163.Стратегічні пріоритети сучасної інтеграційної політики України

Як і в попередні періоди, основна політична тенденція зовнішньої політики України – балансування між двома інтеграційними проектами (ЄС та Митний союз). Останній місяць був часом гучних заяв з боку лідерів Росії та ЄС щодо необхідності залучити Україну до своїх інтеграційних проектів. З одного боку, український уряд веде переговори щодо пакетної угоди щодо Митного союзу за формулою "3+1" (Росія, Білорусь і Казахстан + Україна). З іншого боку, Брюссель уважно фіксує всі заяви українських чиновників про можливе приєднання України до Митного союзу і вважає за потрібне продовжувати переговори щодо Зони вільної торгівлі та асоціації з ЄС. Однак останній процес перебуває в глухому куті, а перспективу членства України в ЄС навіть не обговорюють на офіційному рівні в Брюсселі. Ми могли спостерігати певну розгубленість українського уряду та його неготовність до участі в будь-якому з інтеграційних процесів. Характерним залишається нерівноправність відносин України з обома партнерами, які вимагають односторонніх непропорційних поступок України.

Та 19 травня, Верховна Рада прийняла постанову Про рекомендації парламентських слухань на тему: Про стан та перспективи розвитку економічних відносин України з ЄС (зона вільної торгівлі) та Митним союзом. В рекомендаціях, європейська інтеграція визначається одним з головних зовнішньополітичних пріоритетів нашої держави, і основним першочерговим завданням на найближчу перспективу є завершення переговорів і підписання Угоди про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС як невід'ємної частини Угоди про асоціацію з ЄС. Але в той же час Український уряд має намір співпрацювати з Митним союзом за схемою "три плюс один "(Росія, Білорусь і Казахстан + Україна). Зі свого боку, президент Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу назвав неможливим одночасний вступ України до Митного союзу і створення зони вільної торгівлі з ЄС. Президент Російської Федерації Дмитро Медведєв також заявив, що Україна повинна вибирати між євроінтеграцією і створенням зони вільної торгівлі з Росією, Білоруссю і Казахстаном в рамках Митного союзу.

164.Регіональна інтеграція як фактор нових реалій міжнародної економічної діяльності України

Практичне здійснення інтеграційного процесу можливе лише за умови доповнення загальноєвропейського виміру співпраці регіональною інтеграцією та поглибленням галузевого співробітництва України і ЄС. Ураховуючи важливу для ЄС тенденцію, висловлену в гаслі "ЄС: від Союзу країн до Союзу регіонів", даний напрям набуває особливого значення.

Основою регіональної інтеграції є УПС(Угода про партнерство і співробітництво), УПС містить юридично зобов’язуючі положення й тому стала важливим каталізатором для зусиль України щодо зближення законодавства згідно з нормами єдиного ринку ЄС і правилами Світової організації торгівлі (СОТ). Досягненню цілей, поставлених в УПС, також сприяла система двосторонніх організаційних структур, створених за угодою, таких як Саміт, Рада з питань співробітництва, Комітет із питань співробітництва та сім підкомітетів, серед яких – підкомітет із питань енергетики, транспорту, інформаційного суспільства, ядерної безпеки та охорони навколишнього середовища, який відповідає, серед іншого, за інтеграцію енергетичних ринків, розвиток інфраструктури енергетики та енергоефективність. До інших правових актів, що служать основою для регіональної інтеграції України відноситься Європейська Хартія місцевого самоврядування та інші відповідні правові акти Європейського Союзу та Ради Європи.

Регіональна інтеграція передбачає встановлення і поглиблення прямих контактів між окремими регіонами України та державами - членами і кандидатами у члени ЄС, їх розвиток у визначених у цій Стратегії напрямах для поступового перенесення основної ваги інтеграційного процесу з центральних органів виконавчої влади на регіони, до органів місцевого самоврядування, територіальних громад і, зрештою, якнайширшого залучення громадян України.