1. Предмет та завдання економічної історії

Економічна історія (історія народного господарства) — важлива гуманітарна дисципліна, складова частина вищої економічної освіти. Вона вивчає господарську діяльність людства в

історичному розвитку; основні явища і процеси матеріального виробництва; діяльність економічних організацій і установ;економічну політику провідних держав світу і України; дослі-

джує загальні закономірності економічного життя, а також його особливості в окремих країнах.

Актуальність вивчення окресленого кола проблем в українських вузах значно посилюється у зв'язку з проголошенням державної незалежності України. Відомий американський

дослідник української економіки Іван-Святослав Коропецький у книзі "Дещо про минуле, недавнє минуле та сучасне україн-

ської економіки" підкреслив, що "таким самим історичним

фактом, як існування окремого українського народу, є його

постійне господарювання на території свого компактного по-

селення. Економіка на історичних українських землях більше

ніж тисячу років була національною економікою даного на-

роду, а не економікою лише одного з регіонів якогось велико-

державного комплексу. Ця економіка має свої власні інтере-

си, які український народ не зобов'язаний підпорядковувати

інтересам будь-якої імперії". Із даного факту випливає не-

обхідність ні в якому разі не заперечувати минуле (як це було

донедавна), а всіляко використовувати багатий історичний

досвід стосовно нових соціально-економічних умов і реалій.

Формування в Україні ринкової економіки передбачає не-

обхідність приведення її структури, господарського механіз-

му, організаційних інституцій у відповідність з найважливі-

шими тенденціями світового економічного розвитку. Подібний

перехід є неможливим без усвідомлення та широкого викори-

стання світогосподарських зв'язків, величезного досвіду, нагро-

мадженого людством у раціональному використанні матері-

альних, фінансових, трудових та інших ресурсів.

Роль історичного аспекту в системі економічних наук дуже обов'язані не тільки дати їхні основні характеристики, але й, що особливо важливо, передбачити їхню еволюцію. А це можливо

зробити тільки з врахуванням попереднього розвитку даного явища, що базується на певних історичних закономірностях.

Слід зауважити, що значення історико-економічного дослідження проявляється не тільки у виявленні суспільно-економічних закономірностей історичного розвитку, але й у кон-

кретних випадках господарської практики. До історії господарства професіонал-економіст звертається (усвідомлюючи це чи ні) буквально на кожному кроці. Здавалось би, що може

бути далі від економічної історії, ніж бухгалтерський річний звіт підприємства. Тим не менше він в значній мірі побудований на історико-економічних матеріалах і методах. Адже

вся техніко-організаційна динаміка даного господарства має історичний характер; при порівнянні показників різних періодів по суті простежується історико-економічний процес фор-

мування і розвитку виробництва. Різні періоди — різні потужності, різні завдання і техніко-економічні характеристики, і все це враховується в системі управління підприємством,

відображається на результатах його діяльності. Неможливо навчитися основам економічного мислення, не навчившись уявляти господарство в його історичному аспекті.

Без історії в руках економіста залишається лише аналіз фундаментальних зв'язків — прекрасний, але недостатній, обмежений інструмент пізнання суспільного виробництва. Без

історії наше економічне життя являє собою набір дискретних (перервних, роздільних) станів, кожний з яких формується,тутворюється на порожньому місці, а готові результати соціального поступу розглядаються поза їхнім дійсним розвитком.

Без знання минулого економісти позбавляються почуття історизму, займаються добросовісним описом реалій господарського життя, обмежуються сферою безпосереднього господарювання,не вміють сформулювати економічні закони і закономірності.

Вивчення конкретно-історичних аспектів економіки збагатить майбутніх фахівців прогресивним досвідом людства у вирішенні господарських проблем, допоможе краще збагнути сучасні

економічні проблеми, прогнозувати їхнє наукове розв'язання. Знання економічної історії має не тільки науково-пізнавальне, але й велике виховне значення. Воно розширює кругозір

найважливіших історико-економічних процесів і подій. Економіста не можна уподібнювати до обчислювальної машини, позбавленої емоцій, байдужо оперуючої з цифрами, запрограмованої лише на точність результату. Нашому суспільству потрібний не лише спеціаліст високої професійної кваліфікації, але й свідомий працівник-патріот, якому не байдужа доля Батьківщини.