11.7.2. Застосування мобільного обладнання

В якості навантажувального, навантажувально-транспортного й допоміжного обладнання — ефективні одноковшеві навантажувачі на пневмоколесному ходу. При відносно невеликій продуктивності й відстанях транспортування, до 150 м це устаткування в ряді випадків успішно заміняє одноковшеві екскаватори, що працюють разом із самоскидами.

Технологічні схеми застосування одноковшевих навантажувачів на пневмоколесном ходу в основному наступні:

1. Навантажувач (виїмка й навантаження ґрунту) — самоскид. Схема пересування навантажувачів у вибої при використанні їх в якості основного виямко-навантажувального обладнання залежить, у першу чергу, від їхніх конструктивних особливостей. Схема застосовується при можливості подачі самоскидів безпосередньо у вибій.

2. Навантажувач (виїмка, транспортування й навантаження ґрунту) — самоскид. Ця схема застосовується в тих випадках, коли через стиснуті умови неможливо подати самоскид безпосередньо у вибій.

3. Навантажувач — мостовий кран. Схема використання в умовах реконструкції цехів при відстані транспортування більше 150 м, а також при менших відстанях, якщо не можна використати навантажувач як транспортний засіб (загромадженість цеху обладнанням, конструкціями й ін.).

Навантажувач подає ґрунт у спеціальні ємності — бадді (наприклад, використаний кузов самоскида), які потім транспортуються мостовим краном до місця розвантаження (перевантаження) ґрунту. Ефективність навантажувачів і мостових кранів різко зростає при використанні двох ємностей, коли одна завантажується навантажувачем, а друга транспортується краном.

4. Навантажувач — відвал. Схема використається як при утворенні тимчасового відвала, так і при зворотному засипанні пазух котловану й траншей. В останньому випадку навантажувач можна застосовувати в сполученні з ущільнюючими механізмами (вібротрамбуючими плитами, мікробульдозерами й т.п.).

11.7.3. Санітарно-гігієнічні заходи (фізико-хімічні методи очищення)

Очищенню підлягають технологічні і вентиляційні викиди, забруднені твердими дисперсними частинками і газоподібними сполуками.

Найбільш крупнотонажні продукти очищення газів – кіптява, золи виносу сухого і вологого видалення — широко використовуються при приготуванні композиційних матеріалів.

Так кіптява є наповнювачем капілярних композитів технічного вуглецю як додаток у асфальтобетони для уповільнення швидкості їх старіння, золи виносу волого видалення — як наповнювачі у асфальтобетони у якості мінерального порошку, а сухого видалення — як добавки у цементи або використовуються самостійно як слабкі гідравлічні в’яжучі для закріплення грунтів.

Стічні води, їх знешкодження, водопостачання населення пов’язане з використанням води для промислових цілей, пиття і комунально-побутових потреб. При використанні води населенням більша частина її після використання повертається в мережу у вигляді стічних вод (побутове обслуговування, поливання вулиць, зелених насаджень, протипожежні заходи та ін.). При цьому безповоротно втрачається 20 % води (випаровування і т.п.). Господарсько-побутові (комунальні) стічні води складають близько 20 % усього обсягу стоків, які потрапляють у поверхневі водойми (70–80 % припадає на промисловість). При цьому для господарсько-побутових стоків характерне постійне нарощування їх обсягу обумовлене зростанням чисельності населення, збільшенням водоспоживанням, покращенням санітарно-гігієнічних умов життя людей.

Побутові стоки особливо небезпечні, вони, через наявність великої кількості бактерій, можуть стати причиною виникнення інфекційних захворювань.

Таблиця 11.7

Речовини	Забрудненість, л/доб.
Зважені речовини	6,5
Азот солей	8
Фосфати, у тому числі миючих засобів	3,3 1,6
Хлориди	9
Окислюваність киснем	5–7

Методи очищення стічних вод, які використовуються у нас і за кордоном, можна поділити на 2 групи: очищення у штучних умовах (очисні споруди, устаткування) і в природних умовах (у біологічних ставках, полях фільтрації). Існують 3 основні типи очищення споруд: локальні, заводські і міські. Ступінь очищення промислових стічних вод коливається від 60 до 90%. До складу осадів входять такі елементи, як азот, фосфат, калій, кальцій, магній та багато інших, які використовуються в якості органо-мінеральних добрив.

Необхідно розрізняти два типи рідких відходів: відходи виробництва і відходи споживання. Перші частіше підлягають складуванню в поверхневих сховищах, похованню у глибинні горизонти, підземні пустоти, скиданню у глибинні частини морів і океанів, термічному знешкодженню і похованню у наземних резервуарах.

Використання твердих відходів очищення стічних вод залежить, від їх типу. Але беззаперечною умовою їх утилізації є видалення з них особливо токсичних біологічно стійких з’єднань, наприклад, важких металів (для цього використовуються локальні очисні споруди).

Більш перспективним є обезводнення зброджених у метантенках осадів з їх наступною термічною обробкою. Хімічний склад створеного при цьому сухого залишку, залежить від стоків, які переробляються.

Відходи виробництва будівельних матеріалів, випуск мінеральних будівельних матеріалів до 2010 року, досягне до 5 млрд. т, а видобуток мінеральної сировини до 10 млрд. т, що призведе до створення 8–9 млрд. і відходів промисловості. При цьому відсіви (відходи) кам’яно-щебеневих виробництв становлять, %: для вивержених порід — 15–20 %, для осадочних — 25–30 %. У цих відходах вміщується 50–60% піску, 20–30 % мілкого щебеня з розміром зерен 2,5–5 мм, 0–15 % пилу (розмір часток менше 0,1 мм).

Кожний мільйон кубічних метрів видобутої мінеральної сировини покриває відходами 15–20 га земної поверхні (таким чином за рік 15–20 тис. га).

Найбільш часто використовують металургійні шлаки, так при виплавлені чавуну і сталі створюється майже 1 т шлаку та 1 т металу. Металургійні шлаки використовують у якості наповнювачів у цементній промисловості і при виготовлені асфальтобетону.

Силікати магнію за орієнтованими розрахунками на гірничо-збагачувальних комбінатах нашої країни накопичилось майже 1 млрд. т. Їх можна використовувати для отримання крупного і дрібного заповнювача щільних бетонів, цегли, в’яжучих речовин.

Апатито-нефелінові шлами, це сировина для виробництва глинозему, цементу, соди. Апатито-нефелінові породи використовуються для вироблення фосфорних добрив. Нефеліновий шлам використовується для вироблення нефелінового цементу як слабоактивне в’яжуче.

Для виробництва алюмінію використовуються, як основна сировина, боксити, які вміщують до 50% оксиду алюмінію. Фосфорні шлаки створюються у процесі виробництва жовтого фосфору.

У теперішній час 40% електроенергії, яка виробляється у нашій країні, припадає на долю теплових електростанцій що спалюють тверде паливо (буре і кам’яне вугілля, торф, горючі сланці) у результаті чого утворюється шлаки і золи. Ці продукти використовуються в якості заповнювачів у бетонах, асфальтобетонах і ін.

Охорона земель. Земля, як природний ресурс, відіграє суттєву роль в житті людини, виконуючи ряд функцій. Земля виступає як засіб виробництва і джерело продовольства, носій соціальних інтересів та екологічних умов життя населення і, на кінець, як територія, просторовий базис та об’єкт господарської діяльності людей.

Таблиця 11.8

Метод очищення	Суть методу
Механічний	Видобування із стічних вод грубо-дисперсних, нерозчинних домішок органічних і неорганічних речовин шляхом відстоювання, проціджування, фільтрації, центрифугування. Для цих цілей використовуються: сита, пісковловлювачі, відстійники, центрифуги, гідроциклони.
Хімічний, фізико-хімічний	Видобування із стічних вод тонкодисперсних і розчинних домішок неорганічних і важкоокислювальних біохімічними методами органічних речовин шляхом їх осаджування, руйнування хімічними речовинами або комбінацією хімічного і фізичного впливу.
Біохімічний	Метод оснований на здатності деяких видів мікроорганізмів використовувати для харчування органічні речовини, які вміщуються у стічних водах (кислоти, білки, вуглеводи та ін.). Очищення проводиться у змішувачах аеротенках з розосерджуваним випуском стічних вод на біофільтрах з природним або штучним подаванням повітря.

Земельні ресурси в Україні формують 95% продовольчого фонду та 75 % товарів споживання. Частка земельних ресурсів у складі продуктивних сил складає понад 40 %, тому їм приділяється особливо велика увага.

У відповідності до напрямів використання, згідно з Земельним Кодексом України, всі землі діляться на 7 категорій:

1. Землі сільськогосподарського призначення.

2. Землі населених пунктів.

3. Землі промисловості, зв’язку, оборони та іншого призначення.

4. Землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історикокультурного призначення.

5. Землі лісового фонду.

6. Землі водного фонду.

7. Землі запасу.

Згідно із Земельним Кодексом України, при вилученні родючих ділянок земель під будівництво, необхідно проводити роботи по селективному зрізанню та зберіганню родючого шару ґрунту для подальшого його використання та рекультивації порушених ділянок.

Згідно з Правилами охорони земель забороняється використання території житлових кварталів: під тимчасові звалища будівельного сміття; під тимчасове зберігання побутових і харчових відходів; для організації мийки машин, необладнаних майданчиків; для організації відкритих складів хімічних речовин, отрутохімікатів, добрив, сипучих будівельних матеріалів; використання для благоустрою житлової зони осадів очисних споруд, ґрунтових сумішей без погодження з органами санітарного нагляду.

Землі, які використовуються як шляхи сполучення, і землі транспорту класифікуються так: автомобільні магістралі різної категорії, внутрішньо- квартальні проїзди, зони відкритих автостоянок і парковки автомобілів, території АЗС, колективних гаражів; міжрайонні простори, зони відчуження від міста залізничних магістралей у межах міста; території міста, на які здійснюють вплив аеропорти, авіатранспорт, морські порти.

При влаштуванні доріг, стоянок, об’єктів по обслуговуванню транспорту необхідно дотримуватись таких вимог: не допускати забруднення ґрунту нафтопродуктами; локалізувати (видалити) прибиранням ґрунтові забруднення; не забруднювати ґрунт території продуктами перевезень; не скидати сніг з доріг на території придорожніх зелених зон, скверів і садів міста; використовувати екологічні технології в боротьбі з ожеледдю; не скидати у водойми забруднені дощові води з транспортних земель без попереднього очищення.

Для економії землі в містах використовують підземні простори (для будівництва тунелів, переходів, підприємств сфер обслуговування — складів, баз, гаражів, магазинів, кінотеатрів і т. д.), заглиблення будівель, мілководні шельфи моря.

Виробники використовують заходи щодо охорони праці навколишнього природного середовища до яких відносять наступні заходи:

• містобудівельні заходи, спрямовані на екологічно раціональне розміщення населених міст транспортних мереж;

• вибір екологічно чистих матеріалів;

• застосування маловідходних і безвідходних виробничих процесів;

• будівництво і експлуатація очисних споруд;

• рекультивація земель;

• заходи щодо боротьби з ерозією і забрудненням ґрунтів;

• заходи щодо охорони вод, надр;

• заходи щодо охорони і відтворення флори і фауни і т.п.