5. "Спільний ринок" — Європейський Союз

У 50-х роках в більшості європейських держав були роз-

винуті індустріальні господарства, їхній розвиток відзначав-

ся динамічністю і стабільністю. Швидкі темпи економічного

зростання доповнюються початком органічної інтеграції в

єдиний західноєвропейський економічний простір. Органі-

заційне оформлення цей процес отримав ще у 1951 р. Саме

тоді у Парижі (Паризька угода) було створено Європейське

об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). До нього ввійшли ФРН,

Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Ця між-

народна організація об'єднала кам'яновугільну, залізорудну,

металургійну галузі промисловості і контролювала 60% ви-

плавлення сталі, 50% видобутку кам'яного вугілля в Західній

Європі.

Важливим кроком в інтеграційному процесі було підпи-

сання Римського договору про створення Європейського Еко-

номічного Співтовариства (ЄЕС). Договір підписали у 1957 р.

шість перелічених вище західноєвропейських країн. Мета

Співтовариства — створити "спільний ринок", забезпечити

рівномірний розвиток, стабільність і добробут населення у

Західній Європі. Для цього передбачалося ліквідувати митні

бар'єри і обмеження для ввозу і вивозу товарів, капіталів, спри-

яти пересуванню людей. Договір передбачав також проведен-

ня єдиної торговельної політики стосовно третіх країн, усу-

нення перепон для руху капіталів Європейського інвестицій-

ного банку і т. ін. Фундаментом існування і розвитку Співто-

мали оути вільна торгівля і конкуренція. Євроатом,

створений у тому ж році, мав координувати розвиток атомної

енергетики. У 1958 р. були утворені вищий виконавчий, за-

конодавчий та консультативний органи ЄЕС, відповідно: Комі-

сія, Рада Міністрів та Європарламент. Бюджет Співтовариства

формувався з внесків його членів.

Створення ЄЕС свідчило про подолання антагоністичного

протистояння у Європі між індустріальними країнами, перш

за все між ФРН і Францією. Вже у наступні десятиліття ста-

ли очевидними і незаперечними позитивні результати євро-

пейської інтеграції. З 1 липня 1968 року було запроваджено

єдиний тариф на ввезення товарів з третіх країн. Успішно

проводилася єдина сільськогосподарська політика. З 1 січня

1993 Р. Функціонує єдиний внутрішній ринок Співтовариства,

відмінена решта обмежень щодо руху товарів, послуг, капіталів

та людей. Введені єдині стандарти на багато видів продукції.

У листопаді 1993 р. вступив в силу Маастрихтський договір,

згідно з яким до кінця десятиріччя Європейське Співтовари-

ство мало перетворитись у валютний, економічний і політичний

Європейський Союз з єдиними зовнішньою політикою, грома-

дянством та валютою. 1 січня 1999 р. на єдину валюту — євро

перейшли 11 держав ЄС. Протягом кількох років євро буде

засобом безготівкового розрахунку поряд з національними

валютами. У деяких країнах цінники вже зараз подвійні. З

2002 Р. З'являться і готівкові євро.

На сучасному етапі до Європейського Союзу входить 15

країн. У 1973 р. до нього вступили Великобританія, Ірландія,

Данія, що посилило роль і значення організації. У 1981 р. в

ЄС вступила Греція, у 1986 — Іспанія і Португалія, у 1995 —

Австрія, Швеція, Фінляндія. Кандидатами на вступ до ЄС є деякі

країни колишнього соціалістичного табору — Польща, Чехія,

Угорщина, Естонія та ін. Схиляються до поступового входжен-

ня до Європейського Союзу й фактично всі нові незалежні

держави європейської частини колишнього СРСР, в тому числі

й Україна.

Отже, для господарського розвитку провідних країн світу

друга половина XX ст. стала періодом поступової стабілізації

основних галузей промисловості, зростання виробництва то-

варів масового споживання, підвищення життєвого рівня на-

селення. Масове застосування досягнень науки, інформації та

комп ютеризації надало економічному розвитку технотронного

характеру. Людська діяльність все більше набуває духовного

виміру. Фізична праця поступається місцем розумовій. Інду-

стріальна епоха трансформується в постіндустріальну.

Запитання і завдання для самоперевірки