4.7.2. Інженерна підготовка майданчика

Інженерна підготовка будівельного майданчика — складова частина сучасного будівельного виробництва, необхідна для успішного виконання основних будівельних робіт. Вона включає роботи з інженерної підготовки території і інженерному устаткуванні будівельних майданчиків.

Переносять існуючі підземні комунікації (каналізацію, водопровід, газопровід і ін.) і надземні мережі (лінії електропередач, зв’язки), які не будуть задіяні на період зведення об’єкту.

Проводять зниження рівня грунтових або відведення поверхневих вод шляхом пристроїв дренажів, каналів або тимчасовий водовідлив. Приймають заходи, що запобігають попаданню поверхневих вод в котловани будівель, що будуються, або споруд. Захищають територію від розмиву або затоплення (намивання грунту, греблі, обвалування).

Виконують вертикальне планування території для забезпечення відведення зливових вод і створення умов для забудови і руху транспорту. При вертикальному плануванні ділянок, використовуваних в подальшому під зелені насадження (сквери, парки), зберігають грунтовий покрив і влаштовують відведення зливових вод шляхом організації тимчасових стоків. В деяких випадках здійснюють стабілізацію грунтів обвальної зони за допомогою їх термічної обробки.

Влаштовують тимчасові або постійні інженерні комунікації (водопровід, каналізацію, енергопостачання, телефонну і радіозв’язок). На закільцеваних водопроводах встановлюють пожежні гідранти для гасіння пожеж.

Для безперебійної доставки вантажів на будівельний майданчик влаштовують постійні або тимчасові під’їзні дороги (автомобільні, залізничні). Тимчасові автодороги бувають з одностороннім (ширина проїжджої частини 3,5 м) і двостороннім рухом (проїжджа частина 6,0 м).

Обладнуються тимчасові розвантажувальні майданчики і майданчики для зберігання матеріалів, забезпечується освітлення території.

Здійснюють будівництво і монтаж споруд і механізованих установок виробничого призначення (стенди укрупненої збірки конструкцій, установки для приготування бетонних або розчинів сумішей, арматурні, зварювальні і механічні майстерні, будівельні лабораторії, штукатурні і малярні станції і т.п.). Ці об’єкти розміщують на будівельному майданчику до початку будівельно-монтажних робіт у відповідності з проектом виробництва робіт.

Вантажопідйомні механізми і крани перед початком роботи підлягають огляду і випробуванню.

Для створення умов безпечного ведення робіт на місцевості всі небезпечні зони дороги, під’їздів, підходів, монтажні зони і зони переміщення габаритів вантажу позначають спеціальними орієнтирами, плакатами, світловими сигналами. Місця проходів до будівлі через монтажну зону забезпечують навісами.

Тепло та парпри неможливості використання постійних котелень на будівельних майданчиках отримують від пересувних установок. Трубопроводи в залежності від умов виробництва можуть розташовуватися під землею або на поверхні з відповідною теплоізоляцією. Газ постачають зазвичай в стислому або рідкому стані в балонах з газороздаточних станцій. До нагрівальних або сушильних агрегатів газ подають по гумових шлангах. Балони з газом зберігають в дерев’яних коробках.

Водовідлив і штучне пониження рівня ґрунтових вод проводять в затопленому водою котловані, бо ведення будівельних робіт, де присутні вологість або вода, неможливе. Інколи з технічних або економічних причин захист котлована не проводиться, а ґрунтові води в міру їх прибуття видаляють, використовуючи метод так званого відкритого водовідливу, коли ґрунтові води просочуються через відкоси та дно котлована. Як правило, відкритий водовідлив застосовується при розробці котлована в скальних, уламкових, валунних, галькових і гравійних ґрунтах. Значно складніше його влаштувати в пісках і супісках, бо під дією фільтруючої води руйнуються відкоси і розпушується ґрунт в основі котлована. Основна сфера застосування відкритого водовідливу це влаштування вузьких, малої глибини траншей. Інколи такий водовідлив застосовується в поєднанні з ін’єкційними методами влаштування водонепроникних завіс, наприклад бітумізацією, заморожуванням ґрунту, опускними колодязями. Якщо за умовами робіт просочування води через стінки і дно котловану не допускається, а воду, яка знаходиться в порах ґрунту, в ділянці майбутньої виїмки необхідно видалити, то застосовують водовідлив за допомогою водознижувальних установок: легких голкофільтрових водопонижуючих свердловин з глибинними помпами; електроосушування. В табл. 1.2.1 наводяться рекомендації по вибору системи водовідливу і водопониження, а в табл. 1.2.2 — рекомендації по вибору протифільтраційних завіс.

Кріплення бокових стінок котлованів і траншей виконують у ґрунтах з похилими і прямовисними стінками в залежності від розмірів і форми споруди, умов виконання робіт, виду і стану ґрунтів. У ґрунтах природної вологості, при відсутності ґрунтових вод прямовисне розміщення стінок (без кріплень) допускається при глибині: в насипних піщаних і гравійних ґрунтах — 1 м; в супіщаних і суглинистих ґрунтах — 1,25 м; в глинистих — 1,5 м; в щільних ґрунтах — 2 м. При ритті глибоких виїмок без кріплень необхідно обов’язково влаштувати відкоси, крутизна яких регламентується ДБН. Крім цих обмежень, щоб не допустити обрушення ґрунтових мас через втрати зв’язності між частками ґрунту під дією власної ваги машин необхідно витримувати допустимі відстані від краю основи відкосу по горизонталі до екскаватора.

Територію будівельного майданчика захищають інвентарною дерев’яною огорожею, а в місцях інтенсивного пішохідного руху влаштовують захисні козирки.