12.4. Внутрішньобудівельний транспорт

Внутрішньобудівельний транспорт переміщує вантажі в межах території будівельного майданчика і служить для зв’язку споруджуваних об’єктів з об’єктами виробничої бази, з селищем будівельників, з окремими будівельними майданчиками. В якості внутрішньобудівельного транспорту використовується автомобільний, залізнодорожній, водний і спеціальні види транспорту (конвеєрний, підвісні канатні дороги, пневматичний транспорт).

Автомобільний транспорт. Автомобільний транспорт в гідротехнічному будівництві набув найбільшого поширення і є одним із найважливіших елементів технологічного процесу. Широке застосування автомобільного транспорту пояснюється його високою маневреністю, гнучкістю транспортних схем, можливістю переміщення вантажів по дорогах в складних топографічних умовах, швидкістю доставки вантажів до місць споживання. Об’єм автотранспортних перевезень на гідротехнічних будівництвах складає близько 65–75% об’єму всіх перевезень, а об’єми внутрішньо-майданчикових автотранспортних перевезень досягають 90%. Наприклад, в період піку робіт на будівництві Токтогульської ГЕС при річному об’ємі всіх перевезень близько 10 млн. т автомобільним транспортом було перевезено 9,2 млн. т, на будівництві Чиркейської ГЕС при загальному об’ємі перевезень 7 млн. т/год автотранспортом перевозилося близько 6,5 млн. т/год. При будівництві гідровузлів з кам’яно-земляними дамбами об’єми автотранспортних перевезень збільшуються у декілька разів: на будівництві Нурекської ГЕС при загальному об’ємі перевезень 24 млн. т/год автомобільним транспортом перевозилися більше 22 млн. т/год, при будівництві Чарвакської ГЕС — відповідно 19 і 17,5 млн. т/год і так далі.

Залежно від виду вантажів, що перевозяться, умов і відстаней перевезення застосовують наступні транспортні засоби: для перевезення штучних вантажів — бортові автомобілі типу ГАЗ, ЗІЛ, КРАЗ, УРАЛ, КАМАЗ вантажопідйомністю від 2,5 до 12 т; для перевезення вантажів навалом — автосамоскиди вантажопідйомністю до 27 і навіть до 40 т; для перевезення рідких і в’язких вантажів, сипких (цемент), — автоцистерни вантажопідйомністю до 20–24 т; для перевезення великогабаритних і довгомірних вантажів — автопоїзда із змінними причепами, трейлери, автомобілі-тягачі вантажопідйомністю до 45т.

Необхідне число працюючих автомобілів може бути визначене по формулі:

N₀ = Qt / qt_p, (12.1)

де Q – кількість вантажів, що перевозиться за розрахунковий час роботи автотранспорту, т;

t_p — розрахунковий час роботи автотранспорту, год;

q — корисне навантаження одного автомобіля, т;

t — тривалість рейсу автомашини у вантажному і зворотному напрямах, включаючи час під завантаження і вивантаження, год.

Загальна кількість автотранспортних засобів для перевезень усередині будівельних майданчиків визначається підсумовуванням всіх автомобілів, потрібних для перевезення різних видів вантажів.

Потреба автомобілів для певного технологічного процесу (подачі бетону в блоки бетонування, доставки ґрунту на карти відсипання дамби, відкатки породи при проходці тунелів і т. п.) визначається заданими інтенсивністю робіт або продуктивністю провідного механізму в технологічному процесі: на земляно-скельних роботах — це продуктивність екскаватора; на бетонних роботах — необхідна інтенсивність укладання бетону в блоки бетонування; число автомобілів, потрібних для окремого технологічного процесу, може бути визначене за формулою:

N_T = Qt_цk / q, (12.2)

де Q — інтенсивність подачі (відвезення) матеріалу, м³/год;

t_ц — тривалість рейсу (циклу) автомобіля, год;

q — об’єм матеріалу, що перевозиться за один рейс, м³;

k — коефіцієнт втрат часу по організаційних і іншим причинам, приймається рівним 1,1 –1,15.

Загальне число автомобілів для внутрішньобудівельних перевезень можна визначити по формулі:

N_заг = (∑N₀ + ∑N_T)k₀/k_в, (12.3)

де k₀ — коефіцієнт, що враховує спеціальний і легковий транспорт, зазвичай приймається рівним 1,15–1,25;

k_в — коефіцієнт виходу автотранспорту, приймається рівним 0,62–0,65.

Іноді, особливо на першому етапі будівництва, для перевезення вантажів використовується тракторний транспорт. Перевезення вантажів за допомогою тракторів проводиться на причепах: колісних і гусеничних, а в зимовий час на санях або листах сталі. Переваги тракторів мають здатність переміщатися по бездоріжжю, здійснювати складні маневри з поворотом практично на одному місці. Недоліки — невисока швидкість і невеликі відстані перевезень.

Залізничний транспорт. Залізничний транспорт в гідротехнічному будівництві використовується головним чином для доставки вантажів на будівельний майданчик від зовнішніх постачальників. Для внутрішньобудівельних перевезень залізничний транспорт має обмежене застосування, хоча на ряду будівництв (Каховська і Кременчуцька ГЕС) він був основним; з його допомогою здійснювалася подача бетону, арматури, опалубки, металевих конструкцій до місць виробництва робіт, доставка нерудних матеріалів з місцевих кар’єрів, подача технологічного устаткування до місця монтажу.

Серйозним недоліком залізничного транспорту є складність трасування шляхів із-за обмежень в допустимих радіусах і ухилах. У зв’язку з цим гідровузли, розташовані в гірських районах або на значному видаленні від залізничних станцій, не мають залізничного зв’язку і для прийому вантажів, що поступають в адресу будівництва, на найближчих залізничних станціях організовуються перевалочні бази, і подальша подача вантажів проводиться автотранспортом.

Організація подачі і обробка вагонів по під’їзних залізничних шляхах від залізничних станцій МНС до будівельного майданчика гідровузла, як правило, здійснюється локомотивами МПС, усередині-будівельні перевезення – локомотивами будівництва.

Тип рухомого складу на будівництві вибирається головним чином залежно від виду вантажів і об’єму вантажопотоків. Для перевезення масових вантажів з місцевих кар’єрів і підприємств будівельної індустрії зазвичай застосовують вертушки, складених з думпкарів, піввагонів або відкритих платформ. Для перевезення устаткування, лісу, металу, різних конструкцій використовуються відкриті платформи. У критих вагонах перевозять вантажі, що вимагають захисту від атмосферних опадів. Цемент і рідини перевозять в цистернах, важке устаткування — на багатоосьових транспортерах.

Як тягові засоби застосовують тепловози, мотовози і електровози. Тип локомотива для перевезень усередині будівництва вибирають, виходячи з розрахункової маси складу і керівного ухилу, а при значних відстанях перевезень враховують і швидкість руху. Для під’їзних і частково внутрішньобудівельних робіт тип локомотива вибирають у зв’язку з роботою транспорту на магістральних лініях.

Число вагонів або платформ, необхідне для подачі вантажів від станцій МПС, може бути визначене за формулою:

N_в = Q_дібt / 24q_в, (12.4)

де Q_діб — добовий вантажообіг, т;

t — час обороту складу, год;

q_в — корисність вагонів, т.

Для технічного обслуговування рухомого складу, якщо він є власністю будівництва, на будівельному майданчику.

Водний транспорт. Практично кожне гідротехнічне будівництво має в своєму розпорядженні власні плавучі засоби, забезпечуючи внутрішньобудівельні водні перевезення. Для зовнішніх перевезень на судноплавних річках найчастіше використовується флот існуючого річкового пароплавства.

Рис.12.8. Маятникова поромна переправа.

1 – причальний пандус; 2 – поплавок маятникового троса; 3 – анкер; 4 – маятниковий трос; 5 – пором вантажопідйомністю 200 т; 6 – тяговий трос; 7 – понтон вантажопідйомністю 150 т; 8 – лебідка тягового тросу вантажопідйомністю 5 т; 9 – майданчик для людей; 10 – лебідка для вантажів; 11 – майданчик для обслуговування механізмів; 13 – дизельна електростанція ЛЕС-60; 14 – лебідка тягова вантажопідйомністю 12,5 т.

Водний транспорт використовується для перевезення вантажів і людей, для підводного відсипання матеріалу в тіло дамби, за відсутності мостового переходу — для зв’язку між берегами. Особливо широко водний транспорт використовується для доставки місцевих будівельних матеріалів з кар’єрів.

Наприклад, доставка заповнювачів для бетону і фільтрових матеріалів на будівництві Каховської ГЕС здійснювалася по Дніпру із Запорізького гранітного кар’єру.

Експлуатація засобів плавучого транспорту на будівельних майданчиках ГЕС зазвичай здійснюється спеціальними службами — гідротехнічними відділеннями.

Для здійснення вантажо-розвантажувальних операцій споруджують берегові причали. Найбільш поширеними типами тимчасових причальних пристроїв є плавучі причали у вигляді поставлених на прикіл барж або судів, по технічному стану знятих з рейсів. На цих судах встановлюються відповідні засоби механізації (крани, транспортери), що подають вантажі на берегові склади. Плавучі причали з’єднуються з берегом дерев’яними естакадами.

Коли берег складений міцними породами, що не дозволяють влаштування пальового причалу, встановлюють ряжеві причали, що є ряжевою стінкою, заповненою піском або каменем. Іноді застосовують причальні влаштування у вигляді набережних стінок, виконаних із залізобетонних, елементів.

Для зв’язку берегів часто застосовують поромні переправи. Пором зазвичай є декількома сполученими між собою понтонами або баржею, де закріплена вантажна платформа. На несудохідних річках пересування порома зазвичай здійснюється за допомогою троса, закріпленого кінцями на протилежних берегах (мал. 12.8). На великих судноплавних річках застосовують самохідні пороми, що буксируються катером або самохідні баржі-майданчики. На поромах перевозять людей, автомашини, будівельні машини і механізми.

Конвеєрний транспорт. Конвеєрний транспорт характеризується високою продуктивністю, та низькою собівартістю транспортування, можливістю повної автоматизації транспортних процесів. Стрічкові конвеєри використовуються в основному для транспортування дрібних сипких матеріалів: піску, гравію, щебеню, іноді бетонній суміші. Останніми роками стрічкові конвеєри з шириною стрічки до 2 м почали застосовуватися при зведенні дамб з ґрунтових матеріалів для транспортування ґрунтів, що відсипаються.

Продуктивність крупних стрічкових конвеєрних ліній, побудованих останніми роками, досягає 10–15 тис. т/год, дальність транспортування матеріалу до 15–20 км., швидкість руху стрічки 2,5–5 м/с. Стрічкові конвеєри при температурі зовнішнього повітря від –10 до +30°С зазвичай влаштовують відкритими, при інших режимах захищають металевими або пластмасовими кожухами, а іноді споруджують опалювальні галереї.

Підвісні канатні дороги. Вони знаходять найбільше застосування при складному рельєфі, їх робота мало залежить від кліматичних, топографічних і інженерно-геологічних умов і не вимагає великої кількості обслуговуючого персоналу. Канатні дороги використовують для транспортування каменя, піску, гравію і щебеню; вони забезпечують доставку матеріалів по найкоротшій трасі, не вимагають будівництва мостів, естакад, практично не вимагають смуги відчуження, є вельми економічними.

Трубопровідний транспорт. У гідротехнічному будівництві використовується гідравлічний і пневматичний трубопровідний транспорт. При гідравлічному транспорті переміщення матеріалу по трубах здійснюється потоком води. Забір матеріалу в одних випадках проводиться землесосними установками, в інших — за допомогою спеціальних пристроїв — шлюзових апаратів. Застосування шлюзових апаратів гідротранспорту різних матеріалів на будівництві ГЕС показало, що цей метод дозволяє транспортувати не тільки піщані матеріали, але і піщано-гравелисті, гравелисті і навіть крупно-уламкові. Пневматичний транспорт застосовується для транспорту цементу, гіпсу, мінерального порошку і тому подібне. Переміщення здійснюється по трубах потоком стислого повітря.