4.Особливості формування відкритої економічної системи України

Відкри́та ек-ка-національний господ комплекс, який бере участь у системі МПП та опосередковує в ході міжнар кооперації вагому частину сукупного продукту, причому макроек рівновага такого комплексу забезпеч за активної ролі міжнар сектору.

Риси 1)наявність у суб’єктів ринкової ек-ки достатньо широких прав виходити на зовнішні ринки та співробітничати із зарубіжними партнерами при мінімальних обмеженнях з боку держави; 2)міжнар контакти мають порівняно велике значення для підтримання макроек балансу, ступінь інтернаціоналізації ВВП є досить високим; 3)ринковий простір країни є відносно ефективним, а суб’єкти господарюв – порівняно конкурентоспроможними.

Критерії відкритості ек-ки: I.макрорівень: 1)усталена зовнішньо-економічна спеціалізація України на основі порівняння переваг еквівалентного обміну; 2)зіставленість пропорції вітчизняних та світових цін на основні товари; 3)стабільність валютно-фінансового стану; 4)міжнародна конвертація національної валюти. II Мікрорівень: 1)вільний вихід підприємств усіх форм власності на зовнішні ринки товарів та послуг, капіталів, включаючи вільний вибір зарубіжних партнерів.

Умови відкритості ек-ки: 1)сприятливий інвестиційний клімат; 2)сприятливе тарифне і нетарифне державне регулюв ЗЕД; 3)доступність внутр ринку для іноземних технологій, інформації, робочої сили, управл досвіду.

Діяльність держави повинна орієнтув на: 1)відкриття внутр ринку для іноземної конкуренції у поєднанні з гнучкою системою захисту нац виробників; 2)забезпечення прав та ек гарантій, нормального функціонув іноземних підприємств; 3)зближення вітчизняного господарськ права з міжнар; 4)застосування загально-прийнятих засобів і методів регулюв ЗЕД України.

Ступінь відкритості ек-ки Укр є вищим, ніж можна було очікувати, знаючи низьку конкурентоспроможність вітчизняного вир-ва. Для ефективного включення в світовий ек простір українським підприємствам необхідно виробляти таку продукцію, яка буде конкурентоспроможною на зарубіжних ринках. Це може бути досягнуто, розробивши стратегію про­сування національної експортної продукції на світовому ринку. Загальновідомо, що Україна має великий експортн по­тенціал. Якщо площа країни становить 0,4% загальної світової суші і численність населення 0,8% загальносвітової кількості людей, то в Україні виробляється 5% світової мінер си­ровини та продуктів її переробки. Крім того, Україна має конкурентоспр технології в аерокосмічній галузі, ракето- та суднобудуванні, виробництві нових матеріалів, біотехнології, регулюв хімічних, біохімічних та біофізичних процесів. Великий потенціал ма­ють також агропром та енергетичн комплекси Ук­раїни. Для подолання технолог відставання необхідні відповідні капіталов­клад, які значною мірою, можуть бути досягнуті за раху­нок іноземних інвестицій.

Найважл шляхи залучення іноземного капітал:1)кредити, позики та гранти міжнар фінансових інституцій, країн, державних установ, міжнар фондів, експортних агентств, банків тощо;2)прямі інвестиції через створення підприємств з іноземним капіталом, у тому числі спільних підприємств;3)портф інвестиції шляхом продажу іноземним резидентам і нерезидентам цінних паперів. Залишається проблема "відтоку умів", яка може бути успішно вирішена лише шляхом створення сприятливих умов для кваліфікованих кадрів.

Державна програма повинна бути орієнтована на вирішення проблем:1)створення сприятл передумов для досягнення конкур переваг;2)пошук конкурентоспром галузей 3)організація процесу раціонального використ коштів держ бюджету на поетапне перетвор цих галузей у галузі, які мають реальні конкурентні переваги.