Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
препод.doc
Скачиваний:
527
Добавлен:
06.03.2016
Размер:
12.24 Mб
Скачать

3. Попередній діагноз

ставиться на підставі скарг пацієнта (перерахувати основні скарги), даних анамнезу захворювання, анамнезу життя (якщо їх враховують при постановці діагнозу), даних об'єктивного обстеження (описати основні симптоми захворювання).

4. План обстеження хворого

1. Лабораторні обстеження

- клінічний аналіз крові;

- клінічний аналіз сечі;

- аналіз крові на антитіла до ВІЛ, Нвs – антиген, гепатитів, КСР;

- аналіз сечі на цукор (добовий діурез);

- біохімічний аналіз крові;

- кислотно-лужна рівновага;

- показники згортання крові і фібринолізу;

- аналіз крові на цукор;

- біохімічний аналіз сечі;

- група крові і резус-чинник;

- аналіз калу;

- імунограма;

- кількісний і якісний склад ротової рідини і

слини.

2. Інструментальні дослідження:

- рентгенологічне дослідження:

  • внутрішньоротова рентгенографія зубів, альвеолярних відростків, піднебінних відростків, органів дна порожнини рота;

  • позаротова рентгенографія нижньої і верхньої щелеп, виличних, піднебінних, лобної, носових, скроневих кісток і кісток основи черепа, придаткових пазух носа, скронево-нижньощелепного суглоба, великих слинних залоз. Проекції – пряма, напіваксіальна, аксіальна, коса контактна, тангенціальна.

  • рентгенографія з контрастуванням (сіалографія, синусографія, фістулографія), комп'ютерна томографія;

- електроодонтометрія;

- естезіометрія;

- реографія;

- полярографія;

- ехоостеометрія;

- люмінесцентна діагностика;

- електроміографія;

- визначення біоелектричних і електрохімічних

потенціалів в порожнині рота;

- радіоізотопні дослідження.

3. Морфологічні дослідження:

- цитологічн ий метод (відбитки, перебитки, зішкреби, пункційний

матеріал);

- гістологічний метод ( аспіраційна, пункційна, інцізійная

біопсія).

  1. Бактеріологічне дослідження (визначення виду збудника, його вірулентності, чутливості до антибіотиків).

  2. Імунобіологічні й алергологічні дослідження.

5. Результати лабораторних, клінічних, біохімічних і спеціальних методів дослідження

Результати додаткових методів обстеження наводяться в історії хвороби згідно з планом обстеження з обов'язковою вказівкою дати проведення обстеження.

6. Клінічний діагноз.

На підставі скарг, даних анамнезу захворювання і анамнезу життя пацієнта, даних об'єктивного обстеження, результатів додаткових методів обстеження встановлюють клінічний діагноз з указанням основного захворювання і ускладнень, супроводжуючих захворювання.

Указуються тільки ті дані, які відображають етіологію, патогенез, клінічну картину основного захворювання, його ускладнення й супутні захворювання.

7. Диференціальний діагноз.

Диференціальний діагноз встановлюється на підставі порівняння конкретної клінічної картини з низки схожих абстрактних хвороб з метою ідентифікації з однією з них і виключенням інших. Порівняння повинне проводитися по певних правилах:

- загальна орієнтовна оцінка клінічної картини захворювання у пацієнта;

- визначення класу хвороб, до якого це захворювання належить;

- визначення провідного симптому або синдрому в клінічній картині захворювання у конкретного пацієнта;

- визначення всіх нозологічних форм, у яких є цей симптом або синдром;

- порівняння з позицій динамічного розвитку всіх ознак конкретної клінічної картини з ознаками абстрактної клінічної картини послідовно з кожним з передбачуваних захворювань;

- виключення всіх видів хвороби, окрім найбільш вірогідної в даному конкретному випадку.

Виключення проводиться на підставі одного з принципів диференціації:

- принцип істотної розбіжності;

- принцип виключення через протилежність;

- принцип розбіжності ознак.

При диференціальній діагностиці проводять позасиндромну й внутришньосиндромну діагностику.

Позасиндромна диференціальна діагностика проводиться з основними групами патологічних процесів щелепно-лицевої локалізації – природженою патологією, дистрофічними порушеннями, пухлинами і пухлиноподібними захворюваннями, травмами м'яких тканин і кісток лицевого скелета, запальними процесами. Порівняння схожих ознак захворювання починають з групи захворювань, що мають найменш схожі симптоми із захворюванням у пацієнта.

Внутрішньосиндромна диференціальна діагностика проводиться в середині групи однотипних патологічних процесів з окремими схожими по етіології, патогенезу і клінічній картині захворюваннями. Порівняння подібних ознак можна проводити двома методами – порівнювати паралельно окремі симптоми передбачуваного захворювання і симптоми захворювання пацієнта, дійшовши до остаточного виключення або підтвердження захворювання, потім визначити відмінні ознаки і також виключити передбачуване захворювання або поставити остаточний діагноз.