1. Загальні відомості про будівлі і виробництво будівельно-монтажних робіт

1.1. Класифікація будівель і споруд

У будівництві спорудами прийнято називати все, що штучно зведене людською працею для задоволення виробничих і соціально-побутових потреб людей. Різноманітні за видами споруди умовно поділяються на будівлі і інженерні споруди.

Будівництво — наземні споруди, що містять внутрішній простір, призначений і пристосований для проживання, виробничої та іншої діяльності людей, охоплює нове будівництво, реконструкцію, ремонт, реставрацію будинків і споруд.

Нове будівництво — виконується за вперше розробленим проектом при зведенні будинків і споруд.

Реконструкція — це переобладнання чи перебудова будинків і споруд для використання їх за новим призначенням або поліпшення їхнього планування.

Ремонт — це часткове або повне оновлення будинків і споруд з заміною несучих елементів без порушень первісного проекту.

Реставрація — це укріплення чи відбудова пошкоджених пам’яток історії з метою повернути їхній первісний вигляд.

Багато споруд не призначено для життєвої діяльності людей. Такі наземні і підземні спорудження називають інженерними, наприклад, мости, тунелі, шляхи, резервуари, щогли, греблі, водозабірні споруди, димарі тощо.

Усі будівлі залежно від їх призначення поділяються на цивільні і виробничі.

До цивільних відносяться житлові (квартирні будинки, котеджі, готелі, гуртожитки) і громадські (клуби, школи, лікарні, театри, магазини, санаторії, спортивні будівлі і споруди, дитячі дошкільні установи та ін.) будівлі.

Виробничі будівлі діляться на промислові і сільськогосподарські.

Промислові будівлі служать для розміщення машин, механізмів і різного устаткування, а також для складування матеріалів. Це виробничі корпуси і цехи заводів, фабрик і шахт, депо, компресорні, котельні, електростанції, гаражі, промислові і транспортні склади і т. д.

Сільськогосподарські будівлі — це обслуговуючі для потреб сільського господарства, які призначені для утримання тварин, зберігання сільськогосподарської продукції, добрив і тощо, наприклад, корівники, пташники, теплиці, овоче- і зерносховища, ветеринарні лікарні.

Усі будівлі і споруди, що будуються, бувають постійні (капітальні) і тимчасові.

Постійні будівлі призначені для постійного проживання людей і випуску продукції, а тимчасові — для обслуговування будівельного виробництва та створення умов для робітників і інженерно-технічних працівників на певний період. Тимчасові будівлі споруджуються тільки на період будівництва.

За матеріалом стін розрізняють будівлі кам’яні, цегляні, дерев’яні, бетонні, залізобетонні і металеві, а за способом зведення — монолітні і повнозбірні.

Поверхом називається частина будівлі, обмежена знизу підлогою, а зверху — перекриттям або покриттям. По поверховості будівлі можуть бути одноповерховими, малоповерховими (до трьох поверхів), багатоповерховими (до дев’яти поверхів), підвищеної поверховості (10–20 поверхів), висотними (більше 20 поверхів) і змішаної поверховості. Залежно від розташування розрізняють наземні, підземні, цокольні і мансардні (горищні) поверхи.

До наземних відносяться поверхи, підлога яких розташована не нижче за планувальну відмітку землі, підземні розташовані нижче планувальної відмітки. Цокольним вважається поверх, у якого підлога заглиблена нижче за поверхню землі, але не більше ніж на половину висоти приміщення (вважаючи від підлоги до стелі). Мансардним називається поверх, розташований в межах горища.

Існує поняття технічного поверху, де розміщують інженерне устаткування і прокладають різні комунікації. Знаходиться він під будівлею, над верхніми поверхами будівлі, в одному або декількох середніх поверхах висотної будівлі.

До будівель і споруд пред’являються такі вимоги: функціональна або технологічна (для споруд) доцільність, міцність, стійкість, капітальність, економічність і архітектурна виразність.

Функціональна доцільність будівлі полягає в повній відповідності її своєму призначенню.

Міцність і стійкість будівлі залежить від правильного вибору його конструктивної схеми і міцності з’єднань (спряжень) конструктивних деталей та елементів, забезпечуючи протидію діючим на будівлю різним постійним і тимчасовим навантаженням. Жорсткість будівлі забезпечується постановкою в’язів і створенням діафрагм жорсткості.

Капітальність будівель залежить від їх довговічності і вогнестійкості.

Довговічність будівлі — це здатність її зберігати у часі задані експлуатаційні якості, а також міцність і стійкість. Житлові будинки за довговічністю розділені на п’ять груп: I — термін служби 150 років; II — 125 років; III — менше 100 років; IV — не менше 50 і V — не менше 30 років. Ці терміни встановлені з урахуванням фізичного і «морального» зносу будівель.

Ступінь вогнестійкості залежить від займистості будівлі (важко-спалима, неспалима і спалима) і межі вогнестійкості його основних конструкцій. Межа вогнестійкості будівельних матеріалів і конструкцій характеризується часом (у годинах) опору їх вогню і високим температурам. Нормами встановлено п’ять ступенів вогнестійкості, причому I ступінь відповідає підвищеній вогнестійкості, V — найменшій.

До І і II ступеня відносяться кам’яні будівлі із стінами, що не спалюються, опорами, перекриттями і перегородками; у кам’яних будівлях III ступеня вогнестійкості стіни і опори не спалюються, а перекриття і перегородки (дерев’яні оштукатурені) — важкоспалимі; до IV ступеня відносяться дерев’яні будівлі із захищеними від займання конструкціями; до V — дерев’яні неоштукатурені будівлі.

Виходячи з протипожежних вимог будівлі IV і V ступенів вогнестійкості повинні мати один або два поверхи. Вогнестійкість будівель підвищується шляхом ділення його протипожежними перешкодами на частини. Так, в цегляних будівлях робляться глухі цегляні стіни, а в кінотеатрах — спеціальні екрани для запобігання поширенню вогню. На випадок виникнення пожежі у будівлях для евакуації людей передбачається не менше двох евакуаційних виходів.

Класифікація будівель і споруд за ступенями довговічності та вогнестійкості наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1