1.8. Способи виконання робіт

У практиці будівництва існують такі способи виконання робіт: господарський, підрядний і змішаний.

При господарському способі будівельно-монтажні роботи виконуються силами і засобами діючих підприємств і організацій, що здійснюють капітальне будівництво.

Цим способом виконують роботи відділи (управління) капітального будівництва, що мають у своєму підпорядкуванні лінійний персонал (начальник ділянки, виконроб, майстер).

Господарському способу властиві такі недоліки: тимчасові будівельні кадри, відсутність умов і можливості підвищення їх кваліфікації; незацікавленість у вдосконаленні технології і організації будівництва, оскільки для підприємства (організації) це не основна діяльність; велика питома вага ручних робіт; відсутність умов для розвитку індустріалізації. Позитивною якістю цього способу є велика оперативність в управлінні, дуже необхідна для виконання поточних будівельно-монтажних робіт в умовах діючого підприємства (часткова реконструкція, ремонти, заміна технологічного устаткування тощо).

Основний спосіб будівництва (понад 80%) — підрядний, при якому постійно діючі підрядні господарські будівельно-монтажні організації (приватне підприємство, товариства різного типу та ін.) здійснюють будівництво за договорами підряду із замовниками, переймаючи на себе зобов’язання своїми силами і засобами виконати у встановленому обсязі і в строк роботи на об’єкті підряду. Для виконання спеціальних робіт генпідрядчик домовляється з субпідрядними організаціями.

Підрядний спосіб має великі переваги перед господарським способом виконання робіт. Відбувається концентрація будівельних кадрів і техніка, ширше використовується накопичений досвід. Відмінною рисою способу є введення внутрішньовідомчого підряду, при якому міністерство або відомство виступає одночасно і замовником, і підрядником. Це спрощує організацію будівництва, дозволяє прискорити вирішення багатьох питань із його здійснення, піднімає оперативність керівництва без ускладнення господарських зв’язків підрядників і замовників.

Змішаний спосіб будівництва здійснюється тоді, коли окремі види робіт виконують за прямим договором підрядної організації, а частину робіт виконують власними силами.

1.9. Індустріалізація будівництва

Основною рисою і основою технічного прогресу в сучасному будівництві є його індустріалізація.

Під індустріалізацією будівництва потрібно розуміти комплексно-механізований процес зведення будівель і споруд, вироблених потоково і ритмічно впродовж року, при максимальній збірці уніфікованих конструкцій, масовому заводському виробництві уніфікованих деталей, конструкцій, об’ємних блоків і вузлів. Індустріалізація полягає в наближенні будівельного виробництва до великосерійного і масового заводського виробництва.

Найважливіші елементи індустріалізації будівництва — це максимальна збірність конструкцій заводського виготовлення; комплексна механізація і автоматизація будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних і інших важких та трудомістких робіт; застосування потокових методів будівництва; наукової організації праці.

Підвищення рівня збірності досягається за рахунок застосування типових проектів, що передбачають уніфікацію і типізацію об’ємно-планувальних рішень, а також за рахунок укрупнення конструкцій в монтажні вузли і блоки.

Основу сучасних монтажних робіт складає повнозбірне будівництво. Широкий розвиток збірності і підвищення заводської готовності збірних елементів призводять до відносного збільшення на будівельному майданчику об’ємів монтажних робіт і до зменшення об’ємів бетонних, кам’яних і обробних робіт.

Неодмінною умовою подальшої індустріалізації будівництва є широке застосування і якнайповніше використання засобів механізації та автоматизації будівничо-монтажних робіт.

Розрізняють дві стадії механізації — часткову і комплексну. При частковій механізації за допомогою машин виконуються лише окремі будівельні процеси, а при комплексній механізації важкі і трудомісткі процеси повністю здійснюються за допомогою комплекту машин, механізмів або установок, правильно підібраних і пов’язаних між собою за основними параметрами.

Завершальною стадією механізації будівництва є автоматизація виробничих процесів, яка розвивається в таких напрямах: автоматизація процесів управління будівельними машинами і механізованими установками на будівельних майданчиках; автоматизація виробничих процесів на підприємствах; автоматизація обліку роботи будівельних машин; автоматичний контроль за якістю робіт і забезпечення їх безпеки.

Будівництво будь-якого об’єкту або групи об’єктів може бути організоване одним з наступних методів: послідовним, паралельним і потоковим.

Послідовний метод припускає зведення кожної наступної будівлі (споруди) услід за закінченням попередньої. Паралельний метод передбачає будівництво усіх будівель (споруд) одночасно. Потоковий метод припускає послідовне безперервне і рівномірне виконання однорідних процесів на різних об’єктах і паралельне виконання різнорідних процесів на кожному об’єкті в певній технологічній послідовності. Потоковий метод будівництва забезпечує рівномірність виконання робіт в суворій технологічній послідовності і повніше поєднання їх в часі і просторі; постійне навантаження і підвищення майстерності робітників; високі і стійкі темпи будівництва; рівномірне використання машин і усіх ресурсів, що в результаті сприяє своєчасному введенню об’єктів в експлуатацію. Потоком у будівництві називають метод організації, що забезпечує безперервну і рівномірну роботу трудових колективів незмінного складу і відповідно стабільне використання матеріально-енергетичних ресурсів.

Переваги потокового будівництва особливо очевидні на прикладі роботи товариств різного типу, які зазвичай ведуть будівництво житлових будівель двома потоками: монтажний потік веде монтаж збірних залізобетонних елементів, санітарно-технічні, електротехнічні та столярні роботи, а обробний потік — покрівельні, облицювальні і малярні роботи.

При такій організації виробництва функціонують приватні, спеціалізовані, об’єктні і комплексні потоки.

Приватний потік — це елементарний будівельний потік, що представляє собою один або декілька будівельних процесів, які виконуються одним колективом (бригадою, ланкою) на декількох ділянках, захватках.

Спеціалізований потік — це сукупність технологічно пов’язаних приватних потоків, спільною продукцією яких є або конструктивний елемент будівлі (несучий каркас, великопанельні стіни і перекриття і т. п.), або окремий вид робіт (кладка стін, покрівельні і т. п.). Ці потоки виконують спеціалізовані або комплексні бригади.

Об’єктний потік — сукупність технологічно і організаційно пов’язаних спеціалізованих потоків, спільною продукцією яких є будівлі (споруди) або групи однорідних об’єктів (житловий будинок, проліт промислового корпусу, мережі зовнішніх комунікацій тощо).

Комплексний потік — група організаційно пов’язаних об’єктних потоків, об’єднаних загальною продукцією у вигляді комплексу будов промислового підприємства або будівлі і споруди житлового масиву.

Зміст потокового методу полягає в тому, що будівельні бригади або ланки різних професій включаються в роботу на захватках послідовно (одна за одною) через визначені проміжки часу, кроки потоку.

Будь-який будівельний процес протікає на визначеному робочому місці — просторі, в межах якого переміщаються робітники і машини, що беруть участь у виконанні будівельного процесу, і розташовуються необхідні для цього матеріали, устаткування, пристосування, інструменти і сама продукція. Цей простір також потрібний для раціонального і безпечного виконання робіт.

Для своєчасної підготовки робочих місць на початок зміни і безперебійного забезпечення робітників матеріалами і напівфабрикатами робота допоміжних виробництв та обслуговуючих господарств (вузли бетонних розчинів, склади і т. д.) починається з деяким випередженням початку роботи будівельних ділянок. В деяких випадках організовуються додаткові вечірні і нічні зміни для підготовки і забезпечення достатнього фронту робіт та завезення матеріалів і конструкцій.

Фронтом роботи називається частина об’єкту, що відводиться бригаді (ланці) робітників для безперебійної роботи впродовж тривалого часу (не менше півзміни) з урахуванням можливого перевиконання норм.

Ділянка — це участок, що відводиться ланці для виконання змінного завдання. Сума ділянок дорівнює фронту робіт.

Захватка — це частина будівлі, де об’єми робіт виконуються бригадою постійного складу з певним ритмом, що забезпечує потокову організацію будівництва об’єкту в цілому. Розміри захваток призначають з таким розрахунком, щоб тривалість виконання окремих процесів на захватці була не менше, ніж одна зміна, а число захваток відповідало архітектурно-планувальним і конструктивним рішенням будівлі (споруди).

Наприклад, якщо ведуть кладку стін шестисекційного житлового будинку, то будівлю в плані розбивають на дві (три) захватки. При незмінному складі бригади захватки по трудомісткості формуються однаковими для кожної бригади. Якщо на першій захватці ведуть цегляну кладку, то одночасно тут не можна встановлювати підмостки для кладки наступного ярусу, монтувати перегородки тощо. Ці роботи паралельно з цегляною кладкою виконуються на наступній захватці.

Технологічно або організаційно будівля по висоті поділяються на яруси. Ярусом називається зона, в межах якої зводиться частина будівлі (споруди) з одного робочого місця. Висота ярусу приймається з розрахунку створення робітникові високопродуктивної роботи. Наприклад, при цегляній кладці висота ярусу складає 1.. 1,2 м (виходячи з умов високої продуктивності праці робітника-муляра).

Важлива умова потокового будівництва — розбиття будівель і споруд на ділянки, яруси, захватки і групи захваток. Бригади спеціалізованих робітників незмінного складу, відповідно оснащені машинами, інструментом і пристосуваннями, виконують по черзі роботи на усіх захватках, переміщуючись з однієї на іншу по затвердженому графіку. Кожна бригада, закінчуючи роботи на відведеній їй захватці, надає таким чином фронт робіт суміжній бригаді.

За останні роки у будівництві широке розповсюдження отримала робота з розвитку і впровадження наукової організації праці (НОП).

НОП — така організація праці, яка, ґрунтуючись на досягненнях науки і передового досвіду, дозволяє якнайкраще з’єднати техніку і людей в єдиному виробничому процесі, забезпечити ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, створює умови для безперервного підвищення продуктивності праці, сприяє збереженню здоров’я людини, поступовому перетворенню праці в першу життєву потребу.