоектомії).
Переміщення підборіддя вперед — є показане при мікрогенії, переміщення вперед— до10—15 мм з подальшим остеосинтезом.
Переміщення підборіддя вперед і вниз — використовують при мікрогенії, водночас між мобільним фрагментом підборіддя та тілом щелепи вводять кістковий автотрансплантат, взятий поруч із місцем пластики. Після ос- теосинтезу під час ушивання м'яких тканин можливий дефіцит слизової оболонки, що вимагатиме проведення додаткових оперативних прийомів для повного закриття зони реконструйованої кістки.
Переміщення підборіддя в бік, до середньої лінії застосовують як паліативну операцію за неможпивості виконати радикальну операцію з нормалізації форми та положення всієї нижньої щелепи (її тіла та гілки) — можливе переміщення підборіддя в потрібний бік може сягати 10—15 мм.
Переміщення підборіддя в бік та вперед-назад — також застосовують при несиметричних деформаціях нижньої щелепи.
Дистракційне переміщення підборіддя вперед — є доцільним гіри малих об'ємах кісткової тканини, необхідності контролювати результат лікування.
Усі зазначені операції потрібно виконувати без порушення з'єднання остеотомованого підборіддя з м'язами дна порожнини рота, які живлять цей трансплантат. Під час переміщення підборіддя в нове положення бажано зіставляти кортикальні пластинки між собою, а остеосингез фрагментів має бути виконаним із використанням їх зовнішньої та внутрішньої кортикальних пластинок.
Паліативні корекції форми (збільшення) підборіддя, або його контурну пластику проводять з використанням імплантатів із силікону; корала, гелів, гідроксиапатиту та інших матеріалів, які вводять із внутрішньоротових доступів та фіксують до кістки або окістя.